25 листопада 2025 рокусправа № 380/7238/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 12.03.2025 № ПШ110669.
Ухвалою судді від 16.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк.
Ухвалою судді від 30.04.2025 прийнята позовна заява та відкрите спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 14.05.2025 суд замінити первісного відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області належним відповідачем Державною службою України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що під час складання акта перевірки АР 099177 проведення перевірки додержання вимог від 06.02.2025, було вказано власника автомобіля, але при розгляді справи не взято до уваги договір на виконання робіт № 19 та договір на оренду автомобіля № 35 з ФОП ОСОБА_2 . За цими договорами відповідальність за будь-які порушення діючого законодавства України несе ФОП ОСОБА_2 .
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 22.05.2025 (вх. № 42678ел), у якому зазначає, що у ході проведення рейдової перевірки водій транспортного засобу надав для перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки документи, на підставі яких він здійснював вантажні перевезення, а саме: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортну накладну від 06.02.2025 № 1258569, вказане підтверджується матеріалами справи. Відповідно до даних товарно-транспортної накладної від 06.02.2025 № 1258569, автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). Отже, на момент проведення рейдової перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки було надано основний документ, який підтверджує, що позивач є автомобільним перевізником у даних перевезеннях, а саме ТТН від 06.02.2025 № 1258569, в якій позивача ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), визначено автомобільним перевізником. При цьому позивач жодними доказами не спростував факту зазначення його в ТТН від 06.02.2025 № 1258569 автомобільним перевізником.
Щодо суті порушення зазначає, що у позивача при наявному аналоговому тахографі був обов'язок надавати під час перевірки тахокарти за день перевірки та попередні 28 днів або бланки підтвердження діяльності водія в разі якщо водій не керував транспортним засобом, або якщо не здійснював перевезення пасажирів, який є єдиним документальним підтвердженням того, що тахокарти за попередній період відсутні з об'єктивних причин. При цьому, в позовній заяві позивачем не заперечуються факт відсутності тахокарт та/або бланку підтвердження діяльності водія під час проведення рейдової перевірки. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Контролюючі особи Укртрансбезпеки 06.02.2025, відповідно до направлення на перевірку від 31.01.2025 № 000772 провели рейдову перевірку додержання вимог про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Водій ( ОСОБА_3 ) транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак - НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки:
- посвідчення водія серії НОМЕР_4 від 24.02.2007;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак - НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 ;
- товарно-транспортну накладну від 06.02.2025 № 1258569.
За результатами перевірки складений Акт від 06.02.2025 № АР099177 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зафіксоване порушення cт. 34, 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме внутрішні перевезення вантажу виконувались водієм без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку (тахокарт) ОСОБА_4 за 24.01.2025; 25.01.2025; 26.01.2025; 27.01.2025; 27.01.2025; 28.01.2025; 18.01.2025; 19.01.2025, за відсутності бланку підтвердження діяльності водія за вказані дні. Порушено вимоги Наказів МТЗУ від 07.06.2010 № 340, від 24.07.2010 № 385. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 закону України “Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина І перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених cт. 48 цього Закону.
Водій з актом ознайомлений. Водій акт підписав.
Повідомлення про розгляд адміністративної справи, яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті 03.03.2025 № 19913/33/24-25 направлене на електронну адресу позивача.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 14.03.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 110669, якою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103)
Відповідно до підпункту 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України № 2344-ІІІ).
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006.
Згідно з п. 3 зазначеного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Щодо доводів позивача про помилкове віднесення його до кола перевізників та допущеного порушення вимог Закону України “Про автомобільний транспорт» суд зазначає таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, під терміном “перевізник» слід розуміти фізичну або юридичну особу - суб'єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Відповідно до п.11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Під час проведення рейдової перевірки водій транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак - НОМЕР_2 пред'явив посвідчення водія серії НОМЕР_5 від 24.02.2007 № 002865; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак - НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 ; товарно-транспортну накладну від 06.02.2025 № 1258569.
У товарно-транспортній накладній від 06.02.2025 № 1258569 автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРОПУ НОМЕР_6 ).
Позивач у позові зазначив, що 01.07.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладений договір на виконання робіт № 19 та договір на оренду автомобіля № 35.
Відповідно до договору оренди автомобіля від 01.07.2024 № 35 Орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає у тимчасове користування орендареві (ФОП ОСОБА_2 ) приналежний орендодавцеві на праві приватної власності автомобіль марки Mercedes-Benz, випуску 2001 року, кузов № НОМЕР_7 , білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований у ТСЦ 8047.
Стосовно посилань позивача на те, що він у даному випадку не є автомобільним перевізником суд зазначає, що акт рейдової перевірки не містить посилань на те, що водій надавав інспекторам договір оренди транспортного засобу. Крім того, в наданій водієм ТТН перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.
Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених правил і процедур, передбачених вказаними нормативно-правовими актами.
У спірному випадку на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації, з якого встановлено, що перевізником у даному випадку виступав позивач.
Наданий позивачем до справи договір оренди автомобіля від 01.07.2024 № 35, який укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , не є юридично значимим документам для цілей визначення перевізника, оскільки був відсутній на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який і є первинним носієм доказової інформації.
З акту від 06.02.2025 № АР099177 вбачається, що водій з актом ознайомлений, зауважень до нього не виклав, про що свідчить його підпис на документі, заперечень щодо фактичного перевізника ФОП ОСОБА_1 за даним перевезенням, який використовує транспортний засіб, не висловив.
Виходячи з фактичних обставин справи суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах ФОП ОСОБА_1 слід вважати автомобільним перевізником та суб'єктом відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Щодо виявленого порушення суд зазначає таке.
Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 35, 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» та вимоги Наказів МТЗУ від 07.06.2010 № 340, від 24.07.2010 № 385, є зафіксований факт здійснення внутрішніх перевезень вантажу водієм без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку (тахокарт) ОСОБА_4 за 24.01.2025; 25.01.2025; 26.01.2025; 27.01.2025; 27.01.2025; 28.01.2025; 18.01.2025; 19.01.2025, за відсутності бланку підтвердження діяльності водія за вказані дні.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (далі - Положення № 340).
Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).
Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Аналіз наведених норм Положення № 340 та Інструкції № 385 дає підстави для висновку про те, що водій, який здійснює перевезення на вантажному автомобілі, та який обладнаний тахографом, повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У даному випадку у водія транспортного засобу марки марки Mercedes-Benz, державний номерний знак - НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , на момент проведення перевірки були відсутні щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку (тахокарти) за 24.01.2025; 25.01.2025; 26.01.2025; 27.01.2025; 27.01.2025; 28.01.2025; 18.01.2025; 19.01.2025.
Крім того позивач не надав доказів того, що водій позивача на дату перевірки мав такі у наявності.
Водночас, водії транспортних засобів зобов'язані зберігати та пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, окрім документів, передбачених ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв, тахокарти або особисту картку водія у разі використання цифрового тахографа, що передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010.
За таких обставин відсутність у водія ОСОБА_3 щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку (тахокарт) за 24.01.2025; 25.01.2025; 26.01.2025; 27.01.2025; 27.01.2025; 28.01.2025; 18.01.2025; 19.01.2025 та непред'явлення їх інспекторам Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській обл. під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області правомірно винесено оскаржену постанову від 12.03.2025 № ПШ110669, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийняття оскарженого рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 25.11.2025.
Суддя Кедик М.В.