Іменем України
25 листопада 2025 року
м. Харків
справа №636/5079/21
провадження №22-ц/818/4417/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Слюнін Олександр Миколайович про визнання недійсним договору дарування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 листопада 2024 року, постановлене під головуванням судді Гуменного З.І., -
У листопаді 2021 року ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Слюнін Олександр Миколайович про визнання недійсним договору дарування.
Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13 листопада 2024 року з урахуванням ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 22 листопада 2024 року про виправлення описки - позов задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування від 17.07.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Слюніним Олександром Миколайовичем за реєстровим № 639. Стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі по 1135 грн та витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 567, 50 грн з кожного. В іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Вказує, що судом у порушення норм матеріального та процесуального права, не було досліджено, якою була вартість предмета іпотеки на момент відчуження спірного приміщення (2021 рік). Крім того, для встановлення зловживання правом з боку відповідачів мали б значення тільки докази, які могли б достовірно встановити можливість забезпечення інтересів кредитора за рахунок вартості предмета договору дарування станом на дату відчуження приміщення. Фіктивний договір має на увазі відсутність реального виконання договору та наявність наміру в учасників не виконувати його. Однак суд першої інстанції не звернув уваги, що у даній справі спірний договір дарування не відповідає жодній з формальних ознак фіктивних правочинів. Договір дарування приміщення був реальним і виконаний його сторонами у повному обсязі. Про вказане свідчить і відсутність арешту майна за спірним договором дарування. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторони не вчинили жодних дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. Приміщення було фактично передано відповідачу - ОСОБА_2 та використовуються нею досі у підприємницькій діяльності, докази використання відповідачем приміщення наявні у справі. Крім того, вказане приміщення є лише частиною комплексу, який належить ОСОБА_2 та не має окремої юридичної адреси. Суд першої інстанції не проаналізував той факт, що договір дарування було укладено у зв'язку із переїздом відповідача - ОСОБА_1 за кордон на постійне місце проживання, звідки управління та утримання майна здійснювати було б неможливо. Правовий результат спірного договору полягав у належному утриманні майна та користуванні ним, тобто був реальним для обох сторін, що виключає його фіктивність. Оскільки жодних доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції щодо реальних наслідків укладених правочину не встановлено - такий договір не міг вважатися фіктивним виключно з самого факту їх існування. Крім того, приміщення за договором дарування перебувало у аварійному стані та у разі відсутності договору дарування, тобто передачею прав на нього ОСОБА_2 не було б відновлено та наразі було б повністю знищено. Судом першої інстанції у порушення норм матеріального та процесуального права не встановлено чи було б у разі задоволення позовних вимог цього достатньо для задоволення інтересів кредитора (виходячи з розміру заборгованості на момент укладення договору).
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відчужуючи нерухоме майно на користь своєї доньки - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 знав про наявність судового рішення про стягнення з нього коштів в сумі 85220,30 доларів США та 125802,70 гривні. Крім того, знав про наявність відкритого виконавчого провадження № 64939907, боржником в якому він є. Тобто, ОСОБА_1 міг передбачити негативні наслідки для себе під час виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення шляхом продажу належного йому нерухомого майна. З урахуванням встановлених обставин суд прийшов до висновку, що оспорюваний правочин укладений з метою недопущення звернення стягнення на частку майна і за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а також майно відчужене на підставі безоплатного договору та майно відчужене на користь близького родича.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 10.06.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладемо кредитний договір № 6/4/2008/840-К/448 на суму 55715,00 доларів СШІА під 12,3 % відсотків річних строком до 09 червня 2023 року. ВАТ КБ «НАДРА» свої зобов'язання за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року виконало.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 6/4/2008/840-П/449 від 10.06.2008 року.
З 04.02.2011 року ВАТ КБ «Надра» здійснювало фінансову діяльність як Акціонерне товариство публічного типу. У зв'язку з приведенням статуту у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» була проведена державна реєстрація статуту в новій редакції, внаслідок чого найменування Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «НАДРА» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА». Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ КБ «НАДРА».
В порушення норм ЦК України та умов кредитного договору № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконували і не виконують, у зв'язку з чим ПАТ «КБ «НАДРА» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13.02.2020 року у справі № 636/5703/13-ц позовні вимоги ПАТ «К;Б «НАДРА» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/7448 від 10.06.2008 року задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 54103,81 доларів США; заборгованості за відсотками по кредиту у розмірі 31116,49 доларів США, заборгованості за пенею по кредиту у розмірі 59915,09 грн та заборгованості по штрафам по кредиту у розмірі 65887,61 грн, а всього 85220 доларів США 30 центів та 125802 грн 70 коп. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Рішення набрало законної сили 18.11.2020 року і станом наданий час не скасоване. Зазначене судове рішення не виконане.
ПАТ «КБ «НАДРА» перебуває в процесі припинення (ліквідації).
19 травня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» було укладено договір № GL3N217258 про відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року, договором поруки № 6/4/2008/840-П/449 від 10.06.2008 року та договором іпотеки № 6/1/09/2008/980-1070 від 10.06.2008 року на суму 86773,27 доларів США, з яких сума кредиту становить 54103,81 доларів США, сума процентів за користування кредитом - 32669,46 доларів США, що підтверджується договором № GL3N217258 про відступлення прав вимоги від 19.05.2020, витягом з додатку № 1 до договору № GL3N217258 про відступлення прав вимоги від 19.05.2020 року та платіжним дорученням № 205 від 15.05.2020 року.
Станом на даний час право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за вищезазначеними договорами має ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС».
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 25.02.2021 року у справі № 636/5703/13-ц замінено стягувана - ПАТ «КБ «НАДРА» його правонаступником, ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» у справі № 636/5703/13-ц за позовом ПАТ «НАДРА» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року у розмірі 85220,30 доларів США.
15.03.2021 року на виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13.02.2020 року у справі № 636/5703/13-ц було видано виконавчі листи, боржником в яких зазначений ОСОБА_1
23.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Богатиренко А.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64939907 з примусового виконання виконавчого листа № 636/5703/13-ц від 15.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року у розмірі 85220,30 доларів США та 125 802,70 гривні.
23.03.2021 року в межах виконавчого провадження № 64939907 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження.
29.06.2021 року в межах виконавчого провадження № 64939907 приватним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до якої, зокрема, було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
04.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенко Д.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66384043 з примусового виконання виконавчого листа № 636/5703/13-ц від 15.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року у розмірі 85220,30 доларів США та 125802,70 гривні.
17 липня 2021 року ОСОБА_1 подарував 16/100 часток комплексу будинків офісно-побутового складського та торгового призначення, що складається з залу засідань - літера «В», загальною площею 99,7 кв. м., розташованого на земельній ділянці Чугуївської міської ради Харківської області (кадастровий номер 6312000000:01:002:0002) у АДРЕСА_1 своїй доньці - ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 277972832 від 04.10.2021 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Станом на 23.03.2021 року (дата відкриття виконавчого провадження № 64939907) у власності ОСОБА_1 знаходилося 16/100 часток комплексу будинків офісно-побутового складського та торгового призначення, що підтверджується другою та третьою сторінкою інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Іншого майна у ОСОБА_1 немає, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 277965358 від 04.10.2021 року.
Як на підставу позовних вимог, позивач посилався на те, що 10.06.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 6/4/2008/840-К/448 на суму 55715,00 доларів США під 12,3 % відсотків річних строком до 09 червня 2023 року, що банком виконано. З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено договір поруки № 6/4/2008/840-П/449 від 10.06.2008 року. В порушення норм ЦК України та умов кредитного договору ОСОБА_4 та ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконували і не виконують, у зв'язку з чим ПАТ «КБ «НАДРА» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням суду позовні вимоги ПАТ «КБ «НАДРА» до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі та стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 85220,30 доларів США та 125802,70 грн, яке набрало законної сили 18.11.2020 року і станом на даний час не скасоване, також на теперішній час, не виконане. 19 травня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» було укладено договір № GL3N217258 про відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року, договором поруки № 6/4/2008/840-П/449 від 10.06.2008 року та договором іпотеки № 6/1/09/2008/980-1070 від 10.06.2008 року на суму 86773,27 доларів США. Отже, право вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за вищезазначеними договорами має ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС». Ухвалою суду від 25.02.2021 року замінено стягувача - ПАТ «КБ «НАДРА» його правонаступником, ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» і 15.03.2021 року було видано виконавчі листи. 23.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Богатиренко А.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64939907 з примусового виконання вказаного виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року у розмірі 85220,30 доларів США та 125802,70 грн. 23.03.2021 року в межах виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у розмірі 435251,33 грн. 29.06.2021 року в межах виконавчого провадження було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до якої, зокрема, було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. 04.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Бабенком Д.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66384043 з примусового виконання вказаного виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. 04 жовтня 2021 року ТОВ «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» стало відомо, що 17 липня 2021 року ОСОБА_1 подарував 16/100 часток комплексу будинків офісно-побутового складського та торгового призначення, розташованого на земельній ділянці Чугуївської міської ради Харківської області (кадастровий номер 6312000000:01:002:0002) у АДРЕСА_1 своїй доньці - ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 277972832 від 04.10.2021 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. 04.10.2021 року представник TOB «ЄВРОПАРТНЕР ФІНАНС» ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 64939907, з яких вбачається, що станом на 23.03.2021 року у власності ОСОБА_1 знаходилося 16/100 часток комплексу будинків офісно-побутового складського та торгового призначення, що підтверджується другою та третьою сторінкою інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. При цьому іншого майна у ОСОБА_1 немає, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 277965358 від 04.10.2021 року. Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 подарував своїх 16/100 часток комплексу будинків офісно-побутового складського та торгового призначення на стадії виконання судового рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи вищезазначене, дії ОСОБА_1 свідчать, по-перше, про порушення основоположних засад судочинства, передбачених Конституцією України, а по-друге, про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення ТОВ «ЄВРОПАРТЕР ФІНАНС» в майбутньому законних майнових прав.
Згідно з частиною першою статті 15, частини першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Тлумачення статей 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. […] позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) зроблено висновок, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах , що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору, як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відчуження ОСОБА_1 16/100 часток комплексу будинків офісно-побутового складського та торгового призначенняза договором дарування на користь донькиє фіктивним правочином, спрямованим на ухилення від виконання зобов'язання перед позивачем.
Судова колегія зазначає, що відчуження ОСОБА_1 17 липня 2021 року, 16/100 часток комплексу будинків офісно-побутового складського та торгового призначеннямало місце під час виконання судового рішення та після того, як приватним виконавцем було винесено постанову від29.06.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до якої, зокрема, було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Такий договір єбезоплатний та укладений боржником на користь своєї доньки. При цьому укладення оспорюваного договору унеможливить стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на виконання рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13.02.2020 року та яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Європартнер Фінанс» (правонаступник ПАТ «КБ «НАДРА») заборгованості за кредитним договором № 6/4/2008/840-К/448 від 10.06.2008 року у розмірі 85220,30 доларів США та 125 802,70 гривні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , як боржник та пов'язана з ним особа - ОСОБА_2 діяли вочевидь недобросовісно та зловживали правами стосовно позивача (кредитора). Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі статей 13, 16, 203, 215 ЦК України, як вчиненого на шкоду кредитору (фраудаторним договором), є обґрунтованим.
Доводи апелянта про те, що оспорюваний правочин не є фіктивним, оскільки ОСОБА_2 фактично отримала нерухоме майно та використовувала його у підприємницькій діяльності, не спростовують висновки суду щодо укладення цього договору з метою ухилення від виконання грошового зобов'язання на користь позивача.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
Враховуючи фактичні обставини справи, судова колегія доходить висновку, що оспорюваний договір є фраудаторним правочином, це є достатньою та самостійною підставою для визнання його недійсним.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо посилання апелянта на той факт, що відповідачі не були належним чином повідомлені про розгляд справи, судова колегія зазначає наступне.
Після відкриття провадження у справі представник відповідача адвокат Лихачов Р.Б. подав заяву про ознайомлення з матеріаласи справи(а.с.142-143) та отримував судові повістки через підсистему "Електронний суд".
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачі викликались у судові засідання шляхом направлення судових повісток з рекомендованим повідомленням на адресу їх реєстрації: АДРЕСА_2 . На адресу суду органом поштового зв'язку повернуті конверти з довідками та відмітками « адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.41,42, 45-47 т.2).
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У статті 131 ЦПК України закріплений обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження у справі.
ЄСПЛ вказав, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" наголошує на тому, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.89 по справі "Юніон Аліметаріа Сандерс проти Іспанії" зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Виходячи з вищевикладеного підстав вважати, що відповідачі не були повідомлені належним чином про розгляд справи, судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинами справи, ухвалено з додерженням вимог матеріального та процесуального права.
Підстав для його зміни або скасування не вбачається.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 листопада 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина
Повне судове рішення складено 26.11.2025 року.