25 листопада 2025 рокусправа № 380/20119/25
10 год 00 хв м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Відділу примусового виконання рішень, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправною та скасування постанови, -
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Відділ примусового виконання рішень (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області щодо неналежного виконання посадових обов'язків, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 75407399;
- скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Д.Павліва від 23.09.2025 р. про закінчення виконавчого провадження № 75407399;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.10.2024 р. у виконавчому провадженні № 75407399, відповідно до вимог ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".
В обґрунтування позовних вимог вказав, що вважає протиправним винесення постанови державного виконавця від 23.09.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 75407399. Зазначив, що 27.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75407399 з виконання виконавчого листа № 380/14211/23 від 16.01.2024, виданого Львівський окружним адміністративним судом. Стверджує, що 17.09.20024 подав заяву-клопотання державному виконавцю з проханням не закривати виконавче провадження, допоки боржник повністю не виконає рішення суду та просив накласти на боржника адміністративне стягнення у розмірі у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання такого судового рішення. З цим самим клопотанням звернувся також 22.10.2024. Також, вказує що боржник викликав його 04.11.2025 на 15:00, проте він отримав лист лише 06.11.2024, тому не був повідомлений завчасно. Вважає дії відповідача протиправними, тому звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою від 13.10.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 05.11.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 75407399.
Ухвалою суду від 25.10.2025 замінено сторону відповідача на його правонаступника.
Ухвалою суду від 25.10.2025 закрито провадження в частині позовних вимог, а саме: про визнання протиправними дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області щодо неналежного виконання посадових обов'язків, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні № 75407399 та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.10.2024 р. у виконавчому провадженні № 75407399, відповідно до вимог ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".
На адресу суду від відповідача надійшов відзив (Вх. № 91877 від 18.11.2025), у якому проти позову заперечив. Вважає, що дії державного виконавця були вжиті в межах та в спосіб визначений Законом, а наведені позивачем доводи та міркування не відповідають дійсності та спростовуються наявними матеріалами виконавчого провадження. Просив відмовити у задоволенні позову.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
27.06.2024 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75407399 з виконання виконавчого листа № 380/14211/23 від 16.01.2024, виданого Львівським окружним адміністративним судом, стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, стягнення з боржника виконавчого збору. Позивач 17.09.2024 р. подав заяву-клопотання державному виконавцю з проханням не закривати виконавче провадження допоки боржник не виконає повністю рішення суду. Також просив накласти на боржника адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду по цьому виконавчому провадженню. 22.10.2024 р. ОСОБА_1 повторно звернувся з таким клопотанням до державного виконавця. Боржник викликав позивача на 04.11.2024 р. на 15.00 год. Однак, як зазначає позивач, він отримав лист 06.11.2024 р, тому про цю дату виклику не був повідомлений завчасно. Оскільки стягувачем вищезазначене повідомлення не було отримано, виїзною комісією Буської міської ради здійснено повторний розгляд звернення ОСОБА_1 від 19.04.2023 без участі стягувача, оскільки останній на розгляд не з?явився, був належним чином повідомленим про час і місце розгляду звернення. Про даний розгляд комісією складений відповідний акт.
З огляду на вищезазначене, підстави для винесення державним виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн станом на 15.11.2024 відсутні. 23.09.2025 винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний принцип обов'язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, знайшов своє відображення й у відповідних положеннях КАС України.
Так, згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
А відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пунктів 1, 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За змістом абзацу першого частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктами 1 та 6 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом першим частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац перший частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналіз наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Суд звертає увагу на те, що 27.06.2024 відкрито виконавче провадження № 75407399 з виконання виконавчого листа № 380/14211/23 від 16.01.2024, виданого про зобов'язання Буської міської ради Золочівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.04.2023 з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» за участі ОСОБА_1 .
З цього приводу суд зазначає, що в межах виконавчого провадження № 75407399 відповідач повинен перевірити факт виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що судовим рішенням у справі № 380/24048/24, яке набрало законної сили зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.10.2024 у виконавчому провадженні № 75407399, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, у межах спірних правовідносин відсутні обставини, які свідчать про виконання вимог виконавчого листа, виданого 05.11.2025 № 380/24048/24 про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.10.2024 у виконавчому провадженні №75407399, з урахуванням висновків суду. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виконання судового рішення, тому Постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною, та такою що підлягає скасуванню.
Суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування Постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Д. Павліва від 23.09.2025 р. про закінчення виконавчого провадження № 75407399.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
В силу приписів ст. 139 КАС України, з урахуванням висновків суду про задоволення позову, судові витрати у вигляді судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262, 287 КАС України, суд, -
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про скасування постанови задовольнити частково.
2. Визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Д. Павліва від 23.09.2025 р. про закінчення виконавчого провадження № 75407399.
3. У решті частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач: Львівське міжрегіональне управління юстиції України (79000 м. Львів пл. М. Шашкевича 1; код ЄДРПОУ: 45813957)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору: Буська міська рада Золочівського району Львівської області (80500 Львівська область м.Буськ пл. 900-річчя Буська 1; код ЄДРПОУ 26307575)
Суддя Качур Р.П.