26 листопада 2025 рокуСправа №160/30818/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 15.02.2023 по дату виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 вчинити дії - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошове забезпечення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі абз. 11 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за період з 15.02.2023 по дату виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу, як дружині померлого військовослужбовця, у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, у зв'язку із самовільним залишенням військовослужбовцем ОСОБА_2 військової частини.
Ухвалою від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали від 27.10.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
04.11.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. Зазначає, що у позивача відсутній документ, що підтверджує її право на спадщину, - це свідоцтво про право на спадщину (процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно ОСОБА_2 до спадкоємця ( ОСОБА_1 ). Також наказом від 15.02.2023 № 71 старший сержант ОСОБА_2 вважається таким, що 15.02.2023 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Військовослужбовець виключений з грошового забезпечення військової частини з 15.02.2023.
Наказом від 27.02.2023 № 107 старший сержант ОСОБА_2 увільнений від займаної посади стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 27.02.2023, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад 10 діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі).
Наказом від 03.08.2023 № 580, - нижчепойменованих військовослужбовців відповідно до наказу командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади від 03.08.2023 № 215-рс увільнити від займаних посад та призупинити військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України: старшого сержанта за призовом по мобілізації ОСОБА_2 , колишнього стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, який самовільно залишив військову частину 15.02.2023 згідно ЄРДР від 01.08.2023 № 42023041110000133 - з 01.08.2023.
Відповідно до абзацу 9 пункту 15 розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженому наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Наказ 260), Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Тому починаючи з 15.02.2023 всі виплати грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 були призупинені. Крім того, абзацами 1, 4 пункту 15 розділу І Наказу 260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
В подальшому військовій частині НОМЕР_1 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. У зв'язку з чим 26.05.2025 Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську Донецької області відносно ОСОБА_2 була винесена постанова про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010018386 від 26.05.2025, у зв'язку з тим, що в діях військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 407 КК України.
Разом з тим цією постановою зазначено, що ОСОБА_2 неможливо притягнути до кримінальної відповідальності, тому що в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 407 КК України. Але не спростовано те, що ОСОБА_2 за час з 15.02.2023 по час смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) знаходився поза межами військової частини, до військової частини НОМЕР_1 не повертався, обов'язки військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Позивачка ОСОБА_1 є вдовою померлого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Шлюб між позивачкою та ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції м. Дніпропетровська 30.06.2001, актовий запис № 415, згідно якого 30.06.2001 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище після реєстрації шлюбу- ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Військову службу проходив у Військовій частині НОМЕР_1 з 02.03.2022 на посаді стрілець-снайпер 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
За час військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_2 залучався до виконання бойових розпоряджень, безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період часу з березня 2022 року по лютий 2023 року, у зв'язку з чим отримував додаткове грошове забезпечення, що підтверджується довідкою про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 16.02.2024 № 1384/ ФЕС.
Захворювання, що спочатку спричинило непридатність до військової служби, а потім призвело до смерті, розвинулося у ОСОБА_2 після його призову на військову службу за мобілізацією, що підтверджується постановою ВЛК, оформленою свідоцтвом про хворобу № 445 від 19.06.2024, згідно якого військово-лікарська комісія хірургічного профілю в/ч НОМЕР_5 , за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_5 № 8372 від 18.06.2024 провела медичний огляд з метою визначення ступеню придатності до військової служби ОСОБА_2 .
Встановлений ВЛК Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: С14.1 Cancer гортаноглотки праворуч з поширенням на праву черпало-надгортанну складку та щитоподібний хрящ IV стадії T4N2M1 після трахеостоми, взяття біопсії, розкриття флегмони шиї (05.10.2023), канюленосій, після двох курсів ПХТ, після курсу ДПТ, метастатичне ураження паренхіми легень, клінічна група ІІ.J44.00 Хронічне обструктивне захворювання легень 3 стадії клінічна категорія «Е» фаза нестійкої ремісії, легенева недостатність 3 ступеню. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, тощо: На підставі статті 8-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Вказане свідоцтво про хворобу № 445 затверджене Постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії 02.07.2024.
Разом з цим, починаючи з лютого 2023 року ОСОБА_2 командуванням військової частини був виведений у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 , у зв'язку з самовільним залишенням військовослужбовцем ОСОБА_2 військової частини.
Згідно довідки про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 16.02.2024 № 1384/ ФЕС, ОСОБА_2 грошове забезпечення з 15.02.2023 не нараховувалося з підстави самовільного залишення військової частини.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 04.11.2024, актовий запис № 870.
У відповідності до довідки про причину смерті № 788 (до форми № 106/o) причиною смерті ОСОБА_2 стало злоякісне новоутворення гортані.
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті грошового забезпечення, позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Основним Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Зі змісту пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вбачається, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Зміст спірних правовідносин полягає у бездіяльності відповідача, яка виразилася у невиплаті грошового забезпечення з 15.02.2023.
Спірні правовідносини щодо грошових виплат регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII).
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч. 3 ст.9 цього Закону грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Аналогічні положення передбачені Порядком № 260.
Відповідно до п. 15 розділу 1 Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, факт відсутності військовослужбовця ОСОБА_2 у вч НОМЕР_1 , де він проходив військову службу, встановлено на підставі наявних у справі доказів.
Суд зауважує, що отримання грошового забезпечення військовослужбовцем, який не проходить військову службу та лікування в установленому законом порядку, не відповідає принципу справедливості і ставить його у більш вигідне становище із тими військовослужбовцями, які проходять військову службу або лікування.
Так, судом встановлено, що на підставі наказу від 27.02.2023 № 107 старшого сержанта ОСОБА_2 увільнено від займаної посади стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 27.02.2023, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Також починаючи з 15.02.2023 всі виплати грошового забезпечення від військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 були призупинені.
За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що припинення нарахування та виплати грошового забезпечення відбулось у порядку та спосіб, встановлений Порядком № 260, на підставі наказу командира військової частини про припинення виплати грошового забезпечення позивача.
Щодо посилань позивачки на те, що ОСОБА_2 проходив обстеження та направлявся на огляди ВЛК в тому числі й закладами охорони здоров'я Міністерства оборони України. Так, згідно п. 8 свідоцтва про хворобу № 445, ОСОБА_2 перебував на обстеженні та лікуванні в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова» ДОР, Міській клінічній лікарні № 16 ДМР, КП «Дніпропетровський обласний онкологічний диспансер» ДОР, ІНФОРМАЦІЯ_5 (госпіталь - ВЧ НОМЕР_5 ), суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Разом з цим суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 тривалий час перебував на лікуванні поза межами військової частини, також відсутні докази повідомлення військової частини щодо свого перебування у медичних закладах.
Суд звертає увагу, що припинення виплати грошового забезпечення стало наслідком видання наказу про визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 8 розділу 1 Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 15 розділу 1 Порядку № 260, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
За таких встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними, недоведеними та не підлягають задоволенню.
Отже, судом надана оцінка всім аргументам позивача та відповідача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез