Справа № 420/25613/24
25 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі №420/25613/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком,
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01.07.2021 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
У вказаній справі Одеським окружним адміністративним судом 02.10.2024 ухвалено рішення, яким: Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.07.2021 виходячи із восьми мінімальних пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок основної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі №420/25613/24, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року залишено без змін.
Судове рішення набрало законної сили 05.05.2025.
Ухвалою суду від 08.07.2025 за заявою представника позивача, у даній справі встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду, та зобов'язано Головне управління подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі №420/25613/24 протягом 30 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
12.08.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов звіт про виконання рішення суду у даній справі.
Ухвалою суду від 05.09.2025 у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №420/25613/24 - відмовлено. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання до Одеського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №420/25613/24 - 30 днів з дня отримання даної ухвали.
08.10.2025 на виконання ухвали суду від 05.09.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №420/25613/24, розглянувши яких суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ внесені зміни до КАС України, який доповнено статтею 382-1 КАС України про порядок розгляду заяви про зобов'язання подати звіт, статтею 382-2 КАС України, яка регламентує розгляд звіту про виконання судового рішення та статтею 382-3 КАС України - рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, які є чинними з 19 грудня 2024 року.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Отже, з 19 грудня 2024 року питання судового контролю вирішуються у судах з урахуванням змін, внесених Законом №4094-ІХ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Згідно з вимогами ч.2, 3 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Частиною п'ятою ст.382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з вимогами ч.11 ст.382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, на етапі перевірки звіту суб'єкта владних повноважень, який стосується, зокрема, виплати заборгованості з нарахованих, але невиплачених сум пенсій, суд має можливість врахувати добросовісну поведінку боржника, яка полягає у вчинені достатніх та вичерпних дій задля забезпечення органу у фінансуванні та не накладати стягнення у вигляді штрафу на керівника боржника. У такому випадку суд встановлює новий строк, який становить від 10 днів до трьох місяців.
Як було встановлено судом, звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі, представник позивача вказував, що на виконання рішення суду Головне управління позивача повідомило, що розмір пенсії становить 15211,60. Тобто, на виконання рішення суду відповідач здійснив розрахунок пенсії виходячи із 8 мінімальний пенсій за віком станом на 2021 (1854 грн), однак станом на 2025 мінімальна пенсія за віком становить 2361 грн. Тому розмір пенсії на виконання рішення суду, за доводами позивача, має становити 19267,60 грн ( 18888 ( 6*2361) + 379,60).
Тобто, позивач не погоджується саме із розрахованим розміром пенсійної виплати на виконання рішення суду у цій справі.
В свою чергу відповідач у справі - ГУ ПФУ в Одеській області в поданому звіті знову ж таки зазначає, що ОСОБА_1 на виконання рішення суду у цій справі №420/25613/24 проведено перерахунок пенсії з 01.07.2021, що підтверджується рішенням Головного управління №951160137273 від 13.05.2025. при проведенні перерахунку з 01.07.2021 розмір пенсії по 2 групі інвалідності ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком становить 14832,00 грн (1854,00*8). Загальний розмір пенсійної виплати позивача після виконання судового рішення у даній справі з урахуванням додаткової пенсії згідно з пп.1 п.13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011, становить 15211,60 грн.
Враховуючи викладене, розглянувши звіт Головне управління, суд вважає відсутніми підстави для його прийняття, оскільки згідно поданого ГУ ПФУ в Одеській області звіту, згідно рішення відповідача №951160137273 від 13.05.2025, Головне управління здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.07.2021 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком становить 14832,00 грн (1854,00*8).
З наданих документів слідує, що відповідачем перераховано пенсію за період з 01.07.2021 впродовж до 2025 року виходячи із розміру 1854 грн - мінімальна пенсія на 01.07.2021 рік.
В той же час, як вже зазначалось судом у попередній ухвалі від 05.09.2025, відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно зі статтею 7 Законів України Про державний бюджет України на 2021-2025 роки прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, станом на: 01.07.2021 становить 1854 гривні; 01.12.2021 - 1934 гривні; з 01.01.2023 - 2093 гривні; 01.01.2024 - 2361 гривня; 01.01.2025 - 2361 гривня.
Отже, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, розмір пенсії позивача повинен становити: з 01.01.2023 - 16744,00 грн (2093 х 8); з 01.01.2024 - 18888,00 грн (2361 х 8), з 01.01.2025 - 18888,00 грн (2361 х 8).
Суд зазначає, що стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не поширюється на 2022, 2023, 2024, 2025 роки, а тому доводи відповідача про те, що ним виконано рішення суду у даній справі є необґрунтованими.
З цих самих підстав суд відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області і на те, що інші зобов'язання, окрім як здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.07.2021, зокрема щодо подальшого перерахунку пенсії заявнику, відповідно до зміни прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, в рішенні суду по справі №420/25613/24 відсутні.
Суд звертає увагу, що відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/25613/24 було проведено перерахунку пенсії позивача з 01.07.2021 не тільки по грудень 2021 року (у період, протягом якого розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становив 1854,00 грн), а і щодо подальшого періоду по дату проведення такого перерахунку - 31.05.2025.
Відтак, з огляду на приписи ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при перерахунку на виконання рішення суду у даній справі протягом періоду 2021-2025, відповідач мав керуватися приписами статей 7 Законів України Про державний бюджет України на 2021-2025 роки, якими встановлено розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та застосовувати саме діючі протягом спірного періоду розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність (станом на: 01.07.2021 становить 1854 гривні; 01.12.2021 - 1934 гривні; з 01.01.2023 - 2093 гривні; 01.01.2024 - 2361 гривня; 01.01.2025 - 2361 гривня), з урахуванням яких, розмір пенсії позивача повинен становити: з 01.01.2023 - 16744,00 грн (2093 х 8); з 01.01.2024 - 18888,00 грн (2361 х 8), з 01.01.2025 - 18888,00 грн (2361 х 8).
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено та не надано доказів про те, що рішення суду у даній справі ним виконано у повному обсязі, а саме не надано докази виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії виходячи з 8 мінімальних пенсій у розмірі встановлених з грудня 2021 та у подальших роках 2022-2025 роках по 31.05.2025 з урахуванням приписів ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За визначенням ч.1, 2 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цьогоКодексу.
У відповідності до приписів ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з вимогами ч.2, 3 ст.382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Частинами першою, другою статті 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частина третя статті 382-2 КАС України).
Згідно частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
При цьому, в силу імперативних вимог ч.2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Отже, для прийняття звіту немає підстав, так як судове рішення залишається невиконаним, та відповідачем у справі не доведено наявності обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення у цій справі.
У зв'язку із цим, суд вважає за необхідне встановити Головному управлінню ПФУ в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №420/25613/24 із наданням доказів на підтвердження виконання рішення суду, протягом 30 календарних днів.
Також, суд зазначає про необхідність надання паспортних даних про керівника (начальника) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - Буряченко Олександра Євгеновича (який згідно даних звіту Головного управління, поданого до суду 12.08.2025 є відповідальним за виконанням судового рішення у цій справі) та реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), що потрібно при вирішенні питання накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу за не виконання судового рішення.
Керуючись ст. 248, 256, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про часткове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №420/25613/24.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання до Одеського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №420/25613/24 - 30 днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання ухвали суду має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України надати до суду у строк, встановлений для надання звіту про виконання рішення суду, паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків начальника (керівника) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Буряченко Олександра Євгеновича.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА