про залишення позовної заяви без руху
26 листопада 2025 рокусправа № 380/22982/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) з вимогами:
- визнати протиправною військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 04.09.2020 включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення виходячи із фіксованої величини 4463,15 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 04.09.2020, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум.
Кодексом адміністративного судочинства України встановлені вимоги щодо форми, змісту позовної заяви, порядку її подання.
Відповідно до вимог ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 4 ст. 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч.ч.2, 4, 5 ст.94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до ч.1-2 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Частиною 1 ст. 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Обставини свідчать про те, що з позовної заяви неможливо встановити, з яких підстав позивач дійшов висновку, що його права порушені, яким чином і якими конкретними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача відбулося втручання у права позивача.
Суд зазначає, що посилання позивача на нормативно-правові акти та правові позиції Верховного Суду в інших справах, не підкріплені фактичними даними щодо нарахування та виплати відповідачем позивачу грошового забезпечення не може вважатися викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (в розумінні пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 згаданого Кодексу.
Суд роз'яснює, що вказана норма, в сукупності із положеннями пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України передбачає обов'язок позивача не лише сформулювати свої позовні вимоги, а й зазначити виклад обставин, якими позивач такі обґрунтовує, з наданням доказів, що підтверджують такі обставини. Натомість, позовна заява не містить ні викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ні доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд також враховує, що обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку обґрунтувати свої позовні вимоги та вказати, в чому, на його думку, така протиправність полягає.
Суддя зазначає, що доводи позивача про неправильне обчислення відповідачем спірних сум індексації грошового забезпечення ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними належними та допустимими доказами.
Доказів, що відповідачі відмовляють надати запитувані документи, позивачем не надано, як і не подано доказів щодо неможливості звернення щодо отримання таких доказів.
Суд зауважує, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим КАС України з огляду на таке відповідно до пунктів 5,8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Позивач у позовній заяві зазначає, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2020 №170 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При цьому, позивач не пояснює, на підставі аналізу яких доказів «стало відомо», що позивачу не були нараховані та виплачені суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.09.2020, не надає жодних доказів на підтвердження цих обставин.
Суд звертає увагу, що при обґрунтуванні позовних вимог вживання словосполучень «як стало відомо», «як було встановлено» без наведення конкретних обставин (які суми було виплачено, на які суми претендує позивач) та без надання підтверджуючих доказів, свідчить про неналежну підготовку представником матеріалів позовної заяви.
Аналіз положень КАС України дозволяє чітко розмежувати процесуальні права та обов'язки учасників справи (позивача, відповідача), в тому числі обов'язок доказування:
- позивач зобов'язаний викласти обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також додати до позову докази на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів;
- відповідач - суб'єкт владних повноважень у спорі про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності зобов'язаний доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, при цьому повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Іншими словами, процесуальні обов'язки мають обидві сторони спору. Обов'язок відповідача доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не означає, що позивач та його представник замість викладу фактів можуть обмежитися твердженнями "як стало відомо", "як було встановлено" та не дотримуватися законодавчих вимог до позовної заяви, помилково сприймаючи їх як надмірний формалізм.
В контексті виконання процесуального обов'язку доведення правомірності оскаржених рішень/дій/бездіяльності відповідач буде зобов'язаний надати суду всі наявні у нього докази, проте це жодним чином не звільняє позивача від обов'язку (а) викласти в позові факти та (б) назвати/надати суду докази на підтвердження існування фактів, з якими позивач пов'язує порушення своїх прав, свобод та інтересів.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що на підтвердження, обставин, які викладені у позовній заяві, позивач не надала суду жодних доказів, що суперечить вимогам п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України і за захистом таких звернувся до суду, однак доказів порушеного права не надав.
При цьому, у позовній заяві позивач просить витребувати у військової частини НОМЕР_1 докази нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.09.2020.
З цього приводу суд зауважує, що відповідно до інформації з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», судом встановлено, що позивач неодноразово зверталася з позовними заявами до військової частини НОМЕР_1 , зокрема, щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
З огляду на що, суд приходить до висновку, що інформація щодо нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення наявні у позивачки. Тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.
Згідно з частиною першою статті 169 вказаного Кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Беручи до уваги наведене, наявні правові підстави для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву залишити без руху.
Причини пропуску строку звернення до суду викладені в клопотанні визнати неповажними.
Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали - десять днів з дня отримання копії ухвали у такий спосіб: скерувати до Львівського окружного адміністративного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви до якої надати:
- доказів, що підтверджують обставини справи (докази проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 01.03.2018 по 04.09.2020, інформацію щодо нарахованих та виплачених сум у спірний період).
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу (представнику позивача).
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Сподарик Наталія Іванівна