24 листопада 2025 р.Справа №160/33225/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тарасенко Віра Юріївна, про забезпечення позову,
20.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тарасенко Віра Юріївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та даних про те, що його розшукує ТЦК та СП та що ТЦК та СП звернулось на Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу. Причина: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та даних про те, що його розшукує ТЦК та СП та що ТЦК та СП звернулось на Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу. Причина: не прибув за повісткою до ТЦК та СП.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/33225/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Разом із позовною заявою представником позивача подана заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд: заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України та щодо вручення йому мобілізаційного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
У заяві про забезпечення позову представник позивача зазначає, що підставою для звернення з позовною заявою стало те, що під час оновлення облікових даних, шляхом формування електронного військово-облікового документа, позивачу стала відома інформація про те, що ним вчинено порушення правил військового обліку, що він перебуває у розшуку ТЦК та СП та що ТЦК та СП звернулось до Нацполіції, щоб доставити його для складання протоколу. Причина: не прибув за повісткою до ТЦК та СП. Будь-яких протоколів про адміністративне правопорушення чи постанов про адміністративне правопорушення стосовно позивача не складалось. А внесення в Резерв+ будь-яких відомостей про порушення правил військового обліку чи про розшук ТЦК та СП можливо лише після складення постанови про адміністративне правопорушення. Відповідно, на цій стадії внесення даного запису до Резерв+ є незаконним, так як не дотримана законна процедура притягнення до адміністративної відповідальності. 25.11.2025 мине рік, протягом якого згідно з положенням ст.38 КУпАП України взагалі можливо притягнення його до адміністративної відповідальності, так як запис про порушення (якого позивач не визнає) датована 25.11.2024. Відповідно, на думку позивача, у нього є всі законні підстави вимагати видалення цих записів з Резерв+ для задоволення його позовних вимог. Однак, поки йде судовий процес у будь-який час позивач при виявленні у нього запису про розшук у Резерв+ згідно з вимогами чинного законодавства може бути примусово приведений ТЦК та СП, що створює великий ризик спроби його незаконної мобілізації. І це може статись ще до завершення судового розгляду цієї справи. У разі, якщо позивач буде мобілізований до завершення судового розгляду цієї справи, його право на захист законних прав та інтересів буде суттєво порушено, адже він може бути відправлений на військову службу. І фактично, незалежно від результатів розгляду цієї позовної заяви, опинитись у військовій частині. Такі можливі обставини фактично зводять нанівець спроби позивача оскаржити незаконні дії та бездіяльність відповідача у судовому порядку і роблять неможливим відновлення його прав та інтересів в реальності. При цьому, у разі задоволення цієї заяви до завершення судового розгляду цієї справи, баланс інтересів сторін буде дотриманий.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову передано судді Кучугурній Н.В.
Розглянувши заяву, суд зазначає про таке.
Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями Глави 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23, від 17.04.2025 у справі №340/5170/24.
З матеріалів позовної заяви суд установив, що у військово-обліковому документі ОСОБА_1 в системі Резерв+ є відмітка про те, що ТЦК та СП 25.11.2024 звернувся до Нацполіції, щоб доставити ОСОБА_1 для складання протоколу. Причина: не прибули за повісткою до ТЦК та СП.
Суд зазначає, що 16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає:
механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до п.6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Згідно з пунктами 81, 82, 88, 89 Порядку № 560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: резервістів та військовозобов'язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Наказ про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов'язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).
На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
У свою чергу документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного документального підтвердження щодо здійснення відповідачем дій щодо мобілізації заявника.
В заяві наведені лише припущення щодо того, що позивач при виявленні у нього запису про розшук у Резерв+ згідно з вимогами чинного законодавства може бути примусово приведений до ТЦК та СП.
До того ж, у військово-обліковому документі ОСОБА_1 в системі Резерв+ є відмітка про відстрочку до 02.02.2026, тип відстрочки: п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, суду не надано докази, що відповідачем вчиняються активні заходи по відношенню до позивача, які полягають у документальному оформленні призову позивача на військову службу під час мобілізації, та факту існування реальної загрози вжиття заходів, спрямованих на проходження заявником військової служби під час мобілізації, позивачем також не надано.
Інші обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, підлягають з'ясуванню під час розгляду справи за поданою позивачем позовною заявою.
Водночас, суд зазначає, що на цій стадії судового процесу, суд не може дійти до переконання про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, як передбаченої законом підстави для забезпечення позову.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави стверджувати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, тому заява про забезпечення позову є такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тарасенко Віра Юріївна, у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 24.11.2025.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна