ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" листопада 2025 р. справа № 300/5392/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за віком з проведенням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 127 від 22.02.2021 року "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", № 118 від 16.02.2022 року "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення найбільш вразливих верств населення у 2022 році", № 168 від 24.02.2023 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення найбільш вразливих верств населення у 2023 році", № 185 від 23.02.2024 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 23.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та зарахування періоду роботи з 01.08.1983 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі у відповідності до чинного законодавства в півторакратному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 127 від 22.02.2021 року "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році", № 118 від 16.02.2022 року "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення найбільш вразливих верств населення у 2022 році", № 168 від 24.02.2023 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення найбільш вразливих верств населення у 2023 році", № 185 від 23.02.2024 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 23.02.2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення найбільш вразливих верств населення у 2025 році";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком зарахувавши період роботи з 01.08.1983 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі у відповідності до чинного законодавства в півторакратному розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зауважує, що відповідачем не була проіндексована його пенсія на підставі постанов КМУ № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» на відповідний коефіцієнт збільшення, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача із заявою. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 03.06.2025 повідомило про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Вважає, що індексація пенсій у 2021-2025 роках повинна проводитись відповідно до постанови КМУ №127, постанови КМУ №118, постанови КМУ №168, постанови КМУ №185, постанови КМУ №209, Порядку КМУ №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 відповідно. Також зазначає, що відповідачем протиправно не враховано період роботи з 01.08.1983 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі. Зауважує, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
27.08.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця заперечила щодо задоволення позовних вимог. У відзиві представниця зазначає, що з 01.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким передбачено осучаснення розміру пенсії з врахуванням показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. (за 2014-2016 роки), зміна розміру прожиткового мінімуму, для непрацездатних осіб та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Тому, з 1 жовтня 2017 року було проведено осучаснення пенсій перерахунок пенсій за новою формулою - з урахуванням показника середньої заробітної плати за три роки, а саме 3764,40 грн. за 2014-2016 роки і нового коефіцієнта. Даний показник середньої заробітної плати індексувався із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме: на 1,11% (2021 рік 5426,60 грн.), на 1,14 % (2022 рік 6186,32 грн.), на 1,197% (2023 рік - 7405,03 грн.), 1,0796% (2024 рік - 7994,47 грн.), 1,115 % (2025 рік 8913,83 грн.). Вважає, що пенсія позивача проіндексована відповідно до вимог чинного законодавства України. Також відповідачем зазначено, що оскільки в довідці про заробітну плату, виданій ПАО «Варьеганнефтегаз» за період з 01.08.1983 по 31.01.1994, з 01.01.1992 по 31.01.1994 зазначено без виключення районного коефіцієнта та північної надбавки, то для врахування цього періоду при розрахунку заробітної плати підстав не було.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 01.10.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи. При цьому для обчислення розміру пенсії позивачки при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки, в розмірі 6188,89 грн. (а.с.52-54).
На звернення позивача від 12.05.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 03.06.2025 №4541-3858/С-02/8-0900/25 повідомило, що при призначені позивачу пенсії при розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2016-2018 року у розмірі 6188,89 грн. На виконання Постанови КМУ №127, Постанови КМУ 118, до пенсій, які не підвищуються з до січня по липень 2021 року, 01.03.2022, згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою КМУ від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 135 грн та 100 грн. Вказано, що оскільки в 2022 році показник осучасненого базового заробітку для обчислення пенсії складав 6186,32 грн, а показник середнього заробітку за три попередні роки, який застосовано при обчисленні пенсії складає 6188,89 грн, що перевищує відповідну суму заробітку, перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14 позивачу не проводився. (а.с. 12-16).
Листом від 20.11.2023 №10888-10287/С-02/8-0900/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило, що оскільки в довідці про заробітну плату, виданій ПАО «Варьеганнефтегаз» за період з 01.08.1983 по 31.01.1994, з 01.01.1992 по 31.01.1994 зазначено без виключення районного коефіцієнта та північної надбавки, то для врахування цього періоду при розрахунку заробітної плати підстав не було (а.с. 17-180.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом №1058-IV.
Відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Відповідно до пункту 4 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі Закон №1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі ст. 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов'язковий характер індексації установлений статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону №1282-XII є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 9 Закону №1282-XII).
У зв'язку з необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 прийнято Закон України №2040-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства", яким частину п'яту статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" викладено в новій редакції, за якою індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).
Преамбулою названого Закону встановлено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 прийняв постанову №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №124).
Згідно з пунктом 5 Порядку №124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
(ЗСЦ+ЗСЗ )х 50%
К = ------------------------ + 1%,
100%
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Згідно з пунктом 5 Порядку №124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно із абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пенсії, які призначені відповідно до Закону №1058-IV та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 41 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій, а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 Деякі питання пенсійного забезпечення громадян (Офіційний вісник України, 2008 р., № 25, ст.785), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Відповідно до пункту 6 Порядку №124, під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
З метою забезпечення у 2020 - 2024 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначив, що відповідні перерахунки пенсі мають проводитись з наступних дат та з урахуванням таких розмірів коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема:
з 01.05.2020 1,11 згідно з постановою №251;
з 01.03.2021 1,11 згідно з постановою №127;
з 01.03.2022 1,14 згідно з постановою №118;
з 01.03.2023 1,197 згідно із постановою №168;
з 01.03.2024 1, 0796 згідно із постановою №185;
з 01.03.2025 1, 115 згідно із постановою №209.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач перебуває на обліку в ГУПФ як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Розрахунок пенсії за віком позивача з 01.10.2019 проведений з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страховані внески, за 2016-2018 роки у розмірі 6 188,89 грн.
З 01.07.2021 до пенсії позивача встановлена надбавка у розмірі 100,00 грн, а з 01.03.2022 - 135,00 грн.
З 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 проведено індексацію пенсії позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185, від 25.02.2025 №209 із застосуванням коефіцієнтів збільшення: у 2023 році - 1,197, у 2024 році - 1,0796, у 2025 році - 1,115.
Однак для проведення індексації пенсії позивача врахований показник середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, у розмірі 3764,40 грн, тоді як позивач переконаний, що індексація його пенсії у 2021 - 2025 роках мала здійснюватися шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 6188,89 грн, на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115.
Тож спірним у цій справі є питання наявності підстав для індексації пенсії позивача у 2021-2025 роках та в разі їх наявності - визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який необхідно застосувати при проведенні перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV: показник станом на 01.10.2017, послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти у 2021-2025 роках, чи той показник, який використовувався при обчислені розміру пенсії при її призначенні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Питання щорічної індексації пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 15.04.2025 у справі №200/5836/24 зазначила, що запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом №1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
За висновком Верховного Суду, положення Порядку №124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (за приписами Порядку).
Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб'єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов'язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов'язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов'язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Тож вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв'язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення.
Таким чином законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Тож, як за висновком Верховного Суду, з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.
З врахуванням вищевикладеного, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку №124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV, у зв'язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.
Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, від 27.01.2025 у справах №№ 200/422/24, 620/7211/24, від 28.01.2025 у справах №№ 120/1483/24, 400/4663/24, від 20.02.2025 у справі №460/2711/24, від 30.04.2025 у справі №440/9779/24, від 13.05.2025 у справі №560/8245/24, від 29.05.2025 у справі №400/3325/24 та багатьох інших.
Застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду до обставин справи, що розглядається, суд констатує, що з метою забезпечення у 2020-2025 роках проведення індексації пенсій для підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів Кабінет Міністрів України у межах бюджету ПФ визначив такі розміри коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, зокрема: у 2020 році - 1,11 згідно з постановою №251, у 2021 році - 1,11 згідно з постановою №127, у 2022 році - 1,14 згідно з постановою №118, у 2023 році - 1,197 згідно із постановою №168, у 2024 році - 1,0796 згідно з постановою №185, у 2025 році - 1,115 згідно з постановою №209.
Таким чином, індексація пенсії позивача у 2021-2025 роках мала проводитись відповідно до постанов №№ 127, 118, 168, 185, 209, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії (у розмірі 6188,89 грн) на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно.
Щодо обраного позивачем способу захисту прав шляхом визнання протиправних дій відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що дії є активною формою поведінки суб'єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, з урахуванням чого у подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наведеного суд вбачає за доцільне, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача, визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, починаючи з 01.02.2025 та у розмірі 1,115, починаючи з 01.03.2025 для забезпечення індексації пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести починаючи з 01.02.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2016-2018 роки в розмірі 6 188,89 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Щодо позовних вимог визнати протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати період роботи з 01.08.1983 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі у відповідності до чинного законодавства в півторакратному розмірі та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.02.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком зарахувавши період роботи з 01.08.1983 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі у відповідності до чинного законодавства в півторакратному розмірі, суд зазначає таке.
Відповідно до п.5 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно з п.«д» ст.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про впорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 10.02.1960 року, працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до ст.3 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» від 26.09.1967 року №1908-VІІ скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», з п'яти до трьох років.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Постанова №148) передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
В силу вимог п.4 Постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 року №148 доручено Державному комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати спільно з ВЦРПС видати Інструкцію про порядок надання пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Постановою Президії ВЦРПС Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати від 16.12.1967 року №530/П-28 затверджено Інструкцію про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно з п.1 Розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок надання пільг, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робітникам і службовцям (в тому числі місцевим жителям та іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільги надаються на територіях, включених до складу районів, передбачених Переліком районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року №1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», за адміністративно-територіальним поділом на 10.11.1967 року.
Згідно з п.2 даної Інструкції, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року та статтею 3 Указу від 26 вересня 1967 року, надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах і місцевостях на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
У відповідності до п.«а» п.43 розділу VI «Пільги при призначенні державних пенсій» Інструкції про порядок надання пільг, загальний стаж роботи, що дає право на отримання пенсії обчислюється за період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в наступному порядку: пенсії за віком та по інвалідності - за період з 1 березня 1960 р один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи особам, зазначеним у пунктах 2, 3 і 4 цієї Інструкції.
Як вже зазначалось, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).
Відповідно до підп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що необхідною та достатньою правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року та від 29.09.1967 року та Постановою №148.
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
Крім того, у п.2 Розділу 1 Інструкції №530/П-28 чітко вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 21.08.2019 року у справі №750/1717/16-а.
Вирішуючи питання про наявність правових відстав для врахування у пільговому обчисленні до страхового стажу позивача періоду його роботи в районах Крайньої Півночі з 01.08.1983 по 31.12.1991, суд зауважує, що вказаний період роботи підтверджується записами трудової книжки від 10.07.1974, а також архівними довідками від 10.04.2018 №01-39-ВН-573, №01-39-ВН-574 (а.с.62-67, 70-71).
Суд враховує, що для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07.065.2018 року у справі №173/637/17, від 03.07.2018 року у справі №302/662/17-а, від 25.09.2018 року у справі №554/1723/17, від 18.12.2018 року у справі №263/13671/16-а, від 10.01.2019 року у справі №352/1612/15а, від 10.09.2019 року у справі №348/2208/16-а та від 17.10.2022 року №592/5589/17, яку суд враховує згідно з вимогами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Робота у вказаній місцевості, де працював позивач у спірний період надає право на пільги щодо обрахування трудового стажу для призначення пенсії за віком із застосуванням коефіцієнту один рік до одного року шести місяців.
За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду суд приходить висновку щодо протиправності дій відповідача щодо відмови зарахувати період роботи з 01.08.1983 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі у відповідності до чинного законодавства в півторакратному розмірі.
Як наслідок з метою відновлення порушених прав позивача, слід зобов'язати відповідача здійснити з 01.02.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 , пенсії за віком зарахувавши період роботи з 01.08.1983 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі у відповідності до чинного законодавства в півторакратному розмірі.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України)
Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (80%), понесення яких підтверджується квитанцією від 04.08.2025, яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, починаючи з 01.02.2025 та у розмірі 1,115, починаючи з 01.03.2025 для забезпечення індексації пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) провести починаючи з 01.02.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2016-2018 роки в розмірі 6 188,89 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати період роботи з 01.08.1983 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі у відповідності до чинного законодавства в півторакратному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити з 01.02.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за віком зарахувавши період роботи з 01.08.1983 по 31.12.1991 в районах Крайньої Півночі у відповідності до чинного законодавства в півторакратному розмірі,
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень двадцять шість копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.