24 листопада 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5782/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд в особі судді Дегтярьової С.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-а, ЄДРПОУ 2063280)
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошових зобов'язань,
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь інфляційні збитки в сумі 125499,80 грн та 3% річних за невиконання грошових зобов'язань в сумі 37982,33 грн, всього разом 163482,13 грн.
Позивач вказав, що він перебуває на обліку та отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року по справі № 340/862/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Кропивницького апеляційного суду №07-21/98/2020 від 28 лютого 2020 року та виплатити йому заборгованість урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду відповідачем проведено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року по 30 листопада 2020 року. Повна доплата в сумі 572532,61 грн здійснена лише 15 грудня 2024 року.
В зв'язку з невиконанням відповідачем рішення суду, вважає, що порушені його права та охоронювані законом інтереси, в зв'язку з чим звернувся з позовом до суду про стягнення інфляційних збитків та 3 % річних невиконання грошових зобов'язань.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Від відповідача до суду 05.11.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
Додатково відповідач вказав, що він не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні ст. 625 ЦК України, тому положення ст.625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які в даному випадку виникли у зв'язку з виконанням судового рішення. Вказаний висновок щодо застосування ст.625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570. За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла висновку що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 914/1028/19 також дійшов висновку, що з огляду на акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум мають похідний характер від основного спору, тобто нерозривно пов'язані із особою боржника за рішенням суду про задоволення основного позову. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №935040178333 від 06.03.2020 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Кропивницького апеляційного суду №07-21/98/2020 від 28.02.2020 та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
На виконання цього рішення, яке набрало сили 03.11.2020 відповідач здійснив перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 по 30.11.2020. Сума доплати склала 572532,61 грн. Доплата здійснена: 5327,06 грн - в липні 2021 року; 513934,93 грн - в жовтні 2024 року; 53270,62 грн - в грудні 2024 року.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на його користь інфляційні збитки в сумі 125499,80 грн та 3% річних за невиконання грошових зобов'язань в сумі 37982,33 грн, всього разом 163482,13 грн через несвоєчасно виплачений борг.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (пункт 45 постанови).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі № 420/2411/19 (пункт 77)).
Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц Великою Палатою Верховного Суду було сформовано висновок, відповідно до якого приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство. Вказана правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 у цивільній справі № 6-2759цс15.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до спірних правовідносин норми статті 625 ЦК України не застосовуються.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2025 року у справі №580/9536/23.
Враховуючи, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством, на нього не поширюються приписи цивільного законодавства, тому у Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не виникло перед позивачем грошового зобов'язання у розумінні статті 11 ЦК України, як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення виготовлене 24/11/2025.
Сторони:
позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА