Справа № 725/6777/25
Провадження № 2/727/2867/25
25 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Танасійчук Н.М.
при секретарі Кремзелюк О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що відповідно до укладеного електронного договору про надання споживчого кредиту № 8243984 від 01 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» відповідач отримав кредит в сумі 12500,00 грн. зі строком на 360 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом. У зв'язку з невиконанням узятих на себе зобов'язань перед кредитором утворилася заборгованість в сумі 29612,50 грн., яку ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу від 15 травня 2025 року відступило для товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ». Про відступлення права грошової вимоги позивача було повідомлено письмово. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань за кредитним договором у встановленому договором порядку та строки, за станом на день звернення до суду ОСОБА_1 має заборгованість за невиконання кредитного договору № 8243984 від 01 вересня 2024 року в сумі 29612,50 грн. з яких 11125 грн. - сума заборгованості за основною сумую боргу, 12237.5 грн. сума заборгованості за відсотками, та 6250 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами яку позивач просив стягнути з відповідача.
Також 24 жовтня 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №73282639, згідно умов якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 8000 грн. на погоджений умовами договору строком на 30 днів, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити плату (проценти в розмірі 0,250 % в день) від суми позики.
27.03.2025 між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» суму фінансування, а ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
Відповідно до реєстру боржників №2 від 27.03.2025 року до Договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 25784 гри..
Таким чином відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №73282639 від 24 жовтня 2024 року в сумі 25784 грн. , з яких:
-8000 гри. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-600 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-15984 грн. - сума заборгованості за пенею;
-1200 грн. - комісія за наданню кредиту.
Виходячи з вищезазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в розмірі 55396,50 гривні та покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.09.2025 року відкрито провадження по справі.
18 листопада 2025 року від представника відповідача- адвоката Гавриш Г.А. надійшов до суду відзив на позовну заяву у якій позивач визнає, що укладав договори та отримував кредитні кошти і те що за ним існує заборгованість по невчасному виконанні вказаних договорів, однак заперечує щодо нарахованих штрафів/пені, комісії та просить списати відсотки нараховані за кредитними договорами відповідно до положень п. 15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як він є діючим військовослужбовцем
Відповідь на відзив позивач не надсилав.
В судове засідання представники позивача не з"явилися, попередньо надіславши заяву про те, що позов підтримують, просять справу розглядати у їх відсутність.
Представник відповідача Гавриш Г.А. надіслала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити у відсутності відповідача та його представника. Просила при вирішенні справи прийняти до уваги висловлену нею у відзиві позицію щодо спору.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 01 вересня 2024 року між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 було укладено договір № 8243984 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 12500,00 грн на платіжну картку зі сплатою відсотків за процентною ставкою 0,95% в день від суми кредиту. (а.с.8-16)
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С7530 01.09.2024 о 12:20:55 (а.с.17). Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»
Підписавши 01.09.2024 року договір про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.2. Договору).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так станом на 14 травня 2025 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за прострочення виконання кредитних зобов'язань становить 296125,5 грн., яка включає в себе заборгованість за основною сумою боргу ? 11125,00 грн, та заборгованість за відсотками ? 12237,5 грн., 6250 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.23-25)
15 травня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу відступило, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги на суму боргу до ОСОБА_1 , яка утворилася у зв"язку з невиконанням умов кредитного договору № 8243984 від 01.09.2024 року(а.с.26-31).
Також встановлено, що 24.10.2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №73282639, згідно умов якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 8000 грн. на погоджений умовами договору строк 30 днів, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити плату (проценти в розмірі 0,25 % в день) від суми позики..(а.с. 37-43)
Із договору про відступлення права вимоги встановлено, що 27 березня 2025 між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» суму фінансування, а ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. (а.с.47-52)
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Суд встановив, що ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Авентус України» кредитний договір 8243984 від 01 вересня 2024 року та 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 уклав договір ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».
Як вбачається з матеріалів справи, укладені між сторонами кредитні договори містять основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Зокрема, сторони погодили суму договору, розмір щомісячних процентів, річні проценти, графік платежів, реальну річну процентну ставку, щомісячні проценти, розмір пені та інші істотні умови.
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитних договорів, що також і не заперечується самим відповідачем.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджено факт відступлення права вимоги грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором, а саме за кредитним договором №8243984 - 11125 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, та за кредитним договором № 73282639 - 8000 грн - заборгованість за основною сумою боргу та комісії в сумі 1200 грн.
Щодо стягнення пені, штрафу за кредитним договором №8243984 в сумі 6250 грн. та пені за кредитним договором № 73282639 в сумі 15984 грн, суд зазначає, згідно ЗУ від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» , визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо відсотків за кредитними договорами №8243984 та № 73282639 в сумі 12237,50 та 600 грн. , суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.Пільги передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом, розповсюджуються на всіх військовослужбовців без виключення, в тому числі і на учасників бойових дій та військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, з 18.03.2014 і до закінчення особливого періоду, тобто і на час ухвалення даного рішення суду.
Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідача, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 наданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 56/25 від 17.10.2025 року згідно якої ОСОБА_1 від 24 лютого 2022 року призваний на військову службу до ВЧ НОМЕР_2 , також з довідки ВЧ НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_1 з 03 липня 2024 року перебуває на військовій службі, дані довідки підтверджують те, що останній звільняється від сплати процентів за користування кредитом, до завершення особливого періоду.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків за кредитними договорами №8243984 та № 73282639 в сумі 12237,50 грн. та 600 грн.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суд задовольняє частково, тому сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає частковому стягненню з відповідача у сумі 1045,38.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 80, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_4 , проживаючого в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», (місцезнаходження - м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитними договорами №8243984 від 01.09.2024 та № 73282639 від 24.10.2024 у розмірі 19125 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_4 , проживаючого в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», (місцезнаходження - м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 1045 гривні 38 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя: Н.М. Танасійчук