24 листопада 2025 рокусправа № 380/4914/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул.Батуринська,2, ЄДРПОУ 07638027) (далі - відповідач, КЕВ м.Львова), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова щодо неподання до Департаменту житлового господарства Львівської міської ради клопотання про виключення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових;
- зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ м. Львова (код ЄДРПОУ 07638027) подати до Департаменту житлового господарства Львівської міської ради клопотання про виключення однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_3 є державною власністю та перебуває в оперативному управлінні Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.06.2009 № 407 вказана квартира включена до числа службових Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова. Зазначає, що відповідно до «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2008 № 1081, Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради видано ОСОБА_1 ордер № 000236 від 14.10.2009 на службову квартиру АДРЕСА_3 . В своєму зверненні до відповідача від 23.12.2024 позивач просив направити клопотання про зняття статусу «службова» до Департаменту житлового господарства Львівської міської ради. Як учасник бойових дій позивач забезпечується постійним житлом першочергово. Листом від 30.12.2024 відповідач повідомив його про неможливість вчинення таких дій. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо забезпечення його постійним житлом шляхом виключення квартири за адресою: АДРЕСА_4 з числа службових протиправною. Фактично протиправна бездіяльність КЕВ міста Львова має наслідком унеможливлення реалізації права позивача на житло, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 17.03.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 17.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.03.2016. З 02.09.2019 позивач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_4 .
Зі змісту позовної заяви випливає, що рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.06.2009 №407 квартира АДРЕСА_3 включена до числа службових Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова.
Виконавчим комітетом Львівської міської ради 14.10.2009 виданий ОСОБА_2 ордер на службове жиле приміщення серія С-О № 000236 на право зайняття службового жилого приміщення житловою площею 34,3 м2, яке складається з 2 кімнат ізольованої квартири за адресою АДРЕСА_5 . В ордері зазначено склад сім'ї: ОСОБА_1 - основний, ОСОБА_3 - донька, ОСОБА_2 - мати.
ОСОБА_2 23.12.2024 звернувся до КЕВ м. Львова із заявою, в якій просив подати до Департаменту житлового господарства Львівської міської ради клопотання про зміну статусу квартири АДРЕСА_3 з «службова» на «постійна». При цьому вказав, що як учасник бойових дій позивач повинен забезпечуватись постійним житлом першочергово, а як військовослужбовець, що звільнений з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів - позачергово.
За результатами розгляду цієї заяви Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова 30.12.2024 надіслав позивачу відповідь за вих.№575/14/7032, в якій повідомив, що згідно з документами облікової справи ОСОБА_1 в 2-кімнатній службовій квартирі АДРЕСА_6 , зареєстровано 6 осіб, а саме: позивач, дружина позивача 1975 р.н., донька 2002 р.н., мати 1953 р.н., син дружини 1996 р.н., син 2010 р.н.
Відповідач також вказав, що відповідно до пунктів 4, 5 розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, житлові приміщення для постійного проживання надаються військовослужбовцям та членам їх сімей один раз протягом усього часу проходження служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Ця вимога зазначена також у Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081. Інформація про використання (невикористання) позивачем та членами його сім?ї права на безоплатну приватизацію житла за попередніми місцями реєстрації, наявність (відсутність) житла у позивача та членів його сім?ї в обліковій справі ОСОБА_1 відсутня.
З цих підстав відповідач відмовив в задоволенні звернення позивача.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
За змістом статті 118 Житлового кодексу Української РСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Суд встановив, що квартира АДРЕСА_3 включена до числа службового житла. Вказане сторонами не заперечується.
Таким чином, квартира АДРЕСА_3 належить до державної форми власності, оскільки має призначення службової.
За положеннями статей 121 та 122 Житлового кодексу України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об'єднання.
На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
Статтею 123 Житлового кодексу України передбачено, що порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
Постановою КМУ від 03.08.2006 №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей.
Пунктом 2 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства.
Відповідно до п.3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Таким чином, Порядком №1081 передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом.
При цьому, реалізація права на забезпечення житлом для постійного проживання не пов'язане з необхідністю виключення такого житла з числа службового. Забезпечення службовим житлом та житлом для постійного проживання є самостійними та альтернативними способами забезпечення військовослужбовця житловими приміщеннями.
Відповідно до п.11 Порядку №1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1020/32472, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).
Ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №380 військовослужбовці та члени їх сімей (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали службове житло за попереднім місцем служби) забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що мають відповідати вимогам житлового законодавства.
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції №380 військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Пунктом 10 Розділу VII Інструкції №380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Пунктом 3 Розділу VII Інструкції №380 встановлено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.
Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави суду дійти до наступних висновків:
житлові приміщення можуть бути надані військовослужбовцям та членам їх сімей для постійного проживання лише один раз протягом проходження служби та за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла та відсутності у них у власності іншого житла;
наказ про передачу військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання видається командиром військової частини, де проходить службу військовослужбовець, на підставі рішення житлової комісії, оформленого відповідним протоколом;
житлове приміщення виключається з числа службового виконавчим органом відповідної міської/районної ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу за сукупності обставин: якщо відпала потреба в його використанні та якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що житловою комісією військової частини, де проходить/проходив військову службу позивач, було розглянуто облікову справу позивача та прийнято рішення про передачу йому житла для постійного проживання, як і відсутні докази звернення позивача до житлової комісії військової частини для розгляду цього питання.
Крім цього, позивачем не надано доказів того, що у його власності чи власності членів його сім'ї відсутнє інше житло та ними не реалізовувалось право на безоплатну приватизацію житла. Ба більше, позивачем не надано доказів того, що він перебуває на квартирному обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов за рахунок Міністерства оборони України. Згадані документи відсутні також і в списку додатків до звернення ОСОБА_1 від 23.12.2024, яке направлено позивачем на адресу КЕВ м. Львова.
Суд зазначає, що питання наявності чи відсутності потреби у використанні квартири АДРЕСА_3 в якості службової для проживання військовослужбовців та членів їх сімей, що є обов'язковою умовою для виключення її з числа службових, має досліджуватись уповноваженими на це підрозділами в структурі Міністерства оборони України. Суд не вправі перебирати на себе повноваження державного органу та визначати статус житлових приміщень.
При вирішенні спору суд також враховує, що право позивача та членів його сім'ї на забезпечення житлом для постійного проживання може бути реалізоване не лише за рахунок житла, яке виключене з числа службового, але й за рахунок новозбудованого, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла або шляхом надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав звертатися до виконавчого органу відповідної ради про зміну статусу службового житла, оскільки рішення про виключення квартири з числа службових, яке є підставою для вчинення відповідачем ряду наступних за черговістю дій, не було погоджено уповноваженим органом військового управління.
Враховуючи наведені мотиви суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах при розгляді звернення ОСОБА_1 діяв правомірно, відповідно до чинних нормативних актів, підстав визнавати його дії протиправними немає, як і немає підстав для спонукання відповідача скеровувати клопотання/подання до виконавчого органу місцевої ради.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 241-246, 250, 255, 293, 295, КАС України, суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан