справа №380/6228/25
26 листопада 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (далі - позивач, ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн»), в інтересах якого діє адвокат Кліменченко Сергій Васильович, звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900139/1 від 06.03.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000341;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900142/1 від 07.03.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000347.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на митну територію України було ввезено товар. З метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Львівської митниці електронні митні декларації № 25UA209170018714U3 та №25UA209170019289U8 та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь на запити декларант надав усі наявні в нього документи. Однак відповідачем прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900139/1 від 06.03.2025 та № UA209000/2025/900142/1 від 07.03.2025 та відмовлено у митному оформлені товару згідно до карток відмови у зв'язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості. Вважає спірні рішення та картки протиправними та просить такі скасувати.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару та наданих декларантом на запит митного органу, було встановлено, що такі не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Львівською митницею встановлено невідповідність у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Подані до митного оформлення документи мали розбіжності та не містили складові митної вартості, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо в рішенні про коригування митної вартості. На вимогу митного органу декларантом не надано додаткових документів, які б спростували виявлені розбіжності. Вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.
Ухвалою від 01.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 15.04.2025 (вх. №31378) подано відзив на позовну заяву.
Представником позивача 16.04.2025 (вх. №31975) подано відповідь на відзив.
Представником позивача 30.04.2025 (вх. №35892) подано заяву про розподіл судових витрат.
Відповідачем 05.05.2025 (вх. №36943) подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із присвоєнням коду ЄДРПОУ 39571104.
Між Компанією SIZ AGRO PLC (Ефіопія) (Продавець) та ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний договір від 03.09.2024 №ETH-2024-18.
Відповідно до пункту 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передавати у власність (постачати) Покупцеві каву, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати цей Товар.
На виконання умов договору від 03.09.2024 №ETH-2024-18 SIZ AGRO PLC поставило на адресу ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» товар на суму 93, 120 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом від 09.01.2025 №0040/2024.
Поставка товару на митну територію України відбувалась на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 03.11.2021 №00389/21 та договору транспортного експедирування №ТЕ12122022/1 від 12.12.2022.
Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію № 25UA209170018714U3 , в якій визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту).
Позивач разом з вказаною митною декларацією надав до митного контролю зазначені у графі 44 митної декларації такі документи: договір № ЕТН-2024-19 від 03.09.2024; комерційний інвойс № 0040/2024 від 09.01.2025; договір про ТЕО № 00389/21 від 03.11.2021; рахунок на оплату № 419 від 21.02.2025; договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022; CMR № 6051 від 03.03.2025; рахунок на оплату № 2820225 від 28.02.2025; довідка про транспортні витрати № 2820225 від 28.02.2025; митна декларація країни відправлення № 1-005174; транзитна декларація № 25PL321030NSA2GZL4.
Львівська митниця 05.03.2025 направила на адресу декларанта повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митною вартості товарів.
Позивачем на вимогу митного органу 05.03.2025 додатково надано: платіжне доручення № 73 від 21.11.2024; заявка на перевезення № LG2469SТ від 26.02.2025; заявка на транспортно-експедиційні послуги №021124/12 від 02.11.2024; коносамент MEDUAA253908; довідка № 2402/2 від 24.02.2025; експертний висновок № Ц-85 від 05.02.2025; лист пояснення ціни на каву № 30/01/25 від 30.01.2025; прайс-лист від 03.09.2024.
За результатом розгляду МД № 25UA209170018714U3 та доданих до неї документів відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000341.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2025/900139/1 від 06.03.2025, яким митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу), джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100380/2025/602768 від 27.01.2025, де рівень митної вартості становить 5,56 дол/кг.
На виконання умов договору від 03.09.2024 №ETH-2024-18 SIZ AGRO PLC поставило на адресу ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» товар на суму 93, 120 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом від 09.01.2025 №0039/2024.
Поставка товару на митну територію України відбувалась на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 03.11.2021 №00389/21 та договору транспортного експедирування №ТЕ12122022/1 від 12.12.2022.
Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №25UA209170019289U8, в якій визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту).
Позивач разом з вказаною митною декларацією надав до митного контролю зазначені у графі 44 митної декларації такі документи: договір № ЕТН-2024-18 від 03.09.2024; комерційний інвойс № 0039/2024 від 09.01.2025; договір про ТЕО № 00389/21 від 03.11.2021; рахунок на оплату № 418 від 21.02.2025; договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022; CMR № 5290 від 28.02.2025; рахунок на оплату № 2800225 від 28.02.2025; довідка про транспортні витрати № 2800225 від 28.02.2025; митна декларація країни відправлення № 1-005175; транзитна декларація № 25PL321030NSA2H6L8.
Львівська митниця 07.03.2025 направила на адресу декларанта повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митною вартості товарів.
Позивачем на вимогу митного органу 07.03.2025 додатково надано: платіжне доручення № 72 від 21.11.2024; заявка на перевезення № LG2468SТ від 26.02.2025; заявка на транспортно-експедиційні послуги № 021124/11 від 02.11.2024; коносамент MEDUAA254039; довідка № 2402/1 від 24.02.2025; експертний висновок № Ц-85 від 05.02.2025; лист пояснення ціни на каву № 30/01/25 від 30.01.2025; прайс-лист від 03.09.2024.
За результатом розгляду МД №25UA209170019289U8 та доданих до неї документів відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000347.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2025/900142/1 від 07.03.2025, яким митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу), джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100380/2025/602768 від 27.01.2025, де рівень митної вартості становить 5,56 дол/кг.
Рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/900139/1 від 06.03.2025 та №UA209000/2025/900142/1 від 07.03.2025, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000341 та № UA209170/2025/000347 є предметом оскарження.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої - третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Окрім цього, суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Судом при розгляді справи також взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з якими декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Даючи оцінку наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Як вказано у спірних рішеннях №UA209000/2025/900139/1 від 06.03.2025 та №UA209000/2025/900142/1 від 07.03.2025, відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар на підставі таких тверджень:
1. «Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена».
З цього приводу суд зазначає, що частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу встановлено вичерпний перелік документів, які повинен надати декларант для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Суд встановив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» надало Львівській митниці такий перелік документів: договір № ЕТН-2024-19 від 03.09.2024; комерційний інвойс № 0040/2024 від 09.01.2025; договір про ТЕО № 00389/21 від 03.11.2021; рахунок на оплату № 419 від 21.02.2025; договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022; CMR № 6051 від 03.03.2025; рахунок на оплату № 2820225 від 28.02.2025; довідка про транспортні витрати № 2820225 від 28.02.2025; митна декларація країни відправлення № 1-005174; транзитна декларація № 25PL321030NSA2GZL4, платіжне доручення № 73 від 21.11.2024; заявка на перевезення № LG2469SТ від 26.02.2025; заявка на транспортно-експедиційні послуги №021124/12 від 02.11.2024; коносамент MEDUAA253908; довідка № 2402/2 від 24.02.2025; експертний висновок № Ц-85 від 05.02.2025; лист пояснення ціни на каву № 30/01/25 від 30.01.2025; прайс-лист від 03.09.2024.
Надані декларантом документи є тими документами, які в розумінні статті 53 Митного кодексу підтверджуються митну вартість товару, зокрема щодо ціни, ваги товару та умов поставки.
Суд зауважує про безпідставність вимог митного органу щодо надання додаткових документів, оскільки вказані у повідомленнях Львівської митниці документи були надані декларантом попередньо разом з митними деклараціями.
2. «Контрактом № ETH-2024-19 від 03.09.2024 визначено, що об'єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024 , Лот - 08-24-79; сорт - hairloom, якість - Natural QCoffee UG. Однак, відповідно до поданого комерційного інвойсу №0039/2024 та № 0040/2024 від 09.01.2025 імпортовано «Natural Sidama UG Green coffee beans ».
Суд зазначає, що пунктом 2 зовнішньоекономічного контракту № ETH-2024-19 від 03.09.2024 визначено таке: опис товару - Ethiopia Green Arabica Coffee; обробка та якість - Natural Q-Coffee UG. У рахунку-фактурі зазначено опис товару: Natural Sidama UG Green Coffee. Тобто, вказаний рахунок-фактура містив найменування та якісні характеристики товару відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту.
Також у платіжних дорученнях №72 від 21.11.2024 та №73 від 21.11.2024 міститься посилання на укладений договір, що підтверджує здійснення оплати в рамках укладеного договору № ЕТН-2024-19 від 03.09.2024.
Окрім того, умовами договору №ЕТН-2024-19 від 03.09.2024 передбачена поставка лише однієї партії товару, що є переконливим доказом здійснення оплати саме за цю партію товару.
Митний орган зобов'язаний здійснювати перевірку митної вартості на підставі відомостей щодо митної вартості, що підлягають обчисленню, а не на підставі опису товару.
Тому твердження відповідача про нібито неможливість ідентифікації оплати із задекларованою партією товару, є помилковими та суперечать фактичним обставинам.
3. «У гр. 16 та гр. 23 наданої до митного оформлення CMR№ 5290 від 28.02.2025 та CMR№ 6051 від 03.03.2025 наявні штампи перевізника Multytrans LLC, Документи, що визначають договірні відносини з Multytrans LLC та підтверджують факт надання останнім послуг відсутні, що позбавляє можливість перевірки нарахованих транспортних витрат».
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до пп. «б» пункту 1 частини 1 статті 335 Митного кодексу при перевезенні автомобільним транспортом транспортним (перевізним) документом є міжнародна товаротранспортна накладна (тобто CMR).
Суд встановив, що послуги з перевезення товару ТзОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» надавалися:
ТОВ «Фейрлоджікс» на підставі договору № 00389/21 від 03.11.2021 про транспортно-експедиторське обслуговування та заявки № 021124/12 від 02.11.2024, якими сторони погодили перевезення товару морським транспортом з Ефіопії до Польщі.
ТОВ «МірЛанд» на підставі договору транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022 та заявки № LG2469SТ від 26.02.2025, якими сторони погодили перевезення товару автомобільним транспортом з Польщі до України.
У справі наявні рахунки на оплату, заявка на перевезення, заявка на транспортно-експедиторські послуги, довідки про транспортні витрати.
Вказані документи місять усі відомості, що підтверджують надання послуг транспортування товару за наведеними вище договорами, зокрема щодо ціни перевезення, товару, ваги, контрагентів, місць відправлення та доставки товару, тобто є належними документами на підтвердження нарахованих транспортних витрат, які включаються в заявлені числові значення митної вартості товару.
4. «До митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних послуг № №418 та 419 від 21.02.2025 року, у якому міститься посилання на Договір про транспортно- експедиторське обслуговування № 00389 /21 від 03.11.2021 року укладений з ТзОВ «Фейрлоджікс». Пунктом 4.1 вищевказаного Договору зазначено, що оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом на умовах 100 % передоплати, якщо інше не передбачено погодженою Сторонами Заявкою. Слід зазначити, що Заявкою на транспортно-експедиторські послуги від 02.11.2024 року за № 021124/12 не передбачено інших термінів оплати ніж передоплата. Однак, будь-які платіжні документи що підтверджують оплату послуг за вищевказаним рахунком декларантом до митного оформлення не надано».
Вичерпний перелік документів, які необхідно подати митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару визначено частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу, серед яких відсутній документ про оплату послуг перевезення.
Згідно частини 5 статті 53 Митного Кодексу забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Верховний Суд неодноразово досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу.
Так, у постановах від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 та від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 Верховний Суд дійшов такого правового висновку: Оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Заявлена митна вартість може бути визнана на підставі інших, наданих до митного оформлення, документів
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20, від 05.08.2021 у справі № 1.380.2019.003193.
З урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що зауваження відповідача до пред'явлених позивачем для митного декларування документів жодним чином не є доказами неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки самі по собі не містять відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Таким чином, вказані розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з урахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митними деклараціями подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.
Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Суд також зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вказує, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
З огляду на викладене, суд виснує, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару на підставі наданих декларантом документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Як вказано у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900139/1 від 06.03.2025 та №UA209000/2025/900142/1 від 07.03.2025 джерелом інформації для коригування митної вартості товару джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA100380/2025/602768 від 27.01.2025, де рівень митної вартості становить 5,56 дол/кг.
З цього приводу суд ураховує позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постановах від 08.02.2019 (справа № 825/648/17), від 09.09.2020 (справа №400/3133/18), відповідно до якої Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Спірні рішення відповідача таких пояснень не містять.
Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості товару.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішень про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900139/1 від 06.03.2025 та №UA209000/2025/900142/1 від 07.03.2025 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA209170/2025/000341 та № UA209170/2025/000347.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним рішенням та карткам, суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900139/1 від 06.03.2025 та №UA209000/2025/900142/1 від 07.03.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000341 та № UA209170/2025/000347 прийняті відповідачем без дотримання вимог, встановлених частиною 2 статті 2 КАС України та Митним кодексом України, тому їх слід визнати протиправними та скасувати.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і мотиви суду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, тому позов підлягає до задоволення повністю.
Позивач також просить вирішити питання про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат, про зменшення яких просить відповідач у клопотанні, зареєстрованому у суді 05.05.2025 (вх.№36943).
При вирішенні цього питання, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатським об'єднанням «КСВ ЛЕКС», зокрема адвокатом Кліменченко С.В. (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від №9588/10 від 22.10.2020) на підставі договору про надання правової допомоги №23042024 від 23.04.2024 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.03.2025 серії АІ №1847173, які наявні у матеріалах справи.
Вид наданих ТзОВ «КСВ ЛЕКС» послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується: додатковою угодою № 11 від 14.03.2025; рахунком-фактурою № 227 від 28.03.2025; актом прийому-передачі наданої правничої допомоги № 22 від 28.04.2025
Згідно з вказаним документами витрати на правничу допомогу адвоката становлять 21 500 грн та включають:
- підготовка адвокатського запиту № 1-ЛМ від 17.03.2025 (3 сторінки) загальною вартістю 2 250,00 грн.;
- правовий аналіз документів, що стосується предмету та виду правничої допомоги загальною вартістю 2 000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви до суду І інстанції загальною вартістю 12 000,00 грн.;
- підготовка відповіді від 16.04.2025 на відзив у справі № 380/6228/25 (7 сторінок) загальною вартістю 5 250,00 грн.
Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від №23042024 від 23.04.2024 здійснена в розмірі 21 500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №646 від 29.04.2025.
Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Кліменченко С.В. професійної правової допомоги позивачу на підставі договору та ордеру про надання правової допомоги, а акт прийому-передачі наданої правничої допомоги № 22 від 28.04.2025 та платіжні документи підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, відповідно до якого, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу через призму сформованих Верховним Судом правових позицій, суд вважає, що визначена адвокатом сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 500 грн не є розумною та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи (вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності), досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Вказане зумовлює висновок суду про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн.
Відповідно до статті 139 КАС України також підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 7 267 грн 20 к., сплаченого за платіжною інструкцією №525 від 27.03.2025.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (вул. Старознесенська, буд. 24-26, м. Львів, 79024, код ЄДРПОУ 39571104) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900139/1 від 06.03.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000341.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900142/1 від 07.03.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/000347.
Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (вул. Старознесенська, буд. 24-26, м. Львів, 79024, код ЄДРПОУ 39571104)) 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «!ФЕСТ Кофі Мішн» (вул. Старознесенська, буд. 24-26, м. Львів, 79024, код ЄДРПОУ 39571104) 5 000 (п'ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома