26 листопада 2025 рокуСправа №160/22495/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 НГУ ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 НГУ, в якому позивач просить:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 НГУ, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 18.08.2021 по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок з 18.08.2021 по 19.05.2023 включно ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення ОСОБА_1 з 09.07.2022 по 21.02.2024 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф та стаціонарного лікування у зв'язку із тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини.
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НГУ нарахувати та виплатити суму утриманого військового збору з усього грошового забезпечення з 09.07.2022 по 21.02.2024 за період безпосередньої участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф та стаціонарного лікування у зв'язку із тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини;
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди за лютий 2022 року, жовтень та листопад 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок додаткової винагороди за лютий 2022 року, жовтень та листопад 2023 року ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо неврахування додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, при обчисленні розміру компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової, як учаснику бойових дій) ОСОБА_1 ;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок розміру компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової, як учаснику бойових дій) ОСОБА_1 з врахуванням додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо оподаткування військовим збором у розмірі 5% замість 1,5% компенсації вартості речового майна ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок утриманого військового збору у розмірі 1,5% з компенсації вартості речового майна ОСОБА_1 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що він проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України. Позивач вказав, що у період з 18.08.2021 по 19.05.2023 позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні види грошового забезпечення та низка вищезазначених одноразових виплат, які обраховано виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість необхідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Крім того, позивачем зазначено, що відповідачем не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Також позивач вважає, що відповідачем незаконно стягнуто військовий збір з грошового забезпечення позивача за період його безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.09.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №45772/25), в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) врегульований порядок розрахунку посадових окладів та окладів за військове звання військовослужбовців. Згідно абз. 1 п.4 Постанови №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Отже, Постанова №704 не вимагає врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб при обчисленні грошового забезпечення. З огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, підстав для застосування з 29.01.2020 року до спірних правовідносин, пов'язаних з визначенням грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, норми п.4 Постанови №704 в попередній редакції до 24.02.2018 (тобто до внесення змін, затверджених постановою КМУ №103) немає.
Щодо стягнення військового збору з грошового забезпечення відповідач зазначає, що тільки із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №244 від 17.03.2023, яка набрала чинності 24.03.2023, було унормовано порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором, та визначено, що таке підтвердження здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Таким чином, у період з 24.02.2022 по 24.03.2023 були відсутні норми, які б визначали порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором, у зв'язку з чим у відповідача не виникало обов'язку щодо надання відповідних пільг.
Щодо недоплати додаткової винагороди з лютий 2022 року, жовтень та листопад 2023 року позивач зазначає, що позивач помилково вважає, що в лютому 2022 року додаткова винагорода повинна була виплачуватися не пропорційно, а у повному обсязі. Так, у лютому 2022 року було 28 днів: (100 000 / 28) * 5 днів лютого 2022 року = 17 857,14 грн. Тобто, додаткова винагорода позивачу за лютий 2022 року була виплачена в повному обсязі. У жовтні 2023 року позивач перебував у відпустці після лікування внаслідок отриманої тяжкої травми з 13 жовтня - тобто перебував у відпустці 19 днів (адже відпустка почалася з наступного дня після отримання висновку ВЛК). Отже, додаткова винагорода була виплачена правильно. У листопаді 2023 року позивач перебував у відпустці 11 днів - з 01 листопада по 11 листопада. Як вбачається із долученої довідки ВЛК, позивачу було надано відпустку терміном у 30 календарних днів, а не 1 календарний місяць. Тому, позивачу додаткова винагорода була виплачена правильно: 19 днів жовтня 2023 року + 11 днів листопада 2023 року = 30 календарних днів.
Щодо неврахування додаткової винагороди при обчисленні розміру компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки відповідач зазначає, що на день звільнення позивач не був включений до наказів про виплату йому додаткової винагороди, то, відповідно, при обрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки додаткова винагорода не враховується.
Щодо утримання військової збору з грошової компенсації вартості недоотриманого речового майна у розмірі 5% відповідач зазначає, що на момент здійснення виплати - 09.07.2025 позивач вже не мав статусу військовослужбовця, адже був звільнений з військової служби раніше - 21.02.2024, тому до позивача не може бути застосована ставка військового збору у розмірі 1,5%.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 26.11.2025.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18.08.2021 по 19.05.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України. Виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21.02.2024 наказом № 48 від 21.02.2024, яким, зокрема, наказано:
- виплатити грошову компенсацію за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік. Виплатити грошову компенсацію за невикористані 30 календарних днів щорічної рсновної відпустки за 2023 рік. Виплатити грошову компенсацію за невикористані 03 календарних днів щорічної рсновної відпустки за 2024 рік;
- виплатити премію за період з 01 по 21 лютого 2024 року в розмірі 750% від посадового окладу пропорційно прослуженого часу;
- виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений календарний рік.
Позивачу на руки видано грошовий атестат із зазначенням нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення.
ОСОБА_1 виявлено недоплату грошового забезпечення, зокрема, посадового окладу та окладу за військовим званням, протиправне стягнення військового збору, недоплату додаткової винагороди, неправильний розрахунок компенсації за невикористані відпустки при звільненні. У зв'язку з цим позивачем було направлено заяву до військової частини НОМЕР_2 НГУ для здійснення відповідного перерахунку.
Листом №25/17/13-Н-343 від 08.05.2025 військова частина НОМЕР_2 НГУ за результатами розгляду заяви проінформувала ОСОБА_1 про наступне:
- компенсація вартості речового майна буде здійснена в найкоротші терміни; - компенсацію за додаткову відпустку, як УБД, буде здійснено після надання копії посвідчення УБД;
- буде здійснено перерахунок і виплату утриманого з грошового забезпечення військового збору за періоди безпосередньої участі у бойових діях;
- стосовно включення додаткової винагороди до розрахунку компенсації за невикористані відпустки зазначено, що вона не враховується при обрахунку; - щодо неправильно розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням зазначено, що застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн весь період служби і законних підстав для перерахунку немає;
- щодо додаткової винагороди за жовтень та листопад 2023 зазначено, що все виплачено згідно наказу командира військової частини.
28 червня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 надійшла компенсація військового збору, утриманого із грошового забезпечення за періоди безпосередньої участі у бойових діях у сумі 3822,12 грн. 04 липня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 надійшла компенсація за невикористані 28 днів відпустки як учасника бойових дій у сумі 24 442,77 грн. 09 липня 2025 року на рахунок ОСОБА_1 надійшла компенсація вартості недоотримано речового майна у сумі 33 155,24 грн.
Перерахунок решти грошового забезпечення ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_4 НГУ не здійснено.
Станом на день розгляду справи доказів проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18.08.2021 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період:грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб суду не надано.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірним під час розгляду справи є питання дотримання строку звернення до суду, правомірності обчислення складових грошового забезпечення, а також наявності підстав для обчислення розміру компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки із врахуванням у складі грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір такої компенсації, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Надаючи оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зроблено висновок, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, (далі - Закон № 2352-ІХ) частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Спірним в цій справі є питання перерахунку грошового забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України (19 липня 2022 року).
Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що з моменту набрання чинності № 2352-ІХ (19 липня 2022 року) положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.
Разом з тим, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ), то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23, у якій зроблено висновок, що до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2019 року по 04 листопада 2021 року та середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень члена ВРП за період з 05 листопада 2021 року по 19 липня 2022 року застосовується частина друга статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, унесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком; до вимог щодо стягнення середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень члена ВРП за період з 19 липня 2022 року по 13 травня 2023 року застосовується частина перша статті 233 КЗпП України, у редакції, що діє з 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено главою XIX (зокрема, пунктом 1, який передбачає продовження строків, визначених статтею 233 на строк дії карантину).
Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 зроблено висновок, що з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
В цій постанові, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, Верховний Суд дійшов таких висновків:
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Застосовуючи на виконання частини п'ятої статті 242 КАС України наведені правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.
Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 18.08.2021 по 19.05.2023.
Спірний період (з 18.08.2021 по 19.05.2023) умовно поділяється на дві частини: до набрання чинності №2352-ІХ (19 липня 2022 року) та після цього.
Період з 18 серпня 2021 року до 18 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України у редакції до внесення змін Законом № 2352-ІХ, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
При цьому саме дата виключення позивача із списків особового складу військової частини та вручення позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, а саме 21 лютого 2024 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 21.02.2024 №48.
Позовну заяву подано позивачем до суду 04.08.2025, тобто із пропуском строку звернення до суду. При цьому позивачем не наведено поважних причин, які зумовили пропуск звернення до суду.
Судом не встановлено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
За правилами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, позивачем не наведено поважних причин, які зумовили пропуск звернення до суду, суд в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року залишає позов в цій частині без розгляду.
Стосовно позовних вимог за період з 18 серпня 2021 року до 18 липня 2022 року суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року ухвалено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 4 постанови № 704 у редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 постанови №704 містили примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року ухвалено постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, пункт 4 постанови №704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, на момент набрання чинності постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704.
Водночас, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Положення пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом на дату набрання законної сили судовим рішенням в справі № 826/6453/18 про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704 (29 січня 2020 року), та неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, суд доходить до висновку, що при розв'язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII та пункту 4 постанови №704, у редакції до внесення змін постановою №103, перевагу слід надати положенням Закону як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Отже, згідно з постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Закон України від 05 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік'розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1 762,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік'розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928-IX (даної Закон № 1928-ІХ) установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Вищезазначені правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 500/1886/21 та від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21.
Відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність нарахування позивачу грошового забезпечення за період 18 серпня 2021 року до 18 липня 2022 року в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
При цьому оскільки розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань залежать від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, то є обґрунтована необхідність перерахунку цих виплат за період з 18 серпня 2021 року до 18 липня 2022 року.
Також суд відхиляє аргументи відповідача про неможливість врахування у складі грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація невикористаних днів відпустки, додаткової винагороди, передбаченої постановою Уряду № 168.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (стаття 9 Закону №2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23 сформульовано наступний висновок:
«...за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
(...)
...на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини від 07 листопада 2023 року №133/9275 (а.с. 59) виплачувалася позивачу, починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.».
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо неврахування додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, при обчисленні розміру компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової, як учаснику бойових дій) ОСОБА_1 ; зобов'язує військову частину НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок розміру компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової, як учаснику бойових дій) ОСОБА_1 з врахуванням додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум за період з лютого 2022 року по 18.07.2022.
Стосовно оподаткування військовим збором грошового забезпечення ОСОБА_1 з 09.07.2022 по 21.02.2024 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф та стаціонарного лікування у зв'язку із тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини, суд зазначає наступне.
Суд враховує висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21 (з урахуванням внесених ухвалою від 30.03.2023).
Підпунктами 1.1 - 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом162.1статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Пункт 16-1 внесений до підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Законом України від 31.07.2014 № 1621-VII, що набрав чинності 03.08.2014.
Підпункт 1-7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ станом на 19.06.2022 діяв у такій редакції: Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3і4 пункту170.13-1статті 170цьогоКодексу.
Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС) (застосовується до податкових періодів починаючи з 01.05.2018).
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Законом№ 2308-IX від 19.06.2022 підпункт 1.7 пункту 16-1підрозділу 10 розділу ХХ ПК доповнено новим абзацом, відповідно до якого у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При цьому, сплату військового збору не можна трактувати яквідповідальність у розумінні Податкового кодексу України.
Принцип закріплений у цій статті Конституції України, передбачає, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі N 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Закон України від 19.06.2022 № 2308-IX набрав чинності 09.07.2022.
Відтак, абз. 2 підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у редакції Закону України від 19.06.2022 № 2308-IX не має зворотної дії в часі, тобто діє тільки на правовідносини, що виникли з 09.07.2022 (день набрання чинностіЗаконом № 2308-IX).
Оскільки з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану, а не період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), абзац 3 пп. 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягав застосуванню до спірних правовідносин до 09.07.2022.
Отже, у період з 24.02.2022 по 08.07.2022 грошове забезпечення військовослужбовців підлягало оподаткуванню військовим збором, оскільки було відсутнє правове регулювання, яким би передбачалось звільнення від відрахування військового збору під час дії правового режиму воєнного стану.
З 09.07.2022 у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи військовослужбовців у вигляді грошового забезпечення на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
В матеріалах справи є довідка військової частини НОМЕР_2 НГУ від 14.03.2025 №1188, згідно якої ОСОБА_1 дійсно в період з 24.02.2022 по 08.12.2022, з 15.12.2022 по 16.12.2022, з 24.12.2022 по 31.12.2022, з 03.01.2023 по 15.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в місті Харкові, Харківській області, Днецькій області.
Враховуючи викладене, суд визнає протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення ОСОБА_1 з 09.07.2022 по 18.07.2022 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф та стаціонарного лікування у зв'язку із тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини; зобов'язує Військову частину НОМЕР_2 НГУ нарахувати та виплатити суму утриманого військового збору з усього грошового забезпечення з 09.07.2022 по 18.08.2022 за період безпосередньої участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф та стаціонарного лікування у зв'язку із тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини.
Стосовно оподаткування військовим збором у розмірі 5% замість 1,5% компенсації вартості речового майна, суд зазначає наступне.
Грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцям офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а також Управління державної охорони.
Компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання речового майна згідно з установленими нормами у випадках:
· звільнення з військової служби;
· загибелі (смерті) військовослужбовця;
· переведення до інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення або державних органів із правоохоронними функціями, створених відповідно до законодавства України, з виключенням зі списків особового складу військової частини.
Згідно довідки №19/24 від 07.03.2025 про вартість речового майна, що належить до видачі солдату ОСОБА_1 , сума грошової компенсації становить 34 900,26 грн.
Вказану компенсацію позивачу було виплачено 09.07.2025, тобто з порушенням строків виплати грошового забезпечення при звільненні, отже посилання відповідача на те, що на момент здійснення виплати - 09.07.2025 позивач вже не мав статусу військовослужбовця, адже був звільнений з військової служби раніше - 21.02.2024, тому не може бути застосована ставка військового збору у розмірі 1,5%, є необгрунтованими, оскільки вказану грошову компенсацію відповідач виплатив з порушенням строку.
Враховуючи викладене, суд задовольняє вказану позовну вимогу та визнає протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо оподаткування військовим збором у розмірі 5% замість 1,5% компенсації вартості речового майна ОСОБА_1 ; зобов'язує Військову частину НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок утриманого військового збору у розмірі 1,5% з компенсації вартості речового майна ОСОБА_1 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди за лютий 2022 року, жовтень та листопад 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, суд зазначає наступне.
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 НГУ від 14.03.2025 №1188, згідно якої ОСОБА_1 дійсно в період з 24.02.2022 по 08.12.2022, з 15.12.2022 по 16.12.2022, з 24.12.2022 по 31.12.2022, з 03.01.2023 по 15.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в місті Харкові, Харківській області, Донецькій області.
Як вбачається з довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_2 НГУ, про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2022 рік, позивачу за лютий 2022 року було нараховано та виплачено додаткову винагороду у розмірі: лютий 2022 року - 17 857,14 грн.
Так, у лютому 2022 року було 28 днів: (100 000 / 28) * 5 днів лютого 2022 року = 17 857,14 грн. Тобто, додаткова винагорода позивачу за лютий 2022 року була виплачена в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене суд в цій частині не задовольняє позовну вимогу.
Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 за № 44 (далі - Порядок №44), цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Пунктом 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється за умови виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Ураховуючи те, що судом застосовано спосіб захисту порушеного права позивача у вигляді зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок з 18.08.2021 по 19.05.2023 включно ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти, розмір якої відповідач повинен обчислити самостійно, суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування такої компенсації, оскільки виплати спірних сум позивачеві ще не здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.11.2023 у справі № 420/18163/21.
При вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 НГУ ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 НГУ, яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 18.08.2021 по 18.07.2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок з 18.08.2021 по 18.07.2022 включно ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення ОСОБА_1 з 09.07.2022 по 18.07.2022 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф та стаціонарного лікування у зв'язку із тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НГУ нарахувати та виплатити суму утриманого військового збору з усього грошового забезпечення з 09.07.2022 по 18.07.2022 за період безпосередньої участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф та стаціонарного лікування у зв'язку із тяжким пораненням пов'язаним із захистом Батьківщини.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо неврахування додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, при обчисленні розміру компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової, як учаснику бойових дій) ОСОБА_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок розміру компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової, як учаснику бойових дій) ОСОБА_1 з врахуванням додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб з лютого 2022 року по 18.07.2022.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 НГУ щодо оподаткування військовим збором у розмірі 5% замість 1,5% компенсації вартості речового майна ОСОБА_1 ;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НГУ здійснити перерахунок утриманого військового збору у розмірі 1,5% з компенсації вартості речового майна ОСОБА_1 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 26.11.2025.
Суддя О.В. Царікова