26 листопада 2025 рокусправа № 380/10765/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформленого повідомленням від 10.04.2025 №2656 щодо відмови у задоволенні рапорту позивача від 21.02.2025 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «По військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з тим, що у нього є дитина віком до 18 років, матір якої відбуває покарання у місцях позбавлення волі;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26, абзацу 6 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з тим, що у нього є дитина віком до 18 років, матір якої відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що був умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі статті 81-1 Кримінального кодексу України у зв'язку з укладенням контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України. Повідомляє, що на даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Разом з тим, у нього на утриманні перебуває дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати якого, ОСОБА_3 , відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а інші родичі, які могли б здійснювати догляд за дитиною, відсутні.
Таким чином, позивач вважає, що має підстави для звільнення з військової служби відповідно до абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У зв'язку з цим, він звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби, однак отримав відмову, мотивовану тим, що ОСОБА_1 є особою, яка умовно-достроково звільнена від відбування покарання.
Таку відмову позивач вважає протиправною, переконаний, що до поданого рапорту ним подавалися усі документи, які в повній мірі підтверджують обставини щодо необхідності здійснення догляду за малолітнім сином.
Відтак, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, у яких проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований зокрема тим, що згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставі: а) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; б) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення або обмеження волі; в) у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням рішення про демобілізацію. Відтак, у ОСОБА_1 відсутні підстави для звільнення з військової служби, а норми статті 26 Закону, на які позивач посилається, до нього не застосовуються.
Крім цього, зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №144 від 22.05.2025, солдата за контрактом ОСОБА_1 , водія 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ), призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 09.05.2025 №388-РС на посаду водія штурмового спеціалізованого відділення штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти Військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби - АДРЕСА_3 , з 22.05.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відтак, звертає увагу, що позивач звернувся з цим позовом 28.05.2025, тобто вже після його переведення до Військової частини НОМЕР_4 , тому у відповідача відсутні будь-які повноваження на звільнення останнього з військової служби.
Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 був умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі статті 81-1 Кримінального кодексу України як особа, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, що не заперечується сторонами та підтверджується відомостями з ЄДРСР.
07.06.2024 між позивачем та ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 було підписано контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу.
21.02.2025 позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про його звільнення з військової служби на підставі абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який має дитину віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
Листом від 10.04.2025 №2656 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 , що у задоволенні його рапорта відмовлено у зв'язку з тим, що позивач є умовно-достроково звільненим від відбування кримінального покарання та абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до нього не застосовується.
В подальшому відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №144 від 22.05.2025, солдата за контрактом ОСОБА_1 , водія 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ), призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 09.05.2025 №388-РС на посаду водія штурмового спеціалізованого відділення штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти Військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби - АДРЕСА_3 , з 22.05.2025 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача щодо його звільнення з військової служби, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку вказаним спірним правовідносинам, суд застосовує наступні правові норми.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Згідно з п. 3 Указу встановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». У зв'язку з веденням воєнного стану також прийнято рішення щодо проведення загальної мобілізації в Україні.
Отже, у зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє на момент винесення даного рішення.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
У частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом стаття 81-1 Кримінального кодексу України під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, передбачене цією статтею, не застосовується до осіб, засуджених за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 цього Кодексу, а також до засуджених службових осіб, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 цього Кодексу займали особливо відповідальне становище.
У разі застосування судом умовно-дострокового звільнення на підставі, визначеній цією статтею, така особа звільняється умовно-достроково від відбування лише основного покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При ухваленні рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом суд покладає на особу, звільнену від відбування покарання, обов'язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання законної сили судовим рішенням про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, прибути у супроводі Національної гвардії України до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби.
У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону України №2232-ХІІ).
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі -Положення № 1153/2008).
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008 право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до статті 25-5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» особи, які умовно-достроково звільнені від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, приймаються на військову службу до Збройних Сил України за контрактом на посади рядового, сержантського і старшинського складу, а також офіцерського складу відповідно до військових звань, за якими вони перебувають на військовому обліку. Ухилення від прийняття на військову службу за контрактом особою, яку звільнено умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби, має наслідком кримінальну відповідальність.
Перелік посад, які можуть бути заміщені особами, звільненими умовно-достроково від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, визначається Генеральним штабом Збройних Сил України.
На військову службу за контрактом приймаються особи, звільнені умовно-достроково від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, які відповідають таким вимогам проходження військової служби:
яким залишилося до досягнення віку, передбаченого статтею 22 цього Закону, не менше трьох років;
придатні до військової служби за станом здоров'я;
пройшли професійно-психологічний відбір;
мають достатній рівень фізичної підготовки для виконання обов'язків військової служби.
Для прийняття на військову службу осіб, які виявили бажання проходити військову службу за контрактом і розглядаються до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, установи виконання покарань звертаються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем їх розташування.
Процедура оформлення на військову службу за контрактом, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки його припинення (розірвання), порядок присвоєння військових звань та проходження військової служби визначаються положенням про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 21-6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у контракті про проходження військової служби осіб, звільнених умовно-достроково від відбування покарання, випробування не встановлюється.
Для військовослужбовців із числа осіб, звільнених умовно-достроково від відбування покарання, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, строк військової служби становить до закінчення особливого періоду.
Особи, звільнені умовно-достроково від відбування покарання, проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин (спеціалізованих військових частинах). Порядок створення та функціонування спеціалізованих підрозділів військових частин визначається Міністерством оборони України.
Доступ осіб, звільнених умовно-достроково від відбування покарання, до державної таємниці здійснюється відповідно до Закону України «Про державну таємницю».
У статті 21-7 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що звільнення з військової служби військовослужбовців з числа осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, здійснюється відповідно до частини сьомої статті 26 цього Закону.
У свою чергу, частиною сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що контракт осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставі:
а) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
б) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення або обмеження волі;
в) у зв'язку із закінченням особливого періоду або оголошенням рішення про демобілізацію.
Отже, у статті 81-1 Кримінального кодексу України передбачено можливість умовно-дострокового звільнення під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі для проходження ними військової служби за контрактом.
Таке звільнення може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначеним статтею 21-5 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При цьому для таких осіб законодавцем визначено певні особливості проходження військової служби та встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби, який передбачений частиною сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, як встановлено судом вище, ОСОБА_1 був умовно-достроково звільнений від відбування покарання на підставі статті 81-1 Кримінального кодексу України як особа, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, що не заперечується сторонами та підтверджується відомостями з ЄДРСР.
07.06.2024 між позивачем та ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 було підписано контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу.
За змістом пункту 3 вказаного Контракту, такий є строковим та за погодженням сторін укладається до оголошення демобілізації.
Крім цього, відповідно до пункту 8 Контракту, позивач погоджується на:
- проходження військової служби виключно у спеціалізованих підрозділах та на посадах, визначених Генеральним штабом Збройних Сил України;
- особа, яка проходить військову службу у спеціалізованому підрозділі під час виконання службових обов'язків в ході проходження військової служби за вимогою безпосереднього (прямого) командира (начальника) або командира (начальника), якому він тимчасово підпорядковується, зобов'язана пройти освідчення щодо перебування у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння;
- в ході проходження військової служби особа зобов'язується приймати безпосередню участь у бойових діях (відбитті збройної агресії російської федерації);
- у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 Кримінального Кодексу України;
- до осіб яких, умовно-достроково звільнено вій відбування покарання на підставі, визначеній статтею 81-1 Кримінального кодексу України, та які проходить військову службу за контрактом застосовуються обмеження, передбачені вимогами законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має право на звільнення з військової служби на підставі абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який має дитину віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
Поряд з цим суд погоджується з доводами відповідача про те, що абз. 6 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до позивача, як до особи, яка була умовно-достроково звільненою від відбування покарання на підставі статті 81-1 Кримінального кодексу України не застосовується.
Суд наголошує, що вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців з числа осіб, яких умовно-достроково звільнено від відбування покарання відповідно до статті 81-1 Кримінального кодексу України передбачений частиною сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», серед яких відсутня така підстава, як наявність дитини (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, викладена у листі від 10.04.2025 №2656 є правомірною, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Більше того, судом, з наданих відповідачем матеріалів встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №144 від 22.05.2025, солдата за контрактом ОСОБА_1 , водія 3 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ), призначеного наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 09.05.2025 №388-РС на посаду водія штурмового спеціалізованого відділення штурмового спеціалізованого взводу штурмової спеціалізованої роти Військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби - АДРЕСА_3 , з 22.05.2025 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
До суду з цим позовом позивач звернувся 28.05.2025, тобто вже після його виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та переведення до Військової частини НОМЕР_4 .
За таких обставин, суд також погоджується з доводами відповідача про те, що у Військової частини НОМЕР_1 відсутні повноваження для звільнення позивача з військової служби.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову як необґрунтованого та у задоволенні якого слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна