26 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 641/603/24
провадження № 22-ц/818/4392/25
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого Тичкової О.Ю.
Суддів: Пилипчук Н.П., Маміної О.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 ,
третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2025 року у складі судді Ященко С.О.,-
У січні 2024 року ОСОБА_4 який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визначити місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в якому вона просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_6 разом з нею.
03.07.2025 ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить тимчасово до набранням рішенням суду законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері ОСОБА_2 та будь-яких інших осіб з боку матері з 22.12.2025 по 02.01.2026 рік у м. Ужгорож за адресою: площа Шандора Петефі, 4.
Зобов'язати ОСОБА_2 забезпечити надання дитини ОСОБА_1 для зустрічей дитини з батьком 22.12.2025 року по 02.01.2026 рік у м. Ужгород за адресою: площа Шандора Петефі, 4.
В обґрунтування зазначеної заяви посилається на те, що між сторонами у справі існує спір з приводу визначення місця проживання дитини. ОСОБА_2 вивезла дитину без згоди батька закордон і продовжує перешкоджати встановленню контакту між батьком та дитиною, чинить всілякі дії для унеможливлення їх спілкування. По суті батько дитини втратив доступ до власного сина протягом тривалого часу. У жовтні 2024 року у позивача змінився сімейний стан, він одружився на ОСОБА_7 . Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_8 . Тобто у ОСОБА_9 з'явилась сестричка. Загалом, це мав би бути позитивний досвід для ОСОБА_9 , такі зміни у житті дітей сприяють розвитку соціальних навичок та емпатії. Відносини між братом і сестрою особливий вид соціальних взаємин, що виникають між дітьми в сім'ї. Це один із найтриваліших і найважливіших соціальних зв'язків у житті людини. Брати та сестри відіграють унікальну роль у житті один одного, яка імітує товариство батьків, а також вплив і допомогу друзів. Закарпатська область вважається одним з найбезпечніших регіонів, де практично не чути сирен та немає комендантської години. Цей регіон має унікальне розташування - поруч із країнами НАТО та ЄС, що зменшує ймовірність атак. Також тут відсутні великі стратегічні об'єкти, які могли б стати цілями для ворога. Закарпаття не тільки безпечне, а й привабливе для туристів: гори, термальні джерела, унікальна кухня та виноробство створюють ідеальні умови для відпочинку. Розвинена транспортна мережа дозволяє легко дістатися з одного міста до іншого. Враховуючи те, що Марк розпочне навчання з вересня 2025 року, позивач вважає, що більш сприятливий час для зустрічей з дитиною - різдвяні канікули, а саме з 22.12.2025 року по 05.01.2026 рік. 22 грудня це понеділок, якому передують два вихідних.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала обґрунтована тим, що у разі встановлення місця та графіку зустрічей з дитиною, ОСОБА_9 необхідно буде два рази протягом місяця подолати значну відстань від його місця фактичного проживання до місця побачень. Щодо тривалості зустрічі батька з сином, суд зазначає, що у заяві, враховуючи вік дитини та його тривале проживання окремо від батька, не наведені обставини щодо збереження емоційних стосунків батька з його сином (спілкування протягом останнього часу по телефону або іншими засобами комунікації), а тому і доцільність перебування з батьком протягом тривалого періоду (15 днів) без присутності матері. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у визначений у заяві про забезпечення позову спосіб встановлення зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_1 не є доцільним та не буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку по відмову у забезпечені позову у запропонований позивачем спосіб. ОСОБА_2 вивезла дитину без згоди батька за кордон і не приймає ніяких дій для встановлення контакту між батьком та дитиною, а навпаки всіляко продовжує вчиняти дії для унеможливлення їх спілкування., використовуючи особливий стан в державі. У таких чутливих правовідносинах, які слались в родинах сторін по справі, нетривалі, періодичні побачення через засоби зв'язку між Позивачем та ОСОБА_9 (в присутності Відповідача) не зможуть забезпечити повноцінного спілкування батька з дитиною та проведення часу разом та позбавляють можливості провести якісно час з сином, донькою поза межами будинку, спланувати проведення спільного дозвілля та знайомства дітей. Що стосується відстані між ОСОБА_10 та місцем проживання дитини з матір'ю, то це не може бути підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог. Якщо проаналізувати поведінку ОСОБА_2 , то вбачається, що відсутність зустрічей дитини з батьком саме її не бажання зробити бодай якесь зусилля для зустрічі, а не відстань проживання. Як щоб вона мала бажанні, то ОСОБА_1 міг би забронювати (оплатити) номери для усіх. Також він може зустріти на автомобілі біля кордону її з дитиною, якщо вони будуть їхати до України на громадському транспорті.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою суду від 21 березня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 19.08.2025 ухвалу залишено без змін.
03.07.2025 представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано повторно заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що у житті позивача відбулась низка змін, які також повинні відбуватись і у житті дітей. ОСОБА_2 вивезла дитину без згоди батька закордон і продовжує перешкоджати встановленню контакту між батьком та дитиною, чинить всілякі дії для унеможливлення їх спілкування. Як вбачається з матеріалів справи поновлення права позивача у разі не вжиття заходів забезпечення позову буде або неможливо, або істотно ускладнено тим, що дитина втратить емоційний та психологічний зв'язок із батьком. При цьому, вважає обраний позивачем захід забезпечення позову є адекватним та ефективним та забезпечить виконання в майбутньому рішення суду у дійсній справі.
Частиною 3 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Частиною 2 статті 10 Конвенції про права дитини визначає, що дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення праві законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня
2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб правового захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Отже, батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.
Проте між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що будь хто з батьків, який на час вирішення справи проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з дитиною, а інший з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їх спілкуванню та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Відмовляючи суд не врахував що неможливість батька можливості підтримувати регулярний особистий контакт із дитиною створює ризик порушення її прав та суперечить принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини.
Запропонований позивачем вид забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами проте, враховуючи, що судом встановлено фактичне проживання дитини ОСОБА_11 разом із матір'ю, ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_1 ; беручи до уваги триваюче повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, вік дитини, а також обставини, за яких дитині необхідно на короткий період приїхати від його місця фактичного проживання до місця побачень з батьком, судова колегія дійшла висновку, що у межах запропонованого позивачем способу забезпечення позову доцільним є зобов'язати ОСОБА_13 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити порядок зустрічей заявника з сином у період з 22.12.2025 по 02.01.2026 за місцем фактичного проживання дитини, у присутності матері.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного та на підставі належним чином оцінених доказів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в частині визначеного судом порядку участі у вихованні дитини.
Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2025 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити зустрічі ОСОБА_1 з 22.12.2025 по 02.01.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності матері.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 26.11.2025.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді Н.П. Пилипчук
О.В. Маміна