25 листопада 2025 року Справа 160/33164/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Райзман Олександр Якович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
20.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Райзман Олександр Якович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати пенсії позивачу, починаючи з 17.05.2016 по теперішній час, у невстановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV розмірі та бездіяльність у проведенні перерахунку та індексації пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, згідно із заявою позивача від 12.09.2025;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести позивачу, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, перерахунок, індексацію та виплату пенсії, починаючи з 17.05.2016, з урахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 17.05.2016 року по момент виплати заборгованості по пенсії, на вказаний позивачем банківський рахунок.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/33164/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подачу позовної заяви через систему «Електронний суд» фізичною особою з однією вимогою немайнового характеру судовий збір складає 968,96 грн (3028,00 грн х 0,4 х 0,8 = 968,96 грн).
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З матеріалів позовної заяви видно, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, які стосуються перерахунку та виплати пенсії, а також виплати компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії.
З огляду на заявлені позовні вимоги у позовній заяві, яка подана через систему «Електронний суд», суд зазначає, що за подачу позову у цій справі позивач повинен був оплатити судовий збір у сумі 1937,92 грн (968,96 грн х 2 = 1937,92 грн).
Судом установлено, що судовий збір позивачем не сплачено.
Водночас до позовної заяви представником позивача додано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Представник позивача зазначає, що позивач з 1995 року постійно проживаючи в Ізраїлі, не працює, не є приватним підприємцем, не отримує доходів та пенсію за віком. Таким чином, представник позивача зазначає, що позивач не отримуючи пенсію за віком та не маючи інших доходів, перебуває у важкому майновому стані. У зв'язку з викладеним, представник позивача просить суд звільнити позивача від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає про таке.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з ч.1 ст.77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно з приписами вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Суд установив, що до клопотання про звільнення від сплати судового збору представник позивача приєднав дані про страхування та доходи, надані Відомством національного страхування («Бітуах Леумі»), згідно з якими ОСОБА_2 зареєстрований як непрацююча особа, яка не має доходу з 01.11.2001.
Подана позивачем довідка не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки, за ст. 8 Закону №3674-VI необхідно підтвердити конкретний рівень доходу, тоді як довідка не містить відомості про розмір доходу.
До того ж, у матеріалах позовної заяви, зокрема, у клопотанні про поновлення строку звернення до суду та клопотанні про звільнення від сплати судового збору, представник позивач зазначає, що виплата пенсії позивачу у невстановленому законом розмірі, зі встановленням незаконних «особливостей» (пенсія у твердому (постійному) розмірі), проводиться/триває по теперішній час.
Тобто, позивач має дохід у виді пенсійних виплат.
Крім того, забезпечення існування людини пов'язане з певними витратами.
Отже, надані представником докази не можуть підтверджувати дійсний матеріальний стан позивача, оскільки позивачем не надано документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутний матеріальний стан.
За таких обставин, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання цієї позовної заяви.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві, не можуть бути визнані поважними.
Поряд з цим, з матеріалів позовної заяви видно, що поданий позивачем позов, починаючи з 2016 року є третім позовом позивача, який стосується питання виплати йому пенсії. На захист соціальних прав позивача судами були ухвалені рішення у справах №211/5254/16-а, №804/3546/18.
Таким чином, позивач вже тривалий час вживає дії, направлені на отримання пенсійних виплат у належному розмірі.
З урахуванням цих обставин, суд дійшов висновку про зменшення суми судового збору за подачу цього позову до суду до суми 986,96 грн.
Таким чином, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору підлягає частковому задоволенню.
За таких обставин, позивачу слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду цього позову у розмірі 986,96 грн.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно з частиною 1 ст. 169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення зазначених недоліків.
Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Керуючись статтями 121-123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника позивача - Райзмана Олександра Яковича про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково.
Зменшити суму судового збору за подачу цього позову до суду до суми 986,96 грн.
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Райзман Олександр Якович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Кучугурна