ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" листопада 2025 р. справа № 300/4753/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Куций Олександр Степанович (надалі, також - представник позивача), звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ Харківській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 3721 від 12.07.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача: в Управлінні капітального ремонту свердловин ВАТ "Ноябрськнафтогаз" з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011 на посадах помічника бурильника, бурильника капітального ремонту свердловин, майстер капітального ремонту свердловин; у ТОВ "Білоруснафта-Сибір" з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017 на посаді майстра капітального ремонту свердловин; в АТ "Самотлорнафтопромхім" з 13.04.2017 по 12.10.2018 на посаді начальника цеху капітального ремонту свердловин; у ТОВ "Виробничо-впроваджувальне підприємство "АБС" з 14.10.2018 по 01.04.2019 на посаді начальника по роботі з регіонами на дільницю капітального ремонту свердловин; у АТ "Сибірська Сервісна Компанія" з 18.06.2019 по 01.08.2020 на посадах менеджер проекту та директор проекту; у ЗАТ "КапРемСервіс" з 02.07.2021 по 31.05.2022 на посадах старшого майстра по капітальному ремонту свердловин та начальника цеху підземного і капітального ремонту свердловин;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи в шкідливих умовах праці роботу позивача: в Управлінні капітального ремонту свердловин ВАТ "Ноябрськнафтогаз" з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011 на посадах помічника бурильника, бурильника капітального ремонту свердловин, майстра капітального ремонту свердловин, яка передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року (Розділ 12 підрозділ 1а-2130100а-11297) та постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (Розділ 12, підрозділ 12.1б); у філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" АТ "Укргазвидобування" з 03.02.2000 по 01.09.2004 на посаді оператор з добування газу, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року (Розділ 12 підрозділ 2130200а-15824) та постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (Розділ 12, підрозділ 12.2а); у ТОВ "Білоруснафта-Сибір" з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017 на посаді майстра капітального ремонту свердловин, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (Розділ 12, підрозділ 12.2б);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати з 05.07.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.07.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, за наслідками розгляду заяви, поданої позивачем, прийнято рішення від 12.07.2024 № 3721, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. До страхового стажу не зараховані періоди роботи в російській федерації: в Управлінні капітального ремонту свердловин ВАТ "Ноябрськнафтогаз" з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011 на посадах помічника бурильника, бурильника капітального ремонту свердловин, майстер капітального ремонту свердловин; у ТОВ "Білоруснафта-Сибір" з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017 на посаді майстра капітального ремонту свердловин; в АТ "Самотлорнафтопромхім" з 13.04.2017 по 12.10.2018 на посаді начальника цеху капітального ремонту свердловин; у ТОВ "Виробничо-впроваджувальне підприємство "АБС" з 14.10.2018 по 01.04.2019 на посаді начальника по роботі з регіонами на дільницю капітального ремонту свердловин; у АТ "Сибірська Сервісна Компанія" з 18.06.2019 по 01.08.2020 на посадах менеджер проекту та директор проекту; у ЗАТ "КапРемСервіс" з 02.07.2021 по 31.05.2022 на посадах старшого майстра по капітальному ремонту свердловин та начальника цеху підземного і капітального ремонту свердловин, оскільки з січня 2023 року російська федерація припинила свою участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Також до страхового стажу в Управлінні капітального ремонту свердловин ВАТ "Ноябрськнафтогаз" з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011 на посадах помічника бурильника, бурильника капітального ремонту свердловин, майстра капітального ремонту свердловин, яка передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року (Розділ 12 підрозділ 1а-2130100а-11297) та постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (Розділ 12, підрозділ 12.1б); у філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" АТ "Укргазвидобування" з 03.02.2000 по 01.09.2004 на посаді оператор з добування газу, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року (Розділ 12 підрозділ 2130200а-15824) та постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (Розділ 12, підрозділ 12.2а); у ТОВ "Білоруснафта-Сибір" з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017 на посаді майстра капітального ремонту свердловин до пільгового періоду роботи яка передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (Розділ 12, підрозділ 12.2б), то дані періоди не було зараховано до пільгового стажу без наведення мотивів. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки між Україною та рф існував міжнародний договір, який передбачав зарахування періодів роботи на території іншої держави до страхового стажу особи. Крім того, зазначає, що він працював на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак відповідач без будь-якої вмотивованості відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відтак, просить позов задовольнити (а.с. 1-58).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 60-62).
06.08.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що зарахуванню до страхового стажу підлягають періоди роботи, за які у встановленому законом порядку сплачено страхові внески. Водночас, відповідач зазначає, що стаж роботи на підприємствах, розташованих на території Співдружності Незалежних Держав, зараховувався до стажу громадян на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Водночас, з 01.01.2023 російська федерація припинила свою участь в даній угоді. Таким чином, обмін інформацією, в тому числі щодо сплати страхових внесків станом на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії став неможливим, у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування стажу роботи на території російської федерації до страхового та пільгового стажу роботи позивача. Зважаючи на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 64-70).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 07.08.2025 по 22.08.2025 згідно наказу від 25.07.2025 № 213-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.08.2025 по 03.09.2025 згідно наказу від 20.08.2025 № 261-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 23.09.2025 по 07.10.2025 згідно наказу від 15.09.2025 № 290-В, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв'язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переубває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності (а.с. 32).
05.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, відповідно до пункту б) частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За принципом екстериторіальності пенсійним органом, який розглядав заяву позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області № 3721 від 12.07.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. До страхового стажу не зараховані періоди роботи з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017, з 13.04.2017 по 12.10.2018, з 14.10.2018 по 01.04.2019, з 18.06.2019 по 01.08.2020, з 02.07.2021 по 31.05.2022, оскільки з січня 2023 року російська федерація припинила свою участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. До пільгового страхового стажу не зараховано періоди роботи з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 03.02.2000 по 01.09.2004, з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017, зазначений у трудовій книжці позивача, без аргументації причин незарахування даних періодів роботи до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 (а.с. 55).
Вважаючи вказану відмову протиправною, з метою зобов'язання зарахування всіх періодів роботи до страхового та пільгового стажу та призначення пільгової пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 (надалі, також - Закон № 1058-IV), який набув чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (надалі, також - Закон № 1788-ХІІ), право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від останнього місця роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058-IV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах".
За приписами статті 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV, відповідно до якого положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.
Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року, № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі, також - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
У пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, з огляду на наведене, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
З матеріалів справи встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи на території рф з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017, з 13.04.2017 по 12.10.2018, з 14.10.2018 по 01.04.2019, з 18.06.2019 по 01.08.2020, з 02.07.2021 по 31.05.2022, оскільки з січня 2023 року російська федерація припинила свою участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Факт незарахування даних періодів роботи до страхового стажу позивача підтверджується даними форми РС-право, в якій відсутні відомості про перераховані періоди роботи (а.с. 32).
В той час, судом встановлено, що вказані періоди роботи позивача на території російської федерації підтверджуються належними і достатніми доказами, зокрема періоди роботи з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 01.06.2011 по 11.09.2013 підтверджуються записами № 4-5, 14-16, 19-21 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.09.1990, періоди роботи з 17.10.2013 по 12.04.2017, з 13.04.2017 по 12.10.2018, з 14.10.2018 по 01.04.2019, з 18.06.2019 по 01.08.2020, з 02.07.2021 по 31.05.2022 підтверджуються записами № 22-33, 36-41 у вкладиші до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.10.2013, а також довідкою ВАТ "Ноябрськнафтогаз" про особливий характер роботи чи умов праці № 18/1/1/14879 від 28.08.2015 та довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 (період роботи з 09.06.1998 по 29.01.2000), довідкою ТОВ "Білоруснафта-Сибір" про особливий характер роботи чи умови праці та довідкою про розмір заробітної плати ОСОБА_1 (періоди роботи з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011), довідкою про особливий характер роботи чи умов праці № 979 від 04.07.2019, а також довідкою про розмір заробітної плати ОСОБА_1 № 01-04125 від 05.02.2019 (період роботи з 01.06.2011 по 11.09.2013), довідкою про особливий характер роботи чи умов праці № 02-09/547 від 11.12.2018, а також довідкою АТ "Самотлорнафтопромхім" про розмір заробітної плати ОСОБА_1 № 01-04125 від 05.02.2019 (період роботи з 17.10.2013 по 12.04.2017), довідкою про розмір заробітної плати ОСОБА_1 № 2/1145 від 05.11.2019 (період роботи з 13.04.2017 по 12.10.2018), довідкою ТОВ "Виробничо-впроваджувальне підприємство "АБС" про заробітну плату ОСОБА_1 № 208 (період роботи з 14.10.2018 по 01.04.2019), довідкою АТ "Сибірська Сервісна Компанія" про розмір заробітної плати ОСОБА_1 № 749 від 15.10.2020 (період роботи з 18.06.2019 по 01.08.2020), довідкою ЗАТ "КапРемСервіс" про розмір заробітної плати ОСОБА_1 № 581 від 31.05.2022 (період роботи з 02.07.2021 по 31.05.2022) (а.с. 14-16, 18-26, 28-31, 33-34, 38-52).
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача, відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується їх достовірність.
Дані записи містять підстави внесення, скріплені печатками підприємств та підписами посадових осіб, періоди не накладаються, виконані зрозумілим та читабельним почерком. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача, відповідачем суду не надано.
Крім того, вказані періоди роботи на території російської федерації підтверджено додатковими документами.
Відтак, судом з'ясовано, що спірні періоди трудової діяльності підтверджено достатніми письмовими доказами, достовірність яких не заперечується відповідачем, однак підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів став вихід 01.01.2023 року російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року. З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача, про відмову у призначенні пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи у російській федерації.
Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 1, 2 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, у тому числі Україна та російська федерація (надалі, також - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для здійснення трудової діяльності документи і завірений, у встановленому на території Сторони виїзду порядку, їх переклад державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Тож обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, вихід російської федерації з угоди від 01.01.2023 р. не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідного рішення.
Відтак, Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Наведені відповідачем доводи, обґрунтування та пояснення щодо відсутності правових підстав врахування записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 15.09.1990, вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.10.2013 та інших підтверджуючих наявність страхового стажу у позивача документів для призначення пенсії, суд відхиляє, як необґрунтовані і такі, що не спростовують висновків суду у даній справі, оскільки суду не надано належних доказів в обґрунтування того, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів трудової діяльності суб'єкт владних повноважень діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно та з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (надалі, також - Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Разом з вказаним, як передбачено у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у згаданому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючих довідок, наказів, відомостей тощо підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Суд звертає увагу, що саме трудова книжка є основним документом для зарахування того чи іншого періоду роботи до страхового стажу. Незважаючи на наявність чи відсутність додаткових документів, наявності в них розбіжностей чи будь-яких інших недоліків не може слугувати підставою для незарахування до страхового стажу оспорюваних періодів роботи, які належним чином підтверджуються записами у трудових книжках позивача.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача, відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується їх достовірність.
Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що підстав для не зарахування спірних періодів роботи позивача в російській федерації для обрахунку стажу при призначенні пенсії позивачу відсутні, а надані підтверджуючі документи не викликають сумнівів щодо їх належності позивачу.
З приводу зарахування періодів роботи з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 03.02.2000 по 01.09.2004, з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017 до пільгового стажу, суд звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що вказані періоди роботи позивача підтверджуються записами № 4-5, 14-16, 19-20 трудової книжки серії НОМЕР_3 (періоди з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 01.06.2011 по 11.09.2013), записами № 22-25 у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_2 (період з 17.10.2013 по 12.04.2017), а також довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 14-01-99-2 від 18.04.2024 (з 03.02.2000 по 01.09.2004) (а.с. 14-16, 18-21, 35-38).
Відповідач не наводить аргументів щодо причин незарахування періодів роботи до пільгового стажу роботи позивача. Щодо підстав для зарахування даних періодів роботи до пільгового стажу суд звертає увагу на таке.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (надалі, також - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, як зазначено вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до даних трудової книжки позивача та вкладиша до трудової книжки, ОСОБА_1 протягом всіх аналізованих в цьому рішенні періодів роботи на території рф та території України працював на посадах:
з 09.06.1998 по 29.01.2000 - "помічник бурильника капітального ремонту свердловин";
з 24.09.2004 по 31.10.2007 - "бурильник капітального ремонту свердловин";
з 01.11.2007 по 25.03.2011 - "майстер капітального ремонту свердловин";
з 03.02.2000 по 01.09.2004 - "оператор із добування газу";
з 01.06.2011 по 11.09.2013 - "майстер капітального ремонту свердловин " та "заступник начальника капітального ремонту свердловин";
з 17.10.2013 по 12.04.2017 - "майстер капітального ремонту свердловин".
Належність тієї чи іншої посади до переліку таких, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах визначається відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України.
Посада "помічник бурильника капітального ремонту свердловин" передбачена підпунктом а пункту 2. "Добування нафти, газу та газового конденсату" розділу ХІІ "Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля і сланцю" Списку № 2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 р. Даній посаді присвоєний код 2130200а-11292, на який посилається ВАТ "Газпром-Ноябрьнафтогаз" у виданій позивачу довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії № 18/1/1/14879 від 28.08.2015.
Посада "оператори з добування нафти і газу" передбачена підпунктом а пункту 2. "Добування нафти, газу та газового конденсату" розділу ХІІ "Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля і сланцю" Списку № 2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 р. Даній посаді присвоєний код 2130200а-15824, на який посилається ГПУ "Львівгазвидобування" у виданій позивачу довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії № 14-01-99-2 від 18.04.2024.
Посада "майстер капітального ремонту свердловин" передбачена підпунктом б пункту 1. "Буріння" розділу ХІІ "Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля і сланцю" Списку № 2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р. Даній посаді присвоєний код 12.1б, що додатково підтверджується довідкою про розмір наявного трудового стажу для призначення пенсії, виданою ВАТ "Газпром-Ноябрьнафтогаз".
Посада "заступник начальника капітального ремонту свердловин" передбачена підпунктом б пункту 1. "Буріння" розділу ХІІ "Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля і сланцю" Списку № 2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р. Даній посаді присвоєний код 12.1б, що додатково підтверджується довідкою про розмір наявного трудового стажу для призначення пенсії, виданою ВАТ "Газпром-Ноябрьнафтогаз".
Посада "майстер капітального ремонту свердловин" передбачена підпунктом б пункту 1. "Буріння" розділу ХІІ "Буріння, видобування та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля і сланцю" Списку № 2, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р. Даній посаді присвоєний код 12.1б, що додатково підтверджується довідкою про розмір наявного трудового стажу для призначення пенсії, виданою ТОВ "Білорусьнафта-Сибір" № 02-09/547 від 11.12.2018.
Суд зазначає, що відповідач належним чином не з'ясував, чи не підпадає посада позивача, на якій він перебував з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 03.02.2000 по 01.09.2004, з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017 під таку, що визначена списком № 2 і період роботи на якій підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах.
Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, пенсійний орган має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача чи для отримання відповідних документів, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів його роботи.
Суд звертає також увагу відповідача, що ним проаналізовано наявність у позивача права на пенсію за нормами Закону № 1058-ІV, натомість позивач просить призначити йому пенсію за нормами Закону № 1788-ХІІ. Судом підтверджено наявність такого права у позивача. Щодо правового аналізу належності періодів роботи позивача до таких, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то суд зазначає, що відповідачем, хоч і не наведено мотивів незарахування таких періодів роботи до пільгового стажу роботи, однак судом встановлено, що відповідач конкретні періоди роботи до пільгового стажу роботи не зарахував, що було зроблено ним протиправно. Зважаючи на дану обставину, оскільки періоди роботи на посадах, які дають право на зарахування їх до стажу роботи на пільгових умовах підтверджені позивачем належними та достатніми доказами, суд вважає за необхідне визнати дії відповідача в даній частині протиправними.
Відтак суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.07.2025 № 3721 є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас суд зазначає, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Суд звертає увагу позивача, що ним у прохальній частині допущено описку в частині позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оскільки даний суб'єкт не залучений до розгляду справи та згадується позивачем тільки в прохальній вимозі про зобов'язання зарахування періодів роботи до стажу роботи в шкідливих умовах праці.
Разом з тим, суд зауважує таке.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом пенсійного органу визначено ГУ ПФУ в Харківській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Суд констатує, що після зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, загальний період його страхового стажу буде більшим, ніж мінімально необхідний для призначення пенсії за віком, відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, а саме мінімальною тривалістю 30 років. Також суд констатує, що після зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу роботи позивача, загальний період його пільгового стажу роботи буде більшим, ніж мінімально необхідний для призначення пенсії за віком, відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, а саме мінімальною тривалістю 12 років 6 місяців на відповідних роботах.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на вирішення питання щодо призначення пенсії позивача, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи на території російської федерації: з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017, з 13.04.2017 по 12.10.2018, з 14.10.2018 по 01.04.2019, з 18.06.2019 по 01.08.2020, з 02.07.2021 по 31.05.2022; зарахувати до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди роботи з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 03.02.2000 по 01.09.2004, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до б) частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.07.2024 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, з врахуванням висновків суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат суд звертає увагу на наступне.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн згідно квитанції до платіжної інструкції № 0.0.4434364606.1 від 01.07.2025 (а.с. 57).
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.07.2024 № 3721 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи на території російської федерації: з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017, з 13.04.2017 по 12.10.2018, з 14.10.2018 по 01.04.2019, з 18.06.2019 по 01.08.2020, з 02.07.2021 по 31.05.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, зарахувати до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди роботи з 09.06.1998 по 29.01.2000, з 03.02.2000 по 01.09.2004, з 24.09.2004 по 31.10.2007, з 01.11.2007 по 25.03.2011, з 01.06.2011 по 11.09.2013, з 17.10.2013 по 12.04.2017, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 05.07.2024 та прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до б) частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під'їзд 3, поверх 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Копію цього рішення надіслати представнику позивача та відповідачу через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під'їзд 3, поверх 2, м. Харків, 61022).
Суддя Главач І.А.