26 листопада 2025 рокуСправа №160/29053/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)", в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» щодо невиплати мені, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у день звільнення (27.06.2025) додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000,00 грн. щомісячно, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 включно;
- зобов'язати Державну установу «Дніпровська виправна колонія (N?89)» здійснити нарахування та виплату мені, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України ВІД 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року включно у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у період з 25.09.2013 по 27.06.2025 проходив службу в Державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)». У період з 24.02.2022 по 31.05.2022 додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн., передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виплачувалась позивачу пропорційно часу несення служби, тоді як мала виплачуватись пропорційно з розрахунку на місяць. За таких обставин, 14.08.2025 року позивач звернувся до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» з відповідною заявою. 19.08.2025 року відповідач листом №04-04-25/Є-04 надіслав запитувані позивачем документи щодо нарахованої суми додаткової винагороди за період проходження служби у 2022 році; нарахування та виплату додаткової винагороди в повному обсязі не здійснив. З наданих документів позивач побачив, що у березні - травні 2022 року додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн., передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виплачувалась за фактичну кількість годин несення служби. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 01.09.2025, відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою надано відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що державна установа «Дніпровська виправна колонія (№89)» є підвідомчою установою Мін'юсту, яка входить до сфери його управління, в зв'язку з чим будь-які керівні вказівки та роз'яснення, що надаються Мін'юстом в межах його повноважень, передбачених п.3, 4 Положення № 228, є обов'язковими до виконання. Відповідач повідомляє, що виплата додаткової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ №168, була нарахована та проведена ОСОБА_1 відповідно до отриманих та доведених додаткових асигнувань (перерозподіл річного кошторису) та фінансування, з урахуванням листів Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32- 22, від 11.08.2022 № 67463/16.3.2/32- 22, листів Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 23.05.2022 №3.3- 1385/Е, від 15.08.2022 №3.3- 2025/Е, керуючись наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами), за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року та виходячи з розрахунку фактичного часу несення служби (перебування на місці несення служби) у годинах за цей період. Так, час несення служби ОСОБА_1 в державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)» визначається конкретною кількістю робочих годин, протягом яких Позивач виконував свої безпосередні посадові обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 25.09.2013 по 27.06.2025 проходив службу в Державній установі «Дніпровська виправна колонія (№89)».
Вважаючи, що у період з 24.02.2024 по 31.05.2022 додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн., передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виплачувалась позивачу не в повному обсязі, 14 серпня 2025 року позивач звернувся до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» з відповідною заявою.
19 серпня 2025 року відповідач листом №04-04-25/Є-04 надіслав запитувані позивачем документи щодо нарахованої суми додаткової винагороди за період проходження служби у 2022 році.
Згідно довідки про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 , у 2022 році було виділено додаткове фінансування на виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу державних установ за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Додаткову винагороду позивач отримав:
за період 11.03 - 31.03.2022 за фактично відпрацьований час 231 година в сумі 9316,23 грн., виплачено у травні 2022 року;
за період 01.04 - 25.04.2022 за фактично відпрацьований час 186 години в сумі 7750,62 грн., виплачено у травні 2022 року;
за період 26.04 - 30.04.2022 за фактично відпрацьований час 37 години в сумі 1541,79 грн., виплачено у серпні 2022 року;
за період 01.05 - 31.05.2022 за фактично відпрацьований час 231 годин в сумі 9316,23 грн., виплачено у серпні 2022 року.
Вважаючи, що відповідач протиправно нараховував та виплачував суми додаткової винагороди пропорційно часу несення служби, замість здійснення пропорційного розрахунку на місяць, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Таким чином, суд вважає необхідним зазначити, що спірним у цій справі є питання розрахунку додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, на яку позивач має право.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України “Про Державну кримінально - виконавчу службу України».
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 23 названого Закону, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2 і 3 Постанови №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Пунктом 2 та 8 указаного Порядку визначено, що до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов'язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 “Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову №168.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року “Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №217) внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова “(крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з пунктом 2 Постанови №217 указана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 “Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №350) до Постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів “та поліцейським» доповнено словами “а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 Постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 “Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №754) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка» замінено словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова “щомісячно» доповнено словами “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.
Розпорядження Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 року внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 року та доповнено його позицією «Дніпропетровська область».
Отже, виходячи зі змін внесених до постанови КМУ № 168 постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 року, в період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Дніпропетровської області, у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
З наведеного вбачається, що Кабінетом Міністрів України розповсюджено дію на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які саме несуть службу.
При цьому, необхідно відокремлювати «несення служби» від «проходження служби», оскільки вказані поняття за своїм змістом не є тотожними, в той час як постанова КМУ № 168 оперує поняттям саме «несення служби».
Так, частиною 2 статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Поняття «несення служби» визначає суспільні відносини, які виникають під час безпосереднього виконання обов'язків особами рядового і начальницького складу, в тому числі у період визначеного часу або у межах правового режиму. До таких обов'язків відносять, зокрема, несення служби у складі наряду чергової частини, блокпосту, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування; несення служби у нічний час; гарнізонної та вартової служби, тощо.
Також, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 08.07.2022 №147 “Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75», до таких територій Дніпропетровська область не входила. Державна установа “Дніпровська виправна колонія (№89)», що знаходиться за адресою: вул. Данила Галицького, буд. 1А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, не відноситься до територій, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Таким чином, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України №754, яка застосовується з 01.06.2022 року, позивач втратив право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: “ 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року прийнятої у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди “до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість “ 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом “пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Верховний Суд у своїй постанові від 15.08.2024 року прийнятої у справі №280/5806/22 залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн., оскільки за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу, а саме за фактичну кількість годин несення служби.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач не заперечує факт виплати додаткової винагороди відповідачем за період з 11.03.2022 року - 31.05.2022 року за фактично відпрацьований час 231 години в сумі 9316,23 грн. у травні 2022 року, за період 01.04.2022 року - 25.04.2022 року за фактично відпрацьований час 186 години в сумі 7750,62 грн. у травні 2022 року, за період 26.04.2022 року - 30.04.2022 року за фактично відпрацьований час 37 години в сумі 1541,79 грн. у серпні 2022 року, за період 01.05.2022 року - 31.05.2022 року за фактично відпрацьований час 231 годин в сумі 9316,23 грн. у серпні 2022 року.
Отже, виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 у період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року позивачу було нараховано і виплачено в належному розмірі.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач в спірних правовідносинах діяв з дотриманням норм чинного законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного /судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням наведеного, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№ 89)" (49102, м.Дніпро, вул. Данила Галицького, 1, код ЄДРПОУ 08562909) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова