26 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5020/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу (у порядку спрощеного провадження) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Кучерявого Володимира Володимировича, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.06.2025 № 110130018942 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 29.05.2025 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та встановлено процесуальний строк для подання відзиву на позов.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.06.2025 року № 110130018942 (за принципом екстериторіальності), яким відмовлено у призначенні пенсії через не недосягнення 55 річного віку. Вказане рішення, представник позивача вважає протиправним, оскільки воно позбавлення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (надалі відповідач а.с.33-41) поданий відзив на позов, яким заперечувались позовні вимоги. Зазначено про те, позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах не досягла 55 років, що виключає можливість призначення пенсії за віком.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком 2 від 29.05.2025 року.
За результатами розгляду заяви рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 05.06.2025 за №110130018942 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, страховий стаж заявника становить 44 роки 1 місяць 9 днів, пільговий стаж за Списком 2 становить 30 років 5 днів. До страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.04.2023 по 30.04.2025, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу за Формою ОК-5. Відмовлено в призначені пенсії згідно п.2 ст.114 Закону України в зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку 55 років (надалі - спірне рішення, а.с.24).
Отже правомірність та законність спірного рішення та зобов'язання призначити пенсію за віком є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
На час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилось 53.
За змістом спірного рішення позивач має необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком за Списком №2, проте вона не досягла пенсійного віку - 55 років.
Перш за все суд зауважує, що спірне рішення містить доводи про не зарахування до пільгового стажу період роботи з 01.04.2023 по 30.04.2025, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу за Формою ОК-5.
Водночас, у позовній заяві відсутні будь які доводи щодо даних обставин, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача заперечень, які б суду слід було дослідити.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Вказані висновки слід застосувати і до правовідносин щодо призначення пенсії на пільгових умовах.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУвстановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зауважує, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому спірне рішення управління ПФУ в Кіровоградській області про відмову у призначенні позивачу пенсії, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 53 років, мала страховий стаж роботи 44 рік 1 місяць 9 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 30 років 5 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.
Суд також не погоджується з посиланням відповідача на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті.
Суд вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.
Суд звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
Суд не вважає можливим надавати оцінку положенням Закону № 1058-IV щодо їх відповідності чи невідповідності Конституції України в межах цієї справи, оскільки, як зазначено вище, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
Вказаний висновок суду повністю відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду 03.11.2021 року по справі 360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 06.06.2025 року №110130018942, а тому вказане рішення слід скасувати як протиправне.
Водночас, саме по собі скасування спірного рішення не віднове порушеного права позивача, а тому належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 05.06.2025 року та вирішити питання про її призначення.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому вказану суму слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000; код ЄДРПОУ 20453063).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.06.2025 № 110130018942 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та вирішити питання про її призначення з 29.05.2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК