ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" листопада 2025 р. справа № 300/5134/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28.06.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 092750010549 від 02.05.2024 та зобов'язання зарахувати до страхового стажу період навчання в ПТУ-16 з 01.09.1981 до 18.07.1983, періоди роботи: з 22.07.1983 до 05.06.2016, з 23.12.2020 до 25.02.2021, з 06.05.2021 до 15.11.2022 та повторно розглянути заяву від 24.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
03.07.2024 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що відповідач протиправно не зарахував до її страхового стажу належним чином підтверджений період навчання в ПТУ-16 з 01.09.1981 до 18.07.1983, період роботи в Богородчанському райпобуткомбінаті з 22.07.1983 до 05.06.2016, періоди роботи в приватного підприємця з 23.12.2020 до 25.02.2021, з 06.05.2021 до 15.11.2022, внаслідок чого оскаржуваним рішенням № 092750010549 від 02.05.2024 відмовив у призначенні пенсії, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що за матеріалами пенсійної справи до страхового стажу позивача зараховано: період навчання у Технічному училищі № 16 м. Івано-Франківська з 01.09.1981 до 19.07.1983 згідно з дипломом № НОМЕР_1 від 20.07.1983; період роботи на Богородчанському райпобуткомбінаті з 22.07.1983 до 31.05.2016 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 30.07.1983, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб; періоди роботи з 23.12.2020 до 25.02.2021 у приватного підприємця ОСОБА_2 , з 06.05.2021 до 15.11.2022 у приватного підприємця ОСОБА_3 відповідно до даних, включених до реєстру застрахованих осіб; період з 03.12.2022 до 07.12.2022 - час перебування як безробітна в Івано-Франківському центрі зайнятості, відповідно до даних, включених до реєстру застрахованих осіб. Основними умовами для призначення пенсії за віком з 1 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року є: досягнення віку 60 років; наявність страхового стажу не менше 31 року. З матеріалів справи встановлено вік позивача на час звернення - 60 років 00 місяців 17 днів. Страховий стаж складає 29 років 10 місяців 03 дні. За наданими позивачем документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком, яку після реєстрації за принципом екстериторіальності передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
02.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за № 092750010549.
Оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що при зверненні за призначенням пенсії вік позивача становив 60 років 17 днів, при необхідних 60 років, страховий стаж позивача становив 29 років 10 місяців 03 дні, при необхідному - 31 рік. За доданими документами до страхового стажу позивача зараховано всі періоди.
Позивач, вважаючи, що її страховий стаж становить 36 років 05 місяців 17 днів, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» за №301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого враховують суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Суд встановив, що відповідно до долученого до відзиву на позовну заяву розрахунку страхового стажу позивача відповідач зарахував такі періоди: з 01.09.1981 до 19.07.1983, з 22.07.1983 до 31.12.2003, з 01.01.2004 до 31.05.2016, з 23.12.2020 до 25.02.2021, з 06.05.2021 до 15.11.2022, з 03.12.2022 до 07.12.2022.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнає, що до страхового стажу позивача зараховано: період навчання у Технічному училищі № 16 м. Івано-Франківська з 01.09.1981 до 19.07.1983 згідно з дипломом № НОМЕР_1 від 20.07.1983; період роботи на Богородчанському райпобуткомбінаті з 22.07.1983 до 31.05.2016 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 30.07.1983, періоди роботи з 23.12.2020 до 25.02.2021 у приватного підприємця ОСОБА_2 , з 06.05.2021 до 15.11.2022 у приватного підприємця ОСОБА_3 , період з 03.12.2022 до 07.12.2022 - час перебування як безробітна в Івано-Франківському центрі зайнятості.
Однак, перевіряючи правомірність обчислення страхового стажу позивача в поданому розрахунку, суд встановив, що відповідач допустив помилку в обчисленні страхового стажу позивача за період з 01.01.2004 до 31.05.2016, а саме помилково визначив стаж за цей період - 5 років 8 місяців, замість правильного - 12 років 5 місяців.
Крім того, суд, відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 30.07.1983, встановив, що позивач працювала в Богородчанському райпобуткомбінаті з 22.07.1983 до 05.06.2016, що становить 32 роки 10 місяців 15 днів.
Таким чином, при обчислені страхового стажу позивача відповідач невірно визначив її страховий стаж роботи в Богородчанському райпобуткомбінаті з 22.07.1983 до 05.06.2016, що, власне, і слугувало підставою для відмови у призначенні пенсії за віком.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та зарахований відповідачем страховий стаж позивача, суд встановив, що страховий стаж позивача становить більше 36 років, що є підставою для призначення пенсії за віком відповідно частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком № 092750010549 від 02.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки цим рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його ефективного відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 24.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до її страхового стажу періоду навчання у Технічному училищі № 16 м. Івано-Франківська з 01.09.1981 до 19.07.1983, періодів роботи в Богородчанському райпобуткомбінаті з 22.07.1983 до 05.06.2016, у приватного підприємця ОСОБА_2 з 23.12.2020 до 25.02.2021, у приватного підприємця ОСОБА_3 з 06.05.2021 до 15.11.2022, з врахуванням висновків суду, що страховий стаж позивач становить більше 36 років і вона має право на призначення пенсії за віком з 24.04.2024.
За таких обставив заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією № 1795-9089-5181-9885 від 28.06.2024 підтвердила сплату судового збору на суму 968, 96 гривень за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 968, 96 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за № 092750010549 від 02.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (індекс 69005, проспект Соборний, будинок 158-Б, місто Запоріжжя, Запорізька область, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) від 24.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зарахувати до її страхового стажу періодів навчання у Технічному училищі № 16 м. Івано-Франківська з 01.09.1981 до 19.07.1983, періодів роботи в Богородчанському райпобуткомбінаті з 22.07.1983 до 05.06.2016, у приватного підприємця ОСОБА_2 з 23.12.2020 до 25.02.2021, у приватного підприємця ОСОБА_3 з 06.05.2021 до 15.11.2022, та прийняти рішення про призначення пенсії за віком
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (індекс 69005, проспект Соборний, будинок 158-Б, місто Запоріжжя, Запорізька область, код ЄДРПОУ 20490012) судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.