про повернення позовної заяви
25 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7740/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Петренко О.С., розглянувши матеріали у адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
1)визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
2)зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким перерахувати та виплатити йому, який отримав поранення 11.12.2022 року, в результаті чого перебував на стаціонарному лікуванні з 05.01.2023 по 06.01.2023, з 06.01.2023 по 03.02.2023, з 03.02.2023 по 21.02.2023, з 06.03.2023 по 06.04.2023, з 07.04.2023 по 11.04.2023, потім було проведено ВЛК 11.04.2023 і в результаті чого визначили, що він потребує відпустки на 30 календарних днів до 11.05.2023 і потім 25.05.2023 проведено ВЛК і знову відпустка на 30 календарних днів до 25.06.2023, а вже з 07.07.2023 по 31.07.2023, та з 26.08.2023 по 15.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні. 15.12.2023 ВЛК, яка визначила, що травма тяжка, пов'язана із захистом батьківщини та потребує відпустки на 30 календарних днів, до 15.01.2024 року. Проведене ВЛК було від 05.04.2024, потім з 11.04.2024 по 08.05.2024, з 09.05.2024 по 23.05.2024, з 24.05.2024 по 28.05.2024, з 19.06.2024 по 10.09.2024, з 16.09.2024 по 17.10.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні, потім знову ВЛК від 17.10.2024 і визначили, про те, що він потребує відпустки по лікуванню до 02.11.2024. З 18.10.2024 по 07.11.2024, з 09.11.2024 по 18.06.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні і проведене ВЛК від 11.03.2025, визначило, що він потребує відпустки в 90 календарних днів, тобто до 11.06.2025 року, додаткову винагороду, згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Ухвалою суду від 18.11.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху, в зв'язку з її невідповідністю вимогам ст.160 КАС України. У вказаній ухвалі зазначено про необхідність подання до суду:
- уточнення прохальної частини позовної заяви;
- заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.
21.11.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява на усунення недоліків.
Зокрема надано заяву про уточнення позовних вимог та заяву про поновлення строку для звернення до суду.
Щодо уточнення прохальної частини позовної заяви.
Судом встановлено, що на виконання ухвали суду, представником позивача надано позовну заяву, яку викладену в наступній редакції:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" військовослужбовцю ОСОБА_1 ;
2)зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 - видати наказ, яким перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , який отримав поранення 11.12.2022 року, в результаті чого перебував на стаціонарному лікуванні з 05.01.2023 по 06.01.2023, з 06.01.2023 по 03.02.2023, з 03.02.2023 по 21.02.2023, з 06.03.2023 по 06.04.2023, з 07.04.2023 по 11.04.2023, потім було проведено ВЛК 11.04.2023 і в результаті чого визначили, що ОСОБА_1 потребує відпустки на 30 календарних днів до 11.05.2023. І потім 25.05.2023 проведено ВЛК і знову Відпустка на 30 календарних днів до 25.06.2023, а вже з 07.07.2023 по 31.07.2023, та з 26.08.2023 по 15.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні. 15.12.2023 ВЛК, яка визначила, що травма тяжка, пов'язана із захистом батьківщини та потребує відпустки на 30 календарних днів, до 15.01.2024 року. Проведене ВЛК було від 05.04.2024, потім з 11.04.2024 по 08.05.2024, з 09.05.2024 по 23.05.2024, з 24.05.2024 по 28.05.2024, з 19.06.2024 по 10.09.2024, з 16.09.2024 по 17.10.2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні, потім знову ВЛК від 17.10.2024 і визначили, про те, що військовослужбовець потребує відпустки по лікуванню до 02.11.2024. З 18.10.2024 по 07.11.2024, з 09.11.2024 по 18.06.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні і проведене ВЛК від 11.03.2025, визначило, що ОСОБА_1 потребує відпустки в 90 календарних днів, тобто до 11.06.2025 року, додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Суд зазначає, що уточнена редакція позовної заяви повністю ідентична первинному позову, що свідчить про невиконання вимог ухвали про залишення без руху у вказаній частині.
Щодо строку звернення.
В обґрунтування пропущення строку, вказано, що позивач з початку військової агресії рф виконував бойові завдання до моменту отримання травми - 11.12.2022, в зв'язку з чим перебував на тривалому лікуванні. Позивач дійсно звільнений з військової служби 25.06.2025 року. Однак, в зв'язку відсутністю спеціальних юридичних знань, що стосуються захисту прав військовослужбовців, лише після звернення до адвоката 12.09.2025 фактично дізнався про порушення своїх прав.
Надаючи оцінку вказаній заяві, слід зазначити наступні обставини.
Суд зазначає, що спір у вказаній справі виник в зв'язку з виплатою грошового забезпечення.
Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи №280/6779/22, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, зі скасуванням карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) відпали підстави для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду судова палата вказала, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] та після цього.
Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд вказує, що спірні правовідносини стосуються неналежних, за доводами позивача, нарахування та виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 05.01.2023 по 06.01.2023, з 06.01.2023 по 03.02.2023, з 03.02.2023 по 21.02.2023, з 06.03.2023 по 06.04.2023, з 07.04.2023 по 11.04.2023; з 07.07.2023 по 31.07.2023, з 26.08.2023 по 15.12.2023, з 11.04.2024 по 08.05.2024, з 09.05.2024 по 23.05.2024, з 24.05.2024 по 28.05.2024, з 19.06.2024 по 10.09.2024, з 16.09.2024 по 17.10.2024, з 18.10.2024 по 07.11.2024, з 09.11.2024 по 18.06.2025 року.
Суд зауважує, що, згідно з наказом від 25.06.2025 за №176, позивач виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення 25.06.2025, тобто саме на цю дату в нього виникла об'єктивна можливість оцінити повноту проведеного з ним грошового розрахунку, включно з додатковими виплатами відповідно до постанови КМУ № 168. У разі відсутності певних нарахувань, позивач мав реальну можливість ініціювати запити щодо цих виплат або звернутися до суду у тримісячний строк, визначений ст. 233 КЗпП України.
З урахуванням цього, подання позову лише 13 листопада 2025 року, при тому, що момент, коли позивач мав об'єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав настав значно раніше, свідчить про пропущення, передбаченого ст. 233 КЗпП України, тримісячного строку звернення до суду.
Щодо посилань представника позивача на триваюче порушення прав позивача та на відлік строку звернення після отримання достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, суд вказує, що розмір грошового забезпечення щомісяця відомий особі, яка його отримує, та, отримуючи його у неналежному, на думку особи, розмірі, вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Таким чином, доводи викладені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду є безпідставними, тому суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою.
З огляду на викладене, позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернувся до суду лише 13.11.2025р., тобто з пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконані, недоліки позивачем виправлено не було, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.122,123,169,256,294 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО