25 листопада 2025 рокуСправа № 160/24652/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» її представником - адвокатом Дзісем Андрієм Романовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 103550009613 від 13.08.2024 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити з 05.08.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 11.02.1992 до 29.02.1992 згідно з довідкою від 12.11.2003, періоди роботи з 24.08.1993 до 20.03.1998, з 17.04.1998 до 24.07.2000 згідно із записами у трудовій книжці, та зарахувати періоди роботи з 01.08.2000 до 05.08.2001, з 15.08.2001 до 09.06.2005 з урахуванням довідок про заробітну плату від 10.07.2010 № 242, від 14.10.2010 № АС/С-62.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами розгляду заяви позивача від 05.08.2024, поданої до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, було прийнято рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 103550009613 від 13.08.2024 про відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 11.02.1992 до 29.02.1992 та періоди трудової діяльності на території Російської Федерації з 24.08.1993 до 20.03.1998, з 17.04.1998 до 24.07.2000, з 01.08.2000 до 05.08.2001, з 15.08.2001 до 09.06.2005. Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення, оскільки для підтвердження необхідного страхового стажу до заяви було додано відповідні документи. Вимога органу Пенсійного фонду щодо проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документи були складені, для їх врахування при призначення пенсії, на думку позивача, є безпідставною. Станом на час роботи позивача на території Російської Федерації та отримання допомоги по безробіттю була чинною Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Постанову Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» № 1328 прийнято 29.11.2022. Непроставлення апостилю не може бути підставою для обмеження позивача у реалізації її конституційного права на соціальний захист. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Ухвалою від 17.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним чином засвідчену копію заяви ОСОБА_1 від 05.08.2024 про призначення пенсії та відомості про перелік доданих до заяви документів, які постановлено надати суду у строк для подання відзиву.
У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, який надійшов до суду 10.10.2024, відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог зазначив, що 05.08.2024 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2023 № 1058-ІV. Вік позивача на момент звернення становив 60 років, страховий стаж - 29 років 02 місяці 01 день. За результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 (записи 8-20), оскільки це робота на території РРФСР. Не враховано архівну довідку від 22.01.2024 № АС/С-1 та довідку, видану 12.11.2003, оскільки це робота в Російській Федерації. Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.
До відзиву відповідачем-1 додано витребувані судом докази.
У відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який надійшов до суду 15.11.2024, відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 05.08.2024 про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву про призначення пенсії з доданими документами та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 103550009613 від 13.08.2024 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 записи з 8 до 20, оскільки це робота на території РРФСР. Також не враховано архівну довідку від 22.01.2024 № АС/С-1 та довідку від 12.11.2003, оскільки це робота в Російській Федерації. 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвеції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року, і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві від 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 цього Закону. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року; заробітна плата (дохід) для обчилення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV. Враховуючи вищезазначене, позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV.
Станом на час розгляду справи відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 05.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до відділу обслуговування громадян № 5 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком досягла 60-річного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 103550009613 від 13.08.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 31 року. У рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 02 місяці 01 день. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 записи з 8 до 20, оскільки це робота на території РРФСР. Не враховано архівну довідку від 22.01.2024 № АС/С-1 та довідку від 12.11.2003, оскільки це робота в Російській Федерації. 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвеції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року, і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві від 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 цього Закону. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року; заробітна плата (дохід) для обчилення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:
1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;
2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з частинами першою-другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено перелік документів, що додаються до заяви для призначення пенсії за віком.
Згідно з п.п. 3 п. 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться такі записи 8-20 про її роботу та військову службу за контрактом на території Російської Федерації, які не зараховано до її страхового стажу:
24.08.1993-20.03.1998 - робота у Централізованій бібліотечній системі ім. В.В. Маяковського провідним бібліотекарем (24.08.1993-05.10.1993), завідувачем інформаційно-бібліографічним відділом (06.10.1993-20.03.1998):
17.04.1998-24.07.2000 - військова служба за контрактом;
01.08.2000-05.08.2001 - робота у Централізованій бібліотечній системі ім. В.В. Маяковського бібліотекарем;
15.08.2001-09.06.2005 - робота у Федеральному державному унітарному дочірньому підприємстві «ОБЕСПЕЧЕНИЕ РФЯЦ-ВНИИЭФ» товарознавцем.
В оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено про неврахування наданих із заявою про призначення пенсії архівної довідки від 22.01.2024 № АС/С-1 та довідки від 12.11.2003.
У довідці від 12.11.2003, виданій Державною установою Саровський міський центр зайнятості населення ОСОБА_1 вказано, що їй здійснювалася виплата допомоги по безробіттю у період з 11.02.1992 до 29.02.1992, який зараховується до загального трудового стажу.
Архівна довідка Муніципальної бюджетної установи «Архив города Сарова» № АС/С-1 від 22.01.2024 стосується періоду роботи ОСОБА_1 з 01.08.2000 до 05.08.2001 у Централізованій бібліотечній системі ім. В.В. Маяковського.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підставою незарахування позивачеві страхового стажу, набутого на території Російської Федерації згідно із записами 8-20 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , довідками від 22.01.2024 № АС/С-1 та від 12.11.2003, відповідач-2 зазначив зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвеції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вказав про необхідність проставлення на документах, необхідних для призначення пенсії, апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, учасниками якої були зокрема Україна та Російська Федерація, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», що набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
23.12.2022 набрав чинності Закон України № 2783-IX від 01.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким постановлено: керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР; керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України», вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У спірні періоди роботи позивача з 24.08.1993 до 20.03.1998, з 01.08.2000 до 05.08.2001, з 15.08.2001 до 09.06.2005 на території Російської Федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з урахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
За наявності положень Угоди, що були чинними у спірні періоди роботи позивача, та гарантували право на пенсійне забезпечення, позивач не може нести тягар негативних наслідків у виді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу для призначення пенсії.
Статтею 13 Угоди встановлено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Угода Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі Пенсійного забезпечення, підписана 13.03.1992, припинила дію для України 19.06.2023.
З урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Такий висновок відповідає викладеному Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.
Верховний суд у постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22 сформулював такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Враховуючи, що позивач працювала на території Російської Федерації до набрання чинності Законом України № 2783-IX від 01.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (який набрав чинності 23.12.2022) її положення протиправно не були застосовані відповідачем-2 та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 24.08.1993 до 20.03.1998, з 01.08.2000 до 05.08.2001, з 15.08.2001 до 09.06.2005 на території Російської Федерації.
Такий висновок відповідає викладеному в постанові Верховного Суду від 03.11.2025 у справі № 560/129/24.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 107 від 04.02.2023 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Отже, відмова відповідача-2 у зарахуванні періодів роботи з 24.08.1993 до 20.03.1998, з 01.08.2000 до 05.08.2001, з 15.08.2001 до 09.06.2005 згідно із записами у трудовій книжці позивача до її страхового стажу та у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не ґрунтується на чинному законодавстві України.
Протиправно не зарахувавши вказані періоди роботи позивача до її страхового стажу, відповідач-2 передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
За змістом підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 відсутні записи про отримання нею допомоги по безробіттю у період з 11.02.1992 до 29.02.1992, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для включення вказаного періоду до страхового стажу позивача.
Згідно із записами 12-14 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 17.04.1998 була призвана на військову службу за контрактом, 12.10.1996 призначена на посаду кінорадіомеханіка взводу ОВС військової частини НОМЕР_2 , 24.07.2000 звільнена в запас. Тобто, період з 17.04.1998 до 24.07.2000 не є періодом роботи позивача, протягом вказаного періоду ОСОБА_1 проходила військову службу у Російській Федерації. Судом не встановлено підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача для визначення права на призначення пенсії.
Позивач досягла віку 60 років 30.07.2024, із заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої відповідачем-2 було прийнято оскаржуване рішення, позивач звернулася 05.08.2024. Наявність у позивача страхового стажу станом на день звернення із заявою про призначення пенсії 29 років 02 місяці 01 день не є спірною. Суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 24.08.1993 до 20.03.1998, з 01.08.2000 до 05.08.2001, з 15.08.2001 до 09.06.2005, з урахуванням яких вона має не менше 31 року страхового стажу як передбачено ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. У разі, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 103550009613 від 13.08.2024, зобов'язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 24.08.1993 до 20.03.1998, з 01.08.2000 до 05.08.2001, з 15.08.2001 до 09.06.2005, та призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 31.07.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Позовні вимоги про зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату від 10.07.2010 № 242, від 14.10.2010 № АС/С-62 є передчасними. Спір між сторонами виник у зв'язку з відмовою у призначенні пенсії з підстави відсутності необхідного страхового стажу. Питання щодо обчислення пенсії позивачу, у тому числі з урахуванням довідок про заробітну плату від 10.07.2010 № 242, від 14.10.2010 № АС/С-62, не вирішувалося, та в оскаржуваному рішенні не зазначено про неврахування вказаних довідок, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідача-1 не було визначено органом призначення пенсії позивачу, отже підстави для задоволення позовних вимог, пред'явлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, відсутні.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За подання до суду даної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 968,96 грн (3028,00 х 0,4 х 0,8).
Позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 969,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0889-2196-2805-0389 від 11.09.2024. Отже, надміру сплачено судовий збір у сумі 0,04 грн (969,00 - 968,96).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 103550009613 від 13.08.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області області:
- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.08.1993 до 20.03.1998, з 01.08.2000 до 05.08.2001, з 15.08.2001 до 09.06.2005;
- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 31.07.2024 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548.
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 25.11.2025.
Суддя В.В. Рянська