26 листопада 2025 р. № 400/8757/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною; стягнення заборгованості,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач) з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) за період з 27.05.2023 року по 07.06.2024 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум.
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (Код СДРПОУ: НОМЕР_2 )) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) за період з 19.05.2023 року по 07.06.2024 року недоплачене грошове забезпечення яке розраховується з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 )) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально- побутових питань за 2024 рік. виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) додаткової відпустки учасника бойових дій за період з 2015 року по 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 )) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) додаткову відпустку учасника бойових дій за період з 2015 рік по 2024 рік. виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 18.09.2024 року №3978-1Х. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо відмови в перерахунку та невиплати ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 18.09.2024 року №3978-1Х. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 )) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 02.12.2021 року №1928-ІХ на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (на суму різниці між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за період з 19.05.2023 року по 07.06.2024 року) за весь час затримки за період з 19.05.2023 року по 07.06.2024 року;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 )) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення (на суму різниці між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за період з 19.05.2023 року по 07.06.2024 року) за весь час затримки за період з 19.05.2023 року по 07.06.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в спірний період він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка, на думку позивача, невірно розраховувала його грошове забезпечення у період з 27.05.2023 по 07.06.2024. Такого висновку позивач дійшов з огляду на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 (Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб»
Ухвалою суду від 20.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи зазначені приписи справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
В період, за який заявлені позовні вимоги, а саме з 27.05.2023 по 07.06.2024, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з послужного списку.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 163 від 07.06.2024 позивача звільнено з військової служби в запас.
Позивач стверджує, що в спірний період при розрахунку грошового забезпечення застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», який складає 1762,00 грн. Відповідач це твердження не спростував.
Позивач вважає, що його грошове забезпечення у період з 27.05.2023 по 07.06.2024 розраховувалось невірно, що стало підставою для звернення до суду.
Предметом спору у цій справі є правильність обчислення розміру грошового забезпечення позивача.
Вирішуючи спір, суд враховує наступні норми права.
Положення статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пункт 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою № 103 до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №481 (далі - Постанова КМУ №481), що набрала законної сили 20.05.2023, якою було скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, з 20.05.2023 у зв'язку із внесенням постановою КМУ №481 змін до постанови Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою КМУ від 21 лютого 2018 року № 103, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, а не виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, у цьому випадку станом на 01.01.2023.
У межах справи №320/29450/24 оскаржено пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка є нормативно-правовим актом, стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка є нормативно-правовим актом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, яке набрало законної сили відповідно до Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Водночас, з системного аналізу положень КАС України та теорії права є відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акта.
Так, відповідно до вимог ст. 5 КАС України, ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно положень ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, не впливає на вирішення даної справи, оскільки не має ретроактивної дії.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену при вирішення подібних правовідносин у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 25 вересня 2025 року у справі № 380/19882/24.
В указаних постановах Верховний Суду звернув увагу на те, що рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача із зазначенням складових грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, починаючи з 20.05.2023 і до набранням рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24 законної сили, а саме до 18.06.2025.
Оскільки позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення заявлені за час з 27.05.2023 по 07.06.2024, тобто знаходять в межах періоду з 20.05.2023 по 18.06.2025, суд не знаходить ознак протипрапвності у діях відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Відтак відсутні підстави для задоволення позову.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позову, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко