25 листопада 2025 р.Справа № 160/22320/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
01 серпня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати громадянина України ОСОБА_2 , зі складом сім'ї одна особа, таким, що втратив право користування житловою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
- виселити громадянина України ОСОБА_2 , зі складом сім'ї одна особа, із квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 13.08.2025 суд відкрив провадження у справі та витребував у відповідача пояснення щодо того, якими саме нормами закону (із зазначенням статей і частин) передбачено право позивача як суб'єкта владних повноважень звертатися до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, та її виселення.
Суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з такого.
Суд встановив, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на таке.
На підставі протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 N 4 від 05 квітня 2021 року та керуючись пунктом 13 розділу VI «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України за членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України від 31 липня 2 018 року Nє 380, на підставі рапорту від 04 лютого 2021 року Nє3 51 та рішенням суду від 03 вересня 2020 року справа N 216/2650/20 провадження 2/216/2781/20 внести зміни до облікової справи підполковника ОСОБА_1 , залишити на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 складом сім?ї одна особа: ОСОБА_1 - 1986 року народження.
На підставі Ордера від 13.02.2025 року Nє 1497 серія С ОСОБА_1 отримав службове житлове приміщення (службове житло) за адресою: АДРЕСА_1 (однокімнатна квартира, загальна площа - 35 м2 , житлова площа - 17,9 м2) на склад сім?ї 1 (одна) особа.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.03.2025 року
Nє 66 підполковник ОСОБА_1 , начальника протиповітряної борони - начальника відділення протиповітряної оборони, призначеного наказом
Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) Nє321 від 19 лютого 2025 року на посаду начальника організаційно - планового відділу управління ППО військової частини НОМЕР_2 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби АДРЕСА_2 . З 04 березня 2024 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
З метою повідомлення громадянина ОСОБА_2 про необхідність виселення військовою частиною було підготовано лист від 12.05.2025 року Nє 8617 з вимогою звільнити раніше зайняту ним жилу квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади або орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В зазначеній нормі Основного Закону втілено основоположний принцип діяльності органів державної влади «дозволено лише те, що передбачено законом». Застосування такого принципу необхідне для забезпечення функціонування органів державної влади в рамках закону та обмеження випадків можливих зловживань з боку держави та її органів.
Згідно з частиною першою статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Положеннями частини другої статті 46 КАС України визначено, що позивачами в адміністративній справі можуть бути крім громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, підприємств, установ, організацій (юридичних осіб), також і суб'єкти владних повноважень.
Разом з тим, за загальним правилом, визначеним у частині четвертій статті 46 КАС України, суб'єкт владних повноважень виступає відповідачем в адміністративній справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, оскільки, як було зазначено вище, метою вирішення спору у сфері публічно-правових відносин є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому згідно з частиною п'ятою статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у частині першій статті 19 КАС України, змістом якої встановлено ті виключні випадки за яких суб'єкту владних повноважень надається право на звернення із позовом до адміністративного суду:
у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України);
спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункт 4 частини першої статті 19 КАС України)
у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 КАС України).
Суд зазначає, що звернення органу державної влади до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом.
Така позиція викладена, зокрема, у постанову Верховного Суду від 10 грудня 2024 року (справа № 260/3671/23).
Проте, право військової частини на звернення до суду з відповідним позовом про визнання громадянина України таким, що втратив право користування житловою квартирою та виселення громадянина не передбачене серед повноважень військової частини.
Разом з тим позивач не вказав, якими нормами він, як суб'єкт владних повноважень, наділений повноваженнями звертатись до суду, у зв'язку з чим суд витребував у позивача відповідні пояснення.
Проте, позивач не виконав вимоги ухвали суду та не надав пояснення щодо того, якими саме нормами закону (із зазначенням статей і частин) передбачено право позивача як суб'єкта владних повноважень звертатися до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, та її виселення.
Крім того, як свідчить практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, спори про визнання військовослужбовців такими, що втратили право користування службовими приміщеннями, розглядає суд у порядку цивільного судочинства, про що свідчать, зокрема, постанови від 02 квітня 2025 року (справа № 607/19247/21), від 07 червня 2023 року (справа № 732/5/22).
Також, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2025 року (справа № 320/15356/23) у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Отже, такий позов не може бути предметом розгляду адміністративного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про те, що провадження в адміністративній справі належить закрити в частині вимог, які не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 238, 239, 241-243, 248, 250, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі № 160/22320/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 КАС України.
Суддя А.В. Савченко