26 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6524/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в особі судді Дегтярьової С.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Олександрійської міської ради
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною дію Олександрійської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, а саме за його батьком ОСОБА_2 (Додаток 8 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який було затверджено Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 р.);
- зобов'язати Олександрійську міську раду скласти та надати ОСОБА_1 акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, а саме за його батьком ОСОБА_2 (Додаток 8 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який було затверджено Постановою КМУ №560 від 16.05.2024).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач звернувся через ЦНАП Олександрійської міської ради та подав документи на отримання компенсації щодо догляду інваліда І «А» групи. Але органом соціального страхування йому було відмовлено, у зв'язку з тим, що його дохід перевищує норму. При розгляді документів, комісія з соціального захисту дійсно виїжджала за адресою проживання позивача та його батька та засвідчила догляд, про що свідчить акт проведення обстеження сім'ї від 12.06.2025 року.
Позивач вказує, що він звернувся 20.08.2025 до Олександрійської міської ради з заявою щодо складання та надання йому акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду відповідного зразка, який передбачений Додатком 8 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який було затверджено Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року. До заяви були додані: копія довідки МСЕК ОСОБА_2 ; копія акта проведення обстеження сім'ї від 12.06.2025; копія висновку ЛКК ОСОБА_2 ; копія довідки з місця проживання членів сім'ї; копія паспорта та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ; копія паспорта та ідентифікаційного номеру ОСОБА_2 копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копія Свідоцтва про одруження ОСОБА_2 ; зразок акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (відповідного зразка Додатку 8).
26.08.2025 позивач отримав від відповідача відмову у складанні та наданні акту згідно Додатку 8, мотивовану тим, що утворені комісії, встановлюють факт здійснення постійного догляду лише за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». А батько позивача, як особа з інвалідністю І "А" групи, відноситься до категорії осіб, зазначених у п. 13 ч. 1 ст. 23 згаданого Закону».
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду 07.10.2025 відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність з мотивів того, що позивачеві не потрібен акт для встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, а потрібно звернутись безпосередньо до органів ТЦК та СП.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , громадянин України, військовозобов'язаний, 20.08.2025 звернувся до Олександрійської міської ради Кіровоградської області із заявою, у якій зазначив, що він здійснює постійний догляд за батьком, ОСОБА_2 , а тому просив надати йому акт про встановлення факту здійснення постійного догляду, за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560.
Олександрійська міська рада у листі від 26.08.2025 №Н-1893 повідомила позивача, що з доданих до звернення від 20.08.2025 документів вбачається, що батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю І «А» групи, а тому на позивача поширюється дія пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Одночасно повідомлено, що відповідно до порядку та положення комісією не передбачена можливість складання акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду для військовозобов'язаних, які здійснюють догляд за особами зазначених у пункті 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Щодо вирішення питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, як військовозобов'язаному, який здійснює догляд за особою зазначеною у пункті 13 частини 1 статті 23 Закону, рекомендовано звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування на військовому обліку.
Не погодившись з позицією уповноваженого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так само, у силу частини третьої статті 24 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закону №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 65 Основного Закону України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (надалі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі - Закон №3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною першою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Своєю чергою, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Відповідно до пункту 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі - Порядок №560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім'я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Військовозобов'язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.
До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п'ять осіб.
Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду: відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду; перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
На виконання пункту 61 Порядку №560 розпорядженням Олександрійського міського голови від 12.09.2024 №р-84-з "Про утворення комісії для встановлення факту здійснення постійного догляду" створено постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду, затверджено її склад та Положення про Комісію (а.с.42-43).
Відповідно до п.1 та 2 Положення про Комісію, комісія встановлює факт здійснення постійного догляду військовозобов'язаними, які, зокрема, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Підставою для встановлення факту здійснення постійного догляду є письмове звернення військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд, із заявою у довільній формі на ім'я міського голови за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов'язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
До заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, військовозобов'язані додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8) до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Згідно п. 3-5 розгляд заяви відбувається виключно після отримання виконавчим органом місцевого самоврядування за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, за якою здійснюється догляд повного пакету документів, визначених пунктом 2 цього положення.
Під час своєї роботи Комісія:
- відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов'язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;
- перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов'язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
За результатами роботи Комісія складає та надає військовозобов'язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 в редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024" №930).
Щодо відмови позивачу у видачі акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за батьком, який підтверджує право на відстрочку на підставі п.13 ч. 1 ст. 23 Закону, суд зазначає, що відстрочка за цим пунктом, як було зазначено вище, надається військовозобов'язаним, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Відповідно додатку 5 до Порядку №560, документами, які підтверджують право на відстрочку за п.13 ч. 1 ст. 23 Закону є, крім іншого, для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Суд зауважує, що відповідно до додатку 5 до Порядку №560 акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду є документом, який підтверджує право на відстрочку за п. 9, 14 ч. 1 ст. 23 Закону для особи, яка зайнята постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), а не для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворим батьком, тобто своїм батьком.
Позивачем не доведена та обставина, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 9, 14 ч. 1 ст. 23 Закону.
Водночас, у цій справі спір стосується правомірності відмови відповідача у складенні акта про встановлення факту здійснення позивачем постійного догляду за його батьком.
Суд враховує, що позивач заявою від 20.08.2035 просив скласти та надати йому акт про встановлення факту здійснення постійного догляду за батьком, ОСОБА_2 .
У заяві позивач повідомив, що його батько є особою з інвалідністю І групи, за довідкою МСЕК потребує постійного стороннього догляду.
15.12.2023 набрав чинності Закон України від 17.02.2022 №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" (далі Закон №2073-ІХ), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Стаття 4 Закону №2073-ІХ відносить до принципів адміністративної процедури пропорційність та гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні. Поняття принципу пропорційності розкрито у статті 14 Закону №2073-ІХ, відповідно до частин другої, третьої якої адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими.
Адміністративний орган зобов'язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень.
Тож головною метою принципу пропорційності є захист обсягу та змісту фундаментальних прав і свобод особи від свавільного впливу з боку публічних органів, а саме від їх надмірного впливу (у тому числі дискреційного характеру), необґрунтованої дискримінації, неналежного виконання ними своїх обов'язків щодо захисту цих прав і свобод. Водночас принцип пропорційності має сприяти балансуванню публічних і приватних інтересів, що є найбажанішим результатом його використання.
Частиною першою статті 6 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону № 2073-IX).
А відповідно до частини першої статті 17 Закону №2073-ІХ особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Суд, за результатами аналізу положень пункту 61 Порядку №560, зазначає, що складення акта про встановлення факту здійснення постійного догляду віднесено до повноважень комісії, загальна чисельність якої не може становити менше 5 осіб.
Зі змісту додатка 1 до рішення виконавчого комітету від 23.08.2024 №1994 суд встановив, що до складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду включено вісім осіб.
Водночас матеріали справи не містять доказів розгляду заяви позивача від 20.08.2025 саме комісією із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Натомість позивача про результат розгляду його заяви повідомив листом міський голова, що не входить до складу комісії.
Суд зауважує, що аналіз наведених вище положень частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Комісію, дає змогу дійти висновку, що діяльність органів місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж органом місцевого самоврядування чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
У контексті наведеного суд враховує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля. Принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Вимога щодо "якості закону" та обов'язок застосовувати найбільш сприятливий для особи спосіб його тлумачення, у разі якщо такий закон не відповідає визначеним критеріям якості закону, ґрунтуються передусім на положеннях частини першої статті 57 Конституції України, яка встановлює, що "кожному гарантується право знати свої права і обов'язки". Із цієї конституційної норми відомо те, що у випадку встановлення судом того факту, що закон сформульований у спосіб, який не дозволяє особі знати свої права і обов'язки, застосування (тлумачення) такого закону повинно відбуватися судом на користь особи, яку позбавили (звузили) на підставі цього закону певного права або встановили (розширили) для неї нові обов'язки.
За вищевикладених обставин, суд констатує, що недотримання відповідачем порядку розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.08.2025 про надання йому акта здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного стороннього догляду, є підставою для висновку про протиправну бездіяльність щодо розгляду по суті такої заяви.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що складення акта про встановлення факту здійснення постійного догляду відповідно до пункту 61 Порядку №560 віднесено до повноважень комісії органу місцевого самоврядування, на яку покладено обов'язки з визначення наявності підстав для складення такого акта. А тому, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача розглянути по суті заяву позивача від 20.08.2025 про надання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за батьком, за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку №560, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, частково задовольнивши позовні вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Олександрійської міської ради Кіровоградської області у складанні та наданні ОСОБА_1 акту про встановлення факту здійснення постійного догляду за батьком, ОСОБА_2 , за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Зобов'язати Олександрійську міську раду Кіровоградської області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 20.08.2025 про надання акта про встановлення факту здійснення постійного догляду за батьком, ОСОБА_2 , за формою, що встановлена додатком 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської міської ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 33423535) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 26.11.2025.
Сторони:
позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач Олександрійська міська рада Кіровоградської області (28000, м. Олександрія, Кіровоградська обл., ЄДРПОУ 33423535).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА