26 листопада 2025 року Справа № 160/25357/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
04.09.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточного позову, позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 27.06.2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 27.06.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частини НОМЕР_2 та звернувся до відповідача-2 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи, при цьому відповідачем-1 вказаний рапорт не було розглянуто то не прийнято відповідне рішення. Позивач вважає бездіяльність відповідача-1, що полягає у не розгляді рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю І групи протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
09.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов залишено без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
11.09.2025 року від позивача надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_1 є ІНФОРМАЦІЯ_2 та уточнений позов, в якому останній визначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
16.09.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи.
22.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у відповідача-1 додаткові докази по справі.
07.11.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання в якому вказано, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , відсутній у вказаних списках та не перебував в розташуванні військової частини НОМЕР_1 . Вказаний рапорт дійсно мав бути скерований на командира військової частини НОМЕР_1 , проте він не був розглянутий та підписаний командиром військової частини НОМЕР_2 , а отже, як наслідок не був переданий на розгляд до командира військової частини НОМЕР_1 . З огляду на викладене, військова частина НОМЕР_1 не мала правовідносин з позивачем в розрізі даної адміністративної справи, а отже не є належним відповідачем в даній справі.
10.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про заміну відповідача, залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Військову частини НОМЕР_2 , встановлено співвідповідача строк для подання відзиву, витребувано додаткові докази по справі та встановлено строк для подання витребуваної інформації.
Копію ухвали від 10.11.2025 року та позовних матеріалів було направлено військовій частини НОМЕР_2 через систему «Електронний суд» та доставлено в її електронний кабінет -11.11.2025 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
У встановлений судом строк відповідачем-2 відзив на позовну заяву та витребувані судом докази до суду не надано, про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 .
27.06.2025 року ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення з лав Збройних Сил України у запас відповідно до підпункту 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи.
Позивач вказав, що станом на дату звернення до суду позивачу не надано рішення про розгляд його рапорту, у зв'язку з чим бездіяльність відповідача-1 щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом №2232-ХІІ.
Згідно з частинами першою-другою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частин першої-третьої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XIIунормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу». Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Стосовно порядку звільнення, пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, (далі Інструкція №170) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно з пунктом 12.9 розділу XII цієї ж Інструкції документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:
за підставами, передбаченими пунктами «г» - «е» частини третьої, підпунктами «а», «ґ», «д», «е» пункту 1,підпунктом «в» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «д», «е», «є», «и» - «о» пункту 1, підпунктами «д», «е», «є», «з»- «м» пункту 2, пунктом 3частини п'ятої, підпунктами «д» - «і» пункту 1,підпунктами «ґ» - «з» пункту 2,пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
за підставами, передбаченими пунктами «б», «в» і «д» частини третьої, підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктами «а», «б», «в», «ґ» пунктів 1,2частини п'ятої, підпунктами «а», «б», «в», «ґ» пункту 1,підпунктами «а», «б», «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року№ 413та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Судом встановлено, що 27.06.2025 року ОСОБА_1 було подано рапорт про звільнення з лав Збройних Сил України у запас відповідно до - у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи.
Також, судом встановлено, що згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/006747265 від 22.05.2025 року, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов особи/сім'ї № 62 від 21.05.2025 року, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 .
Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 та довідки МСЕК серії 12ААГ № 560908 від 01.04.2024 року, ОСОБА_2 є інвалідом 1 групи та потребує постійного догляду.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 .
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу та копії свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
Згідно копії свідоцтва про смерть, чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ОСОБА_1 є єдиною дитиною ОСОБА_6 і єдиним близьким родичем.
Згідно акту № 5/2006 від 26.06.2025 року, складеного ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану та наявних документів, ОСОБА_2 має одного родича першого ступеня споріднення - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно нотаріально посвідченої заяви від 22.05.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , підтверджує, що здійснює догляд за ОСОБА_2 , надає їй постійну сторонню допомогу та утримання.
Тобто, вищевказане підтверджує наявність підстав для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
При цьому, подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
27.06.2025 року командир роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 клопотав по суті рапорту перед командиром військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, як вбачається з матеріалів справи командир військової частини НОМЕР_2 , яка входить до складу військової частини НОМЕР_1 , не підписав та не направив рапорт позивача разом із додатками командиру військової частини НОМЕР_1 для подальшого розгляду питання про звільнення позивача з військової служби.
Вказане також, підтверджується доводами відповідача-1, який вказав, що вказаний рапорт дійсно мав бути скерований на командира військової частини НОМЕР_1 , проте він не був розглянутий та підписаний командиром військової частини НОМЕР_2 , а отже, як наслідок не був переданий на розгляд до командира військової частини НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу, що Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 передбачено механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Так, в п.6 розділу ІІІ Порядку № 531 вказано, що усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
У розділі ІІІ Порядку № 531 зазначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (п.2). Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (п.3).
Відповідно до п. 8 Порядку № 531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Положеннями п.п. 1 п. 9 Порядку № 531 передбачено, що розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
При цьому, судом встановлено, що рапорт позивача військова частина НОМЕР_2 отримала, але рішення по його суті не приймала та як наслідок не передавала на подальший розгляд до військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим відповідач-1 не розглядав вказаний рапорт.
Згідно із загальними засадами права дії суб'єкта владних повноважень це - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
У свою чергу, відсутність належним чином оформленого наказу про звільнення позивача з військової служби чи обґрунтованої відмови у його звільненні, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 що полягає у не розгляді рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 27.06.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи є протиправною.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Під дискреційними повноваженнями розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в рамках спірних правовідносин є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не розгляді та ненаправленні на розгляд до Військової частини НОМЕР_1 рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 27.06.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи, зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 розглянути з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні та направити для подальшого розгляду до Військової частини НОМЕР_1 рапорт ОСОБА_1 від 27.06.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, рапорт ОСОБА_1 від 27.06.2025 року про звільнення з військової служби.
При цьому, вимоги про визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають, оскільки рапорт не був розглянутий та переданий військовою частиною НОМЕР_2 до розгляду військовій частини НОМЕР_1 , а отже вимоги в цій частині є передчасними.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не розгляді та ненаправленні на розгляд до Військової частини НОМЕР_1 рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 від 27.06.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, та направити для подальшого розгляду до Військової частини НОМЕР_1 , рапорт ОСОБА_1 від 27.06.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, рапорт ОСОБА_1 від 27.06.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 1 групи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв