Іменем України
25 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 953/11932/23
провадження № 22-ц/818/3965/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Іванченко Анастасії Валеріївни на рішення Київського районного суду м.Харкова від 06 травня 2025 року, постановлене суддею Губською Я.В.
У грудні 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просила:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1318 від 17 січня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованість у сумі 10 304 грн. 93 коп.;
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10304 гривні 53 копійки, що були сплачені у межах виконавчого провадження №62199034.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 06 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Іванченко А.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що ОСОБА_1 перед пред'явленням позову до суду самостійно звертався до відповідача ТОВ ФК «Аланд», третіх осіб: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича з метою отримання первинних документів на підставі яких було вчинено виконавчий напис, кредитний договір, виконавчий напис тощо. Однак відповідей на запити надано не було. Додатково, ОСОБА_1 звертався до Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням надати інформацію щодо державного нотаріального архіву, до якого було передано матеріали нотаріальної справи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, щодо вчинення нотаріальних дій, стороною яких є ОСОБА_1 . Листом №43569/9.1-23/вх.42266/9-23 від 21.08.2023 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено, що документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни не передані на відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву. Самостійно ОСОБА_1 не зміг отримати вищезазначені документи, у зв'язку з чим разом з поданням позовної заяви були подані клопотання про витребування доказів. Крім того, суд також не отримав документів на власні запити. Позивач вжив всіх можливих засобів для надання виконавчого напису. Наявність стягнення за оскаржуваним виконавчим написом підтверджується наданими копіями з виконавчого провадження.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем та його представником не надано доказів в обґрунтування заявлених вимог, зокрема не надано самого оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, не вчинено всіх належних від нього дій спрямованих на отримання оскаржуваного виконавчого напису. За відсутності оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, суд позбавлений можливості перевірки факту його вчинення, його відповідності вимогам закону.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 17.01.2020 ПН КМНО Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис № 1318, яким стягнуто на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» невиплачені в строк грошові кошти в сумі 10304,93 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису, 28.05.2020 приватним виконавцем ВО Харківської обл. Попляк В.В. відкрито виконавче провадження №62199034, після чого вказане провадження передано приватному виконавцю Пашкову Ю.Д., який заміщував ОСОБА_2 .. Приватним виконавцем Пашковим Ю.Д. стягнуто кошти з позивача, з урахуванням витрат приватного виконавця у сумі 13054,42 грн. 07.09.2023 у виконавчому провадженні винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Позивач зазначив, що кредитний договір №91828670000 від 25.11.2012 укладався в простій письмовій формі, отже стягнення за цим договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є незаконним.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на неправомірність виконавчого напису від 17.01.2020 про стягнення із нього на користь ТОВ «Фінансова компанія Аланд» 10304,93 грн., за відсутності безспірності заборгованості.
Ухвалою Київського районного суду від 06 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено у справі судове засідання та витребувано у Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича належним чином засвідчені копії матеріалів щодо вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. виконавчого напису №1318 від 17.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Аланд» заборгованості, у ВП№62199034.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2024 витребувано у відповідача ТОВ ФК «Аланд» належним чином засвідчені копії матеріалів щодо вичиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. виконавчого напису №1318 від 17.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Аланд» заборгованості, у ВП№62199034.
На виконання ухвал, до суду витребувані докази не надано, надано письмові пояснення представником відповідача, в якій останній зазначає, що всі документи були передані приватному нотаріусу Хара Н.С. при вчиненні виконавчого напису.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія приходить до наступного висновку.
За загальним правилом статей15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1Закону України «Про нотаріат»(далі за текстом закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У статті 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч.1ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зіст.87 Закону України «Про нотаріат»(в редакції, яка діяла на час здійснення виконавчого напису 31.08.2021) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України«Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 61-154 св18.
Отже, основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених для нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимога про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Вказаний висновок узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №750/3781/20.
Наявні у справі докази свідчать про те, що між сторонами було укладено договір кредиту у простій письмовій формі, строк виконання якого сплив. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.
ТОВ «ФК «АЛАНД» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. з метою вчинення виконавчого напису.
На підставі виконавчого напису №1318 від 17.01.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було відкрито виконавче провадження №62199034 від 28.05.2020 року.
Згідно Інформації про виконавче провадження №62199034 приватним виконавцем Попляк В.В. постановою від 28.05.2020 відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Хари Н.С. від 17.01.2020 №1318 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД» коштів.
В подальшому вказане провадження передано приватному виконавцю Пашкову Ю.Д., який заміщував ОСОБА_2 . Приватним виконавцем Пашковим Ю.Д. стягнуто кошти з позивача, з урахуванням витрат приватного виконавця у сумі 13054,42 грн., 07.09.2023 у виконавчому провадженні винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, по повному фактичному його виконанню.
На момент звернення до суду ОСОБА_1 сплатив суму боргу за виконавчим провадженням, відкритим на підставі виконавчого напису.
Щодо відсутності оригіналу виконавчого напису судова колегія зазначає наступне.
Виконавчий напис вчиняється у двох екземплярах. Один примірник зберігається у нотаріуса у нотаріальній справі (у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С.), інший примірник надається стягувачу (ТОВ «Фінансова компанія «АЛАНД»).
Судом першої інстанції ухвалою від 06 грудня 2023 року витребувано у Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Юрія Дмитровича належним чином засвідчені копії матеріалів щодо вичиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. виконавчого напису №1318 від 17.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Аланд» заборгованості, у ВП№62199034.
З відповіді приватного виконавця Пашкова Ю.Д. убачається, що діяльність ОСОБА_2 була зупинена, паперові матеріали виконавчого провадження №62199034 не передавав. Доступу до системи АСВП ОСОБА_2 не має.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2024 витребувано у відповідача ТОВ ФК «Аланд» належним чином засвідчені копії матеріалів щодо вичиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. виконавчого напису №1318 від 17.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Аланд» заборгованості, у ВП№62199034.
З відповіді ТОВ «ФК «АЛАНД» убачається, що документи витребувані судом відсутні, законом не встановлено вимог для зберігання документів, що стали підставою для вчинення виконавчого напису. Оригінали були передані приватному нотаріусу.
Наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2021 N? 931/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія) від 19.02.2021 N? 5 на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), у зв?язку з неодноразовими порушеннями приватним нотаріусом Харою Н.С. законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що також завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 17.01.2008 за N? 6685 на ім?я ОСОБА_3 , анульовано.
Перевіркою відомостей вебпорталу Судова влада України станом на 28.05.2021 встановлено відсутність відомостей щодо оскарження приватним нотаріусом Харою Н.С. рішення Комісії чи наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на її ім?я.
За інформацією, наданою. Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - міжрегіональне управління), відповідно до пункту 2 частини першої статті 30, статті 301 Закону та на підставі вище зазначеного Наказу Міністерства юстиції України наказом міжрегіонального управління від 15.03.2021 N? 280/6 діяльність приватного нотаріуса Хари Н.С, припинена з 15.03.2021.
Відомості щодо оскарження ОСОБА_3 вищевказаного наказу в міжрегіональному управлінні відсутні.
Листом №43569/9.1-23/вх.42266/9-23 від 21.08.2023 року Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлено, що документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни не передані на відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву.
Відповідно до ч.4 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Судова колегія, беручи до уваги, що позивачем вжито всіх можливих заходів з метою отримання виконавчого напису, також і судом першої інстанції вживались заходи для отримання оскаржуваного виконавчого напису, на підставі наявних у справі документів вважає за можливе визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, без надання його оригіналу.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а)оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б)оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в)засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г)оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ)довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Встановлені у цій справі обставини свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 17 січня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Укладений з позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Доказів на спростування зазначених обставин відповідачем суду не надано.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, що виник між сторонами, на вказане уваги не звернув та вирішив справу з порушенням норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної про те, що наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням нотаріусом умов вчинення виконавчого напису.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 10304,53 грн, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, апеляційний суд вважає, що отримані відповідачем кошти в сумі 10304,53 грн підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 13 ст.141, п.п. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадках скасування або зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції; розподіляє судові витрати , понесені у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1073,80 грн та судовий збір сплачений за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 1289,00 грн.
Керуючись ст. ст.367,368,369, п.2 ч.1 ст.374, п.п. 1,3,4ч. 1 ст.376,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іванченко Анастасії Валеріївни - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 06 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1318 від 17 січня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості у сумі 10 304 грн. 93 коп.;
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10304 гривні 53 копійки, що були сплачені у межах виконавчого провадження №62199034.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2362,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий : О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 26.11.2025 року.