26 листопада 2025 рокусправа № 380/11279/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 визнання протиправним та скасування наказу
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1035 від 07.03.2024 про притягнення начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та до матеріальної відповідальності.
Аргументи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що статтею 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено перелік посадових обов'язків начальника медичної служби бригади і серед таких обов'язків відсутні обов'язки із здійснення контролю за перебуванням, переведенням та поверненням з медичних закладів усіх категорій військовослужбовців військової частини, обов'язки із організації й проведення з підрозділами, адміністративною групою штабу та робочою групою оперативної групи військової частини щоденної звірки відомостей про військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні командира військової частини, обов'язки із здійснення встановленим порядком доповіді про неприбуття військовослужбовців (які не знаходяться в його прямому підпорядкуванні) на військову службу.
Позивач посилається на порушення порядку службового розслідування, зазначаючи, що таке розслідування було здійснено військовослужбовцем сержантського складу, що, на його думку, є підставою для визнання наказу командування про притягнення до відповідальності незаконним.
Позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 лише 31.12.2023, а подія, що стала причиною притягнення його до дисциплінарної та матеріальної відповідальності (неповернення солдата ОСОБА_2 на військову службу з лікувального закладу) мала місце 10.10.2023, тобто ще до прийняття позивачем посади та до початку виконання ним посадових обов'язків начальника медичної служби бригади, що виключало можливість вчинення ним дій спрямованих на здійснення контролю за перебуванням, переведенням та поверненням з медичних закладів усіх категорій військовослужбовців військової частини.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, зазначив, що штаб-сержанту ОСОБА_3 не делегувалося функцій повного розслідування щодо військовослужбовців старшого офіцерського складу. Його участь обмежувалася збором пояснень, встановленням фактичних даних щодо конкретного солдата та формуванням одного з блоків загального аналітичного матеріалу. Однак, рішення щодо офіцерського складу, включаючи позивача, приймалося виключно командиром військової частини.
Відповідач покликається на Інструкцію з організації медичного забезпечення у Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України від 10.01.2017 №3, згідно якої начальник медичної служби бригади (частини) несе персональну відповідальність за: облік осіб, які перебувають у госпіталях; моніторинг строків лікування; встановлення факту повернення військовослужбовців до частини після виписки; координацію з підрозділами в частині підтвердження перебування чи неприбуття осіб на місце служби. Саме факт тривалої відсутності солдата ОСОБА_2 після виписки 10.10.2023 року (146 діб неприбуття до місця служби) виявився підставою для службового розслідування. При цьому начальник медичної служби не забезпечив: встановлення строку лікування; звірки фактів виписки за журналами обліку та особовими справами; подання інформації до командування про самовільну відсутність військовослужбовця. Це свідчить про відсутність належного контролю, який входить до прямих обов'язків посади начальника медичної служби, а отже, несе юридичні наслідки.
Відповідач зауважує, що військовослужбовець ОСОБА_2 був виписаний 10.10.2023, а факт його тривалої неявки на службу (понад 146 діб) охоплює період жовтень 2023 р. - березень 2024 р., коли позивач обіймав посаду начальника медичної служби. Саме в цей період не було проведено щоденної звірки даних щодо госпіталізованих осіб, не було подано жодного рапорту чи службової записки, які б відображали ситуацію з відсутністю ОСОБА_2 , а також не виявлено порушення.
Відповідач наголошує, що позивач, обіймаючи посаду начальника медичної служби частини (фактично з кінця 2023 року), мав обов'язок забезпечити належну координацію між лікувальними установами, підрозділами та командуванням щодо обліку військовослужбовців, які тимчасово вибули зі строю за станом здоров'я.
Позивач подав відповідь на відзив, у якому наголошує, що в оскаржуваному наказі чітко зазначено, що службове розслідування було проведено штаб-сержантом 3 категорії відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 штаб-сержантом ОСОБА_3 у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 №562 та від 24.02.2024 №681. Доказів того, що службове розслідування відносно позивача та інших осіб офіцерського складу проводилось не штаб-сержантом, відповідачем не надано.
Позивач звертає увагу, що стаття 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не містить, зазначених у відзиві на позовну заяву, обов'язків начальника медичної служби бригади, а згадана відповідачем Інструкція взагалі не відомо чи існує в природі, адже вона відсутня у відкритому доступі і тексту такої інструкції відповідач не долучив до відзиву.
Позивач вказує, що відповідач визнає, що позивач не перебував на посаді начальника медичної служби бригади протягом всього періоду відсутності військовослужбовця ОСОБА_2 на службі, однак не пояснює, чому ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності і стягнуто з нього матеріальну шкоду завдану нарахуванням ОСОБА_2 грошового забезпечення за весь час відсутності згаданого військовослужбовця.
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив зауважує, що будь-які організаційні чи технічні дії осіб сержантського складу не мають і не можуть мати юридичного значення щодо легітимності наказу, якщо саме рішення ухвалює і підписує командир частини згідно з компетенцією.
Відповідач зазначає, що в період виконання позивачем функцій начальника медичної служби були допущені порушення щодо належного обліку особового складу, контролю за поверненням військовослужбовців з лікування та несвоєчасного інформування командування про факти їх відсутності.
Обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 з 27.07.2020 до 24.04.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли неприбуттю з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 , а також встановлення ступеня вини військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 .
Зазначене службове розслідування було проведено штаб-сержантом 3 категорії відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 штаб-сержантом ОСОБА_3 .
За результатами зазначеного службового розслідування було встановлено факт вчинення правопорушення начальником медичної служби військової частини НОМЕР_1 майором медичної служби ОСОБА_1 , що полягало у незабезпеченні здійснення контролю медичною службою військової частини за перебуванням, переведенням та поверненням з медичних закладів усіх категорій військовослужбовців військової частини, а також організації й проведення з підрозділами, адміністративною групою штабу та робочою групою оперативної групи військової частини НОМЕР_1 щоденної звірки відомостей про військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , нездійсненні встановленим порядком доповіді про неприбуття солдата ОСОБА_2 на військову службу, що спричинило порушення порядку обліку особового складу, несвоєчасне виявлення факту неприбуття цього військовослужбовця до військової частини і неправомірне нарахування та виплату солдату ОСОБА_2 грошового забезпечення на загальну суму 102759,88 грн.
За результатами проведеного службового розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1035 від 07.03.2024 начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності на накладено дисциплінарне стягнення «догана», а також притягнуто до повної матеріальної відповідальності у повному розмірі завданої шкоди в сумі 25689,97 грн.
Не погодившись цим наказом відповідача позивач звернувся до суду.
Норми права, що підлягають застосуванню.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Згідно зі статтею 26 Статуту, військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 87 Статуту начальник медичної служби бригади відповідає за організацію та проведення лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у бригаді, своєчасне надання необхідної медичної допомоги травмованим (пораненим) та хворим.
Начальник медичної служби бригади підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником для особового складу медичної служби бригади.
На доповнення вимог, викладених у статтях 82-84 цього Статуту, начальник медичної служби бригади зобов'язаний:
організовувати медичне забезпечення заходів бойової та мобілізаційної підготовки у бригаді;
організовувати медичне забезпечення підрозділів бригади, які не мають у штаті медичних працівників (фахівців);
організовувати проведення медичних заходів, що сприяють підвищенню якості бойової підготовки особового складу;
організовувати підбір та розстановку медичних працівників (фахівців);
брати участь у проведенні щорічного оцінювання військовослужбовців медичних спеціальностей бригади та надавати начальникові кадрового органу пропозиції щодо зарахування кращих медичних працівників (фахівців) у резерв кандидатів для просування по службі;
брати участь у розробленні заходів щодо захисту особового складу бригади від ядерної, хімічної і біологічної зброї, а також заходів на випадок виникнення аварії на потенційно небезпечних об'єктах, розміщених у районі розташування бригади;
дотримуватися правил деонтології і лікарської етики та вимагати цього від підлеглих;
організовувати створення в бригаді системи надання екстреної медичної допомоги та стабілізації стану хворого, що проводяться терміново у разі гострого захворювання (поранення, травми, отруєння);
особисто володіти прийомами надання екстреної медичної допомоги і стабілізації стану хворого та навчати їм підлеглих;
проводити лікувально-профілактичні і покладені на медичну службу протиепідемічні заходи; вивчати умови, що забезпечують безпеку проведення навчально-бойових заходів; стежити за виконанням установлених санітарних норм розміщення, харчування, водопостачання, лазно-прального обслуговування особового складу;
організовувати санітарно-просвітницьку роботу з пропаганди гігієнічних знань, здорового способу життя, особисто проводити з військовослужбовцями заняття з особистої та колективної гігієни;
організовувати проведення диспансеризації та особисто брати участь у її проведенні;
організовувати проведення медичних оглядів та обстежень особового складу підрозділів бригади, які не мають у штаті медичних працівників (фахівців);
щотижня особисто контролювати проведення амбулаторного прийому хворих, а також проводити обхід хворих у медичній роті та медичних пунктах батальйонів, контролювати якість надання їм медичної допомоги та лікування, знати стан хворих, що лікуються в медичних пунктах, медичній роті та інших лікувально-профілактичних закладах;
організовувати постійне медичне спостереження за особами з хронічними захворюваннями, надавати командирам підрозділів бригади рекомендації щодо зміцнення їх здоров'я і контролювати їх виконання;
здійснювати медичний контроль за фізичною підготовкою особового складу бригади; разом із начальником фізичної підготовки та спорту розробляти заходи із зміцнення здоров'я та фізичного розвитку військовослужбовців;
організовувати проведення медичною службою заходів з профілактики травматизму, отруєнь, теплових (сонячних) ударів, відморожень та інших нещасних випадків;
у взаємодії із заступником командира бригади з морально-психологічного забезпечення організовувати проведення заходів з пропагування серед військовослужбовців і членів їх сімей здорового способу життя;
керувати роботою санаторно-відбіркової комісії, контролювати правильність направлення військовослужбовців на санаторно-курортне лікування;
у разі розміщення бригади у віддалених від населених пунктів районах організовувати надання медичної допомоги членам сімей військовослужбовців, працівникам Збройних Сил України;
брати участь у розробленні режиму харчування і складанні розкладок продуктів; здійснювати систематичний медичний контроль за якістю та безпекою харчування особового складу, а також якістю води, що ним вживається;
виявляти разом із командирами підрозділів та їх заступниками з морально-психологічного забезпечення, військовим психологом бригади військовослужбовців, схильних до алкоголізму, токсикоманії та вживання наркотичних засобів і психотропних речовин;
контролювати санітарний стан району розташування бригади, їдалень, жилих приміщень та господарських служб;
аналізувати стан захворюваності серед особового складу бригади, щомісяця доповідати командирові бригади і начальникові медичної служби вищої ланки управління про результати аналізу з пропозиціями щодо запобігання захворюванням і поліпшення санітарного стану особового складу та об'єктів бригади, негайно - про інфекційні захворювання або випадки, які можуть позначитися на санітарно-епідемічному стані бригади, про кожен випадок госпіталізації військовослужбовців, зумовленої пораненням (травмуванням, отруєнням);
організовувати ведення обліку, зберігання і належного використання отруйних і наркотичних засобів і психотропних речовин, не рідше ніж один раз на три місяці проводити перевірку їх наявності, не допускати їх використання не за призначенням;
готувати медичні документи, необхідні для проходження військовослужбовцем медичного огляду військово-лікарською комісією, та доповідати командирові бригади про його результати;
у встановленому порядку складати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
організовувати виконання заходів щодо ліцензування провадження господарської діяльності з медичної практики медичних пунктів батальйонів та медичної роти бригади.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права і командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з положеннями статей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту, Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
В силу вимог пунктів 83-86 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі по тексту - Порядок №608).
Згідно з пунктом 7 Порядку №608, службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку №608, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №608, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Висновки щодо правозастосування.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.
Згідно матеріалів справи, відповідно до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2024 № 562 та від 24.02.2024 № 681, штаб-сержантом 3 категорії відділення підготовки військової частини НОМЕР_1 штаб-сержантом ОСОБА_3 , було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли неприбуттю з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 , а також встановлення ступеня вини військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 .
За результатами службового розслідування встановлено факт вчинення правопорушення, а саме: не здійснення після виписки з медичного закладу, 10.10.2023, доповіді безпосередньому командиру встановленим порядком про закінчення лікування, та відсутність на військовій службі з 11.10.2023, тобто понад 146 (сто сорок шість) діб, до військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем, який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 , без поважних причин, в умовах воєнного стану, що сприяло невиконанню обов'язків військової служби в умовах воєнного стану.
Такі обставини наведені безпосередньо у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1035 від 07.03.2024 «Про результати службового розслідування».
Стаття 85 Дисциплінарного статуту передбачає, що службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Відтак, проведення службового розслідування військовослужбовцем сержантського (старшинського) складу за фактом вчинення правопорушення військовослужбовцями офіцерського складу - не допускається.
Отже, штаб-сержант ОСОБА_3 у розумінні Дисциплінарного статуту не є уповноваженою особою на проведення службового розслідування щодо начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_1 .
Таким чином, службове розслідування, за результатами якого позивача притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, проведено з порушенням встановленої законодавством процедури.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 1035 від 07.03.2024 «Про результати службового розслідування», начальник медичної служби військової частини НОМЕР_1 майор медичної служби ОСОБА_1 , порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: статей 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, де зазначено, що на військовослужбовців покладаються обов'язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, а також виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою; ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, де передбачено, що підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якою зобов'язано військовослужбовця неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін; статті 87 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, якою зобов'язано начальника медичної служби знати стан хворих, що лікуються в медичних пунктах, медичній роті та інших лікувально-профілактичних закладах; приписів статей 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, де визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Суд звертає увагу, що зазначені норми в оскаржуваному наказі визначають загальні правила поведінки військовослужбовця та не вказують на жодне конкретне порушення позивачем службової дисципліни.
Так, стаття 87 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає, що начальник медичної служби має знати стан хворих, що лікуються в медичних пунктах, медичній роті та інших лікувально-профілактичних закладах.
Проте, згідно матеріалів справи військовослужбовець - солдат ОСОБА_2 перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , тобто був виведений поза штат.
Зарахування в розпорядження означає закріплення військовослужбовців, які не можуть в силу певних обставин виконувати обов'язки військової служби та водночас не можуть звільнитися, за військовою частиною для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
Суд зазначає, що функціональні обов'язки позивача не передбачають ведення обліку військовослужбовців, що виведені поза штат та перебувають у розпорядженні командира.
Суд зауважує, що неналежне налагодження обміну інформації між військовою частиною та закладами охорони здоров'я, не визначення осіб, які повинні здійснювати ведення обліку особового складу військової частини, який перебуває у закладах охорони здоров'я не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.
Також суд бере до уваги, що позивач не перебував на посаді начальника медичної служби бригади протягом всього періоду відсутності військовослужбовця ОСОБА_2 на службі, однак ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності і стягнуто з нього матеріальну шкоду завдану нарахуванням ОСОБА_2 грошового забезпечення за весь час відсутності згаданого військовослужбовця.
Відповідно до п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, однією із вимог до рішення суб'єкта владних повноважень є його обґрунтованість, тобто урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб'єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.
Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Підсумовуючи суд зазначає, що "принципу належного урядування" як і вимоги закону про належне обґрунтування оскарженого відповідач не дотримався.
Отже, оскаржуваний наказ належить визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Щодо покликання відповідача на пропущення позивачем строку на звернення до суду, то в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 10.06.2025 суд ухвалив поновити ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду.
Суд врахував аргументи позивача наведені у позовній заяві, а саме: позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 до 24.04.2025, після чого був переведений для проходження подальшої військової служби до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь». Протягом лютого 2022 р. - квітня 2025 р. ОСОБА_1 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відтак, позивач мав обмежені можливості для звернення до суду, оскільки виконував обов'язки військової служби. З метою забезпечення доступу до правосуддя, суд ухвалив поновити позивачу строк на звернення до суду, про що зазначив в ухвалі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.11.2024 по справі №120/359/24 сформував правовий висновок щодо підстав для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби: 1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду. 2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори. 3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду. 4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку. 5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Відповідач не заявив клопотання про залишення позову без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору, не надав доказів понесення інших судових витрат, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1035 від 07.03.2024 «Про результати службового розслідування» в частині застосування до начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «догана» (п.6) та притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності в сумі 25689,97 грн. (п.7).
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.11.2025.
СуддяКрутько Олена Василівна