26 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/9525/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач 2) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування періоду роботи в ВО «Диполь» за період з 01.01.1992 по 07.09.1998 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати період роботи в ВО «Диполь» за період з 01.01.1992 по 07.09.1998 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу та призначити і виплачувати пенсію з дня звернення з 25.04.2025.
В обґрунтування позову вказує, що 25.04.2025 звернувся до Відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії по віку.
Вказує, що після реєстрації заяви за принципом екстериторіальності подані документи було направлено на розгляд ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи на території Республіки Вірменія в ВО «Диполь» з 01.01.1992 по 04.09.1998 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 .
Позивач з такою відмовою не погоджується, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.28).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 16.09.2025 відповідач 2 позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що Згідно ч.2 ст.26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 , страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 року. Вік позивача на момент звернення - 60 років 5 місяців 08 днів
На підставі заяви та доданих до неї документів відповідачем 1 було прийнято рішення від 05.02.2025 № 032350030770 про відмову у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, так як страховий стаж позивача становить 26 років 4 місяці 27 днів.
До страхового стажу позивача не були враховані періоди роботи в Вірменії з 01.01.1992 по 04.09.1998, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території держав СНД, стаж можливо зарахувати по 31.12.1991. Таким чином, обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в подальшому в незалежних державах, здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 є безпідставним та не обґрунтованим, а дії відповідача не можна вважати протиправними (а.с.32-37).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 18.09.2025 відповідач 2 позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача зазначає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області діяло правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його дії не можна вважати протиправними (а.с.38-44).
У відповіді на відзив, який надійшов до суду 02.10.2025, позивач зазначає, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи , є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Позивачем подано до органів Пенсійного фонду України трудову книжку НОМЕР_1 в якій чітко вказано періоди роботи та накази про прийняття та звільнення. Всі записи завірені належним чином: містять чіткий відбиток печатки та підписи відповідальних осіб з вказанням їх прізвищ.
Позивач вказує, ВО «Диполь» знаходиться в м.Камо, Вірменія, але питання міжнародного пенсійного забезпечення регулюється Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі (стаття 7 Угоди).
Позовні вимоги підтримує повністю та просить визнати протиправними дії Пенсійного фонду (а.с.45-50).
Суд, керуючись вимогами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов висновку про можливість розгляду даного спору за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), з 2000 року проживає на території України, з 20.10.2016 зареєстрований та проживає у м. Луцьк Волинської області і по даний час (а.с.9). У 2001 році отримав громадянство України.
25.04.2025 звернувся до Відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії по віку, на що ГУ ПФУ в Запорізькій області було відмовлено у призначенні пенсії, не зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території Республіки Вірменія в ВО «Диполь» з 01.01.1992 по 04.09.1998 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 .
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.07.1989 у період з 01.07.1989 по 04.09.1998 ОСОБА_1 працював в ВО «Диполь» (а.с.18), а саме згідно запису №1 від 01.07.1989 - прийнятий на роботу інженером (п.426 від 01.07.1989); згідно запису №2 від 07.03.1993 - переведено на посаду старшого інженера (п.169 від 07.03.1993); згідно запису №3 від 04.09.1998 - звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства (п.533 від 04.09.1998).
Вважаючи відмову ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу періоди роботи на території Республіки Вірменія в ВО «Диполь» з 01.01.1992 по 04.09.1998 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року (частина друга статті 26 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частин другої, четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.07.1989 позивач ОСОБА_1 , зокрема, у період з 01.01.1992 по 04.09.1998 працював в ПО «Диполь» м. Камо. Зокрема, саме згідно запису №1 від 01.07.1989 - прийнятий на роботу інженером (п.426 від 01.07.1989); згідно запису №2 від 07.03.1993 - переведено на посаду старшого інженера (п.169 від 07.03.1993); згідно запису №3 від 04.09.1998 - звільнений у зв'язку з ліквідацією підприємства (п.533 від 04.09.1998).
Записи про періоди роботи позивача у Республіці Вірменія, які виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки закладу та підписом посадової особи, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
За правилами частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 № 5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території Республіки Вірменія, необхідно керуватися Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до частини другої статті 6 Угоди Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Частиною другою статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.
Відповідно до постанови Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Водночас, суд враховує, що згідно із статтею 13 вказаної Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, оскільки позивач працював у Республіці Вірменія в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Республіки Вірменія.
З урахуванням наведеного, на думку суду, період роботи з 01.01.1992 по 04.09.1998, який підтверджений записами у трудовій книжці, повинен бути зарахований до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком.
Отже, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 01.05.2025 №032350030770 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком з мотивів не зарахування до страхового стажу періодів роботи у Республіці Вірменія, а тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині необхідно задовольнити.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, то суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, визначених законом.
Оскільки позивач ОСОБА_1 , звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 25.04.2025, то пенсія останньому підлягає призначенню саме з 25.04.2025, тобто з дня, подання відповідної заяви.
Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач досягнув пенсійного віку та за умови зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 04.09.1998 у нього наявний достатній страховий стаж роботи, тому він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, з 25.04.2025.
При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління ПФУ №25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про переведення на інший вид пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Запорізькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити переведення на пенсію державного службовця є саме ГУ ПФУ в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Відтак, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 01.05.2025 №032350030770 про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в ВО «Диполь» за період з 01.01.1992 по 04.09.1998 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з 25.04.2025.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 21.08.2025 (а.с.5).
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в ВО «Диполь» за період з 01.01.1992 по 07.09.1998 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ВО «Диполь» за період з 01.01.1992 по 07.09.1998 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу та призначити пенсію за віком з 25.04.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (69057, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, 158Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Суддя А.Я. Ксензюк