Справа № 643/430/25 Головуючий суддя І інстанції Новіченко Н.В.
Апеляційне провадження № 33/818/1542/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
19 листопада 2025 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - Шандули О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 15 серпня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою Салтівського районного суду м.Харкова від 15.08.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою АДРЕСА_2 ,
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., на користь держави.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що 02.01.2025 року о 22 год. 00 хв. у м. Харкові по пр. Тракторобудівників, буд. 107-Б, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Citroеn C-Elysee», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі КПН ХОР ОКНЛ відмовився.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 15.08.2025 щодо нього скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду, що викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Зазначає, що працівники поліції не повідомляли конкретний медичний заклад, в якому необхідно пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, його не було ознайомлено з направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 02.01.2025, а також в матеріалах справи відсутній медичний висновок про стан наркотичного сп'яніння.
Апелянт зазначає, що у нього не було ознак наркотичного сп'яніння, що зазначені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні від 02.01.2025, що підтверджується відомостями долученого відеозапису, з якого вбачається, що він поводить себе спокійно та адекватно, має природній колір обличчя, чітку і зрозумілу мову, а також працівники поліції вели себе упереджено до нього та не перевіряли реакцію зіниць його очей на світло.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що працівники поліції порушили право на захист, оскільки проігнорували його вимогу щодо забезпечення захисника, а суд першої інстанції не надав належної та повної оцінки доводів сторони захисту щодо незаконності зупинки транспортного засобу та відсутності підстав для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим судом не наведено в оскаржуваному судовому рішенні обґрунтованих та вмотивованих висновків, що підтверджують «поза розумним сумнівом» його вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Шандули О.О., які підтримали в повному обсязі апеляційну скаргу сторони захисту і просили її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в своїй скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується доказами, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 211510 від 02.01.2025, в якому зазначено факт керування 02.01.2025 о 22 год. 00 хв. у м. Харкові по пр. Тракторобудівників, буд. 107-Б, водієм ОСОБА_1 транспортним засобом «Citroеn C-Elysee», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці; звужені зіниці очей, які не реагують на світло; неприродна блідість, та порушення ним вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, а саме відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я (а.с.1, 2);
- відеозаписів (файли «211510», «export-1o3sm»), долучених до матеріалів справи (а.с.4), з яких вбачається рух та момент зупинки транспортного засобу «Citroеn C-Elysee», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до якого підійшов працівник поліції (файл «211510»). Наступний відеозапис (файл «export-1o3sm») починається з того, що поліцейський роз'яснює водію, що за відмову від проходження огляду на стан спяніння в установленому законом порядку. Працівником поліції також роз'яснено ОСОБА_1 , що транспортний засіб під його керуванням було зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» (файл «export-1o3sm», починаючи з 00 хв. 34 сек. відеозапису). Після цього працівник поліції запропонував водію пройти огляд на стан наркотичного спяніння, на що ОСОБА_1 не надано відповіді (файл «export-1o3sm», починаючи з 00 хв. 51 сек. відеозапису). На вимоги ОСОБА_1 працівник поліції пред'явив службове посвідчення (файл «export-1o3sm», починаючи з 01 хв. 05 сек. відеозапису). Після цього, поліцейський повторно запропонував водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, але ОСОБА_1 відповів, що не бачить для цього законних підстав. Також водій зазначив, що не відмовляється від проходження огляду, але для цього немає причин (файл «export-1o3sm», починаючи з 01 хв. 51 сек. відеозапису). Поліцейський повторно роз'яснив наслідки відмови від проходження огляду, а також декілька разів запропонував водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у КНП ХОР ОКНЛ у зв'язку з виявленими у нього ознаками наркотичного сп'яніння, але на останню пропозицію працівника поліції водій фактично відмовився від проходження огляду, зазначивши, що не бачить відповідних причин (файл «export-1o3sm», починаючи з 02 хв. 11 сек. відеозапису).
Після чого, працівник поліції неодноразово висував ОСОБА_1 вимогу пред'явити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, але останній відповідав відмовою, посилаючись на те, що він не повинен цього робити (файл «export-1o3sm», починаючи з 02 хв. 42 сек. відеозапису). В подальшому інший працівник поліції також пред'явив службове посвідчення, поліцейські повідомили водія, що буде встановлюватись відомості про його особу, а також ОСОБА_1 здійснив виклик на лінію «102» щодо незаконності дій працівників поліції.
Крім того, з відеозапису (файл «export-1o3sm», починаючи з 10 хв. 42 сек. відеозапису) вбачається, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що починається розгляд справи та висуває вимогу щодо надання документів, що посвідчують його особу, але водій відповів відмовою, зазначивши, що він нічого не покаже та не буде все так просто. Після встановлення особи водія (файл «export-1o3sm», починаючи з 35 хв. 07 сек. відеозапису), працівник поліції повторно роз'яснив ОСОБА_1 причини зупинки, а саме на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з тим, що перед початком руху водій не увімкнув сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. При цьому, працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 його права за ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також працівник поліції намагався надати на ознайомлення відеозапис в якості доказу вини водія у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, з яким ОСОБА_1 не погоджувався. Також ОСОБА_1 зазначив подати заяву.
З долученого відеозапису також вбачається, що працівник поліції роз'яснив водію, що у зв'язку з його відмовою від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я - у КНП ХОР ОКНЛ, на ОСОБА_1 також буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, на що останній відповів, що він не відмовлявся та неодноразово зазначив складати відповідний протокол. Крім того, водій зазначав, що не чує працівника поліції та вважає його злочинцем (файл «export-1o3sm», починаючи з 38 хв. 42 сек. відеозапису).
В подальшому, після складання адміністративних матеріалів, працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 , що стосовно нього складено постанова за ч.2 ст.122 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, але водій фактично відмовився отримувати копії цих документів, мотивуючи це тим, що йому потрібен перекладач та захисник (файл «export-1o3sm», починаючи з 01 год. 04 хв. 51 сек. відеозапису);
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 02.01.2025 (далі - направлення на огляд водія від 02.01.2025), з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці; звужені зіниці очей, які не реагують на світло; неприродна блідість обличчя. Огляд в закладі охорони здоров'я не проводився (а.с.5);
- довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області лейтенанта поліції Бурикіної В., відповідно до якої, згідно з обліковими даними НАІС ДДАІ, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 , категорії В1, В (а.с.3);
- рапорту інспектора Косиненко А.О. від 02.01.2025, з якого вбачається, що транспортний засіб «Citroеn C-Elysee», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на підставі п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а саме водій перед початком руху не увімкнув сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, чим порушив п.п.9.2а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП. Також при спілкуванні у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі КНП ХОР ОКНЛ відмовився. Водій ОСОБА_1 не пред'явив у спосіб який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідчені водія та реєстраційному документі на т.з. згідно п.п.2.1 ПДР України. Особу водія ОСОБА_1 було встановлено через чергову частину по базах ІПНП. На водія ОСОБА_1 було складено постанову за ч.2 ст.122 КУпАП серії ЕНА №3777751 та складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП серії ЕПР1 №211510 (а.с.6).
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд враховує, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вищезазначений документ містить відомості про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення, які повністю відповідають відомостям інших доказів у справі. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з усіма наявними доказами.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо критичної оцінки доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки з долученого відеозапису об'єктивно вбачається, що на неодноразові пропозиції працівників поліції пройти відповідний огляду у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 , хоча і повідомляв поліцейським, що не відмовляється від проходження огляду, але протягом усього спілкування з працівниками поліції перебував в салоні свого автомобіля, не відчиняв повністю вікно водійської двері, тривалий час він фактично не надав своєї згоди, всіляко ухилявся від прямої відповіді та не вживав активних дій на виконання законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ.
Поряд з цим, належить врахувати те, що згідно відомостей довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області лейтенанта поліції Бурикіної В., ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 , категорії В1, В (арк. 3).
Наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія свідчить про те, що останній знає Правила дорожнього руху, оскільки умовою отримання такого посвідчення є складання обов'язкового іспиту на знання цих Правил.
Враховуючи вищезазначені відомості відеозапису, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівник поліції об'єктивно та законно розцінив дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоровя, оскільки працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 протягом тривалого часу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, роз'яснював наслідки такої поведінки. Однак, водій надалі ухилявся від прямої відповіді та не вживав активних дій, які могли свідчити про його реальне бажання пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, посилаючись на незаконність дій працівників поліції.
Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не було об'єктивних підстав для не проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував вимоги п.2.5 ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП, у зв'язку з чим, такі дії ОСОБА_1 були вірно розцінені працівником поліції як відмова від вказаного проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Належить також зазначити, що саме відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за вимогою працівника поліції в установленому порядку є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп'яніння чи ні, у зв'язку з чим апеляційний суд ставиться критично до тверджень сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу цього правопорушення через, що він не перебував в стані наркотичного сп'яніння, є суб'єктивними та безпідставними.
Крім того, апеляційний суд враховує вимоги ч.4 ст.266 КУпАП, згідно яких, огляд осіб на стан наркотичного чи іншого сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
При цьому, відповідно до п.4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, (далі Інструкція № 1452/735 від 09.11.2015 року) є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння є його дискреційними повноваженнями, але суд може їх врахувати, якщо вони підтверджуються іншими доказами у справі.
При цьому, колегія суддів бере до уваги відомості долученого відеозапису, з якого об'єктивно вбачається, що на протязі усього спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не виходив зі свого транспортного засобу, намагався уникати прямих відповідей на поставлені запитання, агресивно поводив себе по відношенню до поліцейських, у тому числі, неодноразово висловлювався нецензурною лайкою, ігнорував вимоги працівників поліції щодо надання документи, що посвідчують його особу.
Крім того, з цього відеозапису вбачається, що працівники поліції застосовували ліхтар при спілкуванні з ОСОБА_1 , оскільки події відбувались у темну пору доби.
Щодо третьої ознаки наркотичного сп'яніння, що встановлена працівником поліції у ОСОБА_1 та зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 211510 від 02.01.2025 і направленні на огляд водія від 02.01.2025, у вигляді неприродної блідості, апеляційний суд зазначає, що ця ознаки безпосередньо не впливає на законність вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, з урахуванням наявності двох інших ознак, що зазначені вище.
Разом з цим, належить також зазначити, що наявність ознак наркотичного сп'яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп'яніння.
Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані наркотичного сп'яніння, відбувається за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку у медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 .
Крім того, у п. 12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За таких обставин, в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров'я.
Працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 211510 від 02.01.2025 і направленні на огляд водія від 02.01.2025, було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці; звужені зіниці очей, які не реагують на світло; неприродна блідість обличчя.
При цьому, законодавець в п.2.5 Правил дорожнього руху передбачив безальтернативний (імперативний) обов'язок виконання водієм вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, у разі виявлення у нього ознак такого сп'яніння.
Відмова від виконання вимог працівника поліції щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння за наявності незаконності такої вимоги.
Водночас, апелянтом та його захисником не надано суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження доводів щодо незаконності дій працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Таким чином, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, а також підтверджуються відомостями долученого відеозапису, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого останній відмовився.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності порушень з боку працівників поліції у зв'язку з невручення йому направлення на огляд водія від 02.01.2025, апеляційний суд зазначає, що такі є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження вказаного огляду, що зафіксовано на долученому відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції. При цьому, зазначене направлення міститься в матеріалах справи.
Доводи ОСОБА_1 щодо незаконної зупинки транспортного засобу під його керуванням, на переконання апеляційного суду, є суб'єктивними та безпідставними, оскільки спростовуються відомостями, що містяться у справі, зокрема, відомостей долученого відеозапису та рапорту інспектора взводу №1 роти №6 батальону №2 УПП в Харківській області Косиненка А.О. від 02.01.2025, з яких вбачається, що транспортний засіб «Citroеn C-Elysee», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням останнього було зупинено працівниками поліції на підставі п.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», внаслідок чого поліцейським було складено постанову щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП серії ЕНА №3777751.
Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту оскаржена зазначена вище постанова за ч.2 ст.122 КУпАП серії ЕНА №3777751 в установленому законом порядку, у звязку з чим апеляційна скрага в частині незаконності зупинки працівниками поліції тарспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , на переконання апеляційного суду, також є суб'єктивною та необгрунтованою.
Належить також врахувати, що ОСОБА_1 та його захисником Шандулою О.О. не подавалась заява до правоохоронних органів, у порядку ст.214 КПК України, щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, апеляційний суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, але дії цієї посадової особи, що їх складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 та захисником Шандулою О.О. не оскаржувались, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому ст.267 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ на дії керівництва патрульної поліції, пов'язаних із перевіркою скарг щодо незаконних дій працівників поліції, при складанні ними адміністративного матеріалу у цій справі.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Більш того, з пояснень ОСОБА_1 , які він надавав суду під час апеляційного розгляду, вбачається, що він оскаржував дії/бездіяльність посадових осіб ТЦК в порядку чинного законодавства, однак свідомо не оскаржував дії працівників поліції, як суб'єктів владних повноважень.
Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, беззаперечно свідчать про відсутність доказів у апелянта щодо незаконності дій працівників поліції в частині зупинки транспортного засобу та вимоги поліцейського щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Отже, враховуючи вимоги ст.266 КУпАП та відсутність будь-яких скарг і заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції під час виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані у доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Враховуючи наявність відеозаписів події у цій справі, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 211510 від 02.01.2025, з урахуванням усіх доказів у справі. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому, у ОСОБА_1 не було жодних об'єктивних підстав для не проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не залучений адвокат під час події у цій справі, що, на думку апелянта, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, на переконання апеляційного суду, також є безпідставними, оскільки ст. 266 КУпАП не містить обов'язкової вимоги участі захисника при проведенні огляду особи на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за належне зазначити, що реалізація превентивної функції права на захист, на яку фактично посилається апелянт, та, яка спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, щодо наявності якої зазначає Конституційний Суд України у рішенні від 30.09.2009, з огляду на певні приписи чинного законодавства щодо проведення медичного огляду на стан сп'яніння не може бути абсолютною у демократичній державі оскільки, відповідно до імперативних вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Натомість вимога, передбачена п. 2.5 ПДР щодо проведення огляду на стан сп'яніння для водія є обов'язковою. Порушення цієї вимоги тягне відповідальність за ст. 130 КУпАП з моменту фіксування відмови водія від проведення огляду на стан сп'яніння незалежно від підстав надання такої відмови.
Отже, законом встановлено обмежений час за який поліцейський зобов'язаний доставити водія до закладу охорони здоров'я. Порушення цієї вимоги призведе до недійсності проведеного огляду, і як наслідок - до уникнення водієм відповідальності за скоєне правопорушення. Факт виїзду захисника на місце зупинки транспортного засобу передбачає втрату у часі на виконання працівниками поліції імперативних вимог чинного законодавства щодо забезпечення проведення огляду водія в закладі охорони здоров'я протягом двох годин з моменту виявлення ознак сп'яніння чи перебування під впливом засобів, які знижують увагу водія, що надає особі відносно якої проводиться визначена законом правова процедура можливість створити штучні передумови для уникнення від відповідальності.
При цьому використання водієм права на захист не обмежується, оскільки кожна особа може скористатись правовою допомогою за допомогою засобів дистанційного зв'язку, а саме: за допомогою телефону або месенджерів, а також викликати професійного захисника до закладу охорони здоров'я де і буде проводитись його огляд.
З відомостей відеозапису та матеріалів справи вбачається, що процесуальні дії працівників поліції тривали значний час, у зв'язку з чим ОСОБА_1 мав достатньо часу для самостійного залучення захисника.
Разом з тим, вимоги чинного КУпАП не передбачають обов'язку працівникам поліції самостійно та за державний кошт залучати безоплатного захисника під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про безоплатну правчину допомогу» від 02.06.2011 року в Україні діє інститут безоплатної первинної правничої допомоги, як вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи та обов'язки, порядок їх реалізації та виконання, відновлення прав у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно приписів ст. 9 цього Закону до суб'єктів надання первинної правчиної допомоги зокрема належать органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; центри з надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.
Згідно ч. 1 ст. 11-1 Закону звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, подаються в усній або письмовій формі до центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 7 Закону України «Про безоплатну правчину допомогу» безоплатна первинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: надання правової інформації; надання консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.
Приписами ч. 8 ст. 10 та ч. 6 ст. 11-1 цього Закону встановлено те, що якщо під час розгляду звернення про надання безоплатної первинної правничої допомоги встановлено, що особа потребує надання безоплатної вторинної правничої допомоги, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який розглядає звернення, або центр з надання безоплатної правничої допомоги, який розглядає звернення зобов'язаний роз'яснити особі або її законному представникові чи патронатному вихователю порядок подання звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Таким чином з огляду на зміст вказаних вимог Закону вбачається, що особа, яка потребує первинної безкоштовної правової допомоги має право самостійно звернутися до органів уповноважених на надання первинної правової допомоги.
При цьому слід зазначити, що працівниками поліції лише складається протокол про адміністративне провадження та збираються докази на підтвердження встановлених ним відомостей, а розгляд справи провадиться судом відповідно до ст. 221 КУпАП та переглядається судом апеляційної інстанції відповідно та порядку, передбаченому ст. 294 КУпАП. Більш того, реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема і права на захист за вільним вибором захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кожна особа, зокрема і ОСОБА_1 , має право як і під час перебування матеріалів справи в установі Національної поліції, працівники якої склали протокол про адміністративну відповідальність, так і під час перебування та розгляду справи судом.
Матеріали цієї справи не містять відомостей, які підтверджують наявність будь-яких перешкод щодо залучення ОСОБА_1 професійного захисника за власним вибором, у тому числі і за рахунок коштів державного бюджету, із числа адвокатів, або отримання юридичних консультацій в інший спосіб.
Водночас, відомостями матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на професійну правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга в цій частині також є суб'єктивною та необґрунтованою.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не підлягає.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що, виходячи з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах поданої апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які він зазначив в своїй апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім того, суд зазначає, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена та встановлена згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність і необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 15 серпня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягаю.
Суддя С.К. Шабельніков