Справа № 420/22964/24
25 листопада 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши заяву представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/22964/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 позов ОСОБА_1 вирішено задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889, та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
05.11.2025 до суду від представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява (вх. №117147/25), в якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 по справі № 420/22964/24 строком на один рік, але не менш як до дня отримання військовою частиною НОМЕР_1 від розпорядника бюджетних коштів другого рівня коштів на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 по справі № 420/22964/24.
В обґрунтування представник відповідача зазначив, що фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 відповідно до вище вказаного рапорту було невідкладно замовлено кошти для виконання рішення суду у справі № 420/22964/24. У зв'язку з тривалою відсутністю фінансування на виконання рішень судів з моменту первісного замовлення коштів на виконання Рішення суду у справі № 420/22964/24 й по дійсний час - необхідні для виконання рішення в даній справі кошти замовляються повторно (щомісячно), що підтверджується Розрахунками потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на жовтень 2025 року. Станом на 05.11.2025 на рахунку військової частини відсутні кошти за КЕКВ 2800, в тому числі й призначені для виконання Рішення суду по справі № 420/22964/24. Отримання коштів на даний момент очікується.
Згідно приписів ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
10.11.2025 ухвалою суду заяву представника позивача Військової частини НОМЕР_1 (вх. №117147/25 від 07.11.2025) про відстрочення виконання рішення суду до розгляду та призначити судове засідання з розгляду заяви на 25 листопада 2025 року об 11 год 00 хв у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №23 (2-й поверх).
У вказаний час сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (частина 1 статті 378 КАС України).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 КАС України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини 4 статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із системного аналізу наведеної норми вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Указана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.
Під час розгляду заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
У постанові від 06 грудня 2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17).
У рішенні від 27 листопада 2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).
У рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Суд уважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
У заяві про відстрочення представник зазначив, що представниками юридичної служби військової частини НОМЕР_1 невідкладно після набрання рішенням суду по справі № 420/22964/24 законної сили, а саме 17.12.2024, було подано рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за № 35436 від 17.12.2024, з проханням про зобов'язання начальника фінансово - економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 виконати Рішення суду по справі № 420/22964/24. Фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 відповідно до вище вказаного рапорту було невідкладно замовлено кошти для виконання рішення суду у справі № 420/22964/24.
В якості додатку були надані, розрахунки потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення Військова академія (м. Одеса), з яких на жовтень 2025 року в гр. 153 ОСОБА_1 потреба за КЕКВ 2800 у розмірі 6328 грн.
В свою чергу, слід зазначити, що в заяві про відстрочення виконання рішення суду представником заявника констатується, що Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів третього рівня та фінансується забезпечувальним фінансовим органом Сухопутні війська Збройних Сил України. Станом на 05.11.2025 на рахунку військової частини відсутні кошти за КЕКВ 2800, в тому числі й призначені для виконання рішення суду по справі № 420/22964/24. Отримання коштів на даний момент очікується.
Так, за твердженням відповідача військової частини НОМЕР_1 Фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 відповідно до вище вказаного рапорту було невідкладно замовлено кошти для виконання рішення, проте доказів вказаного надано не було.
Водночас відсутність на рахунках боржника коштів не є тією виключною підставою (непереборною обставиною), з якою законодавець пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Між тим, невиконання відповідачем рішення суду не є підставою для відстрочення його виконання.
Суд звертає увагу, надання вказаних доказів у будь-якому випадку не звільняє відповідача від обов'язку виплатити нараховані суми, навіть якщо такий обумовлений вчиненням дій іншими суб'єктами. Суд у рішенні зобов'язав відповідача не тільки нарахувати індексацію грошового забезпечення, а й виплатити її, тому, на переконання суду, заява відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє позивача права на отримання таких коштів.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найскорішого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Також, заява не містить підстав уважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду (на 1 рік) буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
При цьому, скаржником не надано належних пояснень того, яким чином відстрочення судом виконання судового рішення сприятиме його виконанню після закінчення терміну відстрочення, а також яких заходів вживає скаржник для виконання вказаного рішення суду в якомога коротші строки.
За таких обставин, суд уважає, що заява представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, а рішення суду в цій справі є обов'язковим до виконання.
Керуючись статтями 243, 248, 378 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 (вх. №117147/25 від 05.11.2025) представника про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі №420/22964/24 на 1 рік - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА