м. Вінниця
26 листопада 2025 р. Справа № 120/1961/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Єнокян Катерини Леонідівни до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Єнокян Катерини Леонідівни до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не нарахування і невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 від 28.02.2022 року, у розрахунку 100000 гривень на місяць, пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування з 12.09.2023 по 11.10.2023 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки довідка військово-лікарської комісії від 12.09.2023 № 1158 не дає підстав нараховувати позивачу додаткову винагороду збільшену до 100000 гривень за період з 12.09.2023 по 11.10.2023.
В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою суду допущено заміну відповідача військову частину НОМЕР_2 , правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 .
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
15 серпня 2023 року під час ведення бойових дій пов'язаних із захистом Батьківщини, збройною агресією з боку Росії та незаконних збройних формувань Російської Федерації, а саме виконуючи бойовий наказ в районі населеного пункту Берхівка Донецької області внаслідок артилерійських обстрілів, штурмових дій та безпосереднього бойового зіткнення з противником, солдат ОСОБА_1 отримав поранення: поєднані вогнепальні осколкові сліпі поранення живота, паху, нижніх кінцівок; наскрізне поранення м'яких тканин лівої поперекової ділянки; сліпе поранення м'яких тканин правої сідничної ділянки; наскрізне поранення м'яких тканин калитки з вхідним отвором справа та вихідним на спинці статевого члена; cліпе поранення м'яких тканин правого стегна, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.11.2023 року №45/2418.
У період з 16.08.2023 року по 12.09.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
У період з 12.09.2023 по 11.10.2023 позивач перебував у відпустці для лікування після поранення на 30 календарних днів, необхідність у якій визначено довідкою тимчасової військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року.
Відповідно до довідки тимчасової військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року, після проведення медичного огляду 12.09.2023 року, солдат ОСОБА_1 на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
У вказаній довідці зазначено, що відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ №370 від 04.07.2007, травма кваліфікується як легка.
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №3522 від 26 вересня 2024 року, причинний зв'язок травми за довідкою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року відмінено.
При цьому, листом №837 від 08.10.2024 року Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" повідомило представника позивача, що відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, членами військово-лікарської комісії був проведений переогляд історії хвороби та травма була визнана як тяжка.
До вказаного листа було долучено виправлену довідку тимчасової військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року у якій зазначено, що відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ №370 від 04.07.2007, травма кваліфікується як тяжка. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, позивач потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів.
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 по 11.10.2023, а тому через свого представника, звернувся до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1-1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому, виплаті підлягають і час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач 15 серпня 2023 року під час ведення бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини від збройної агресії Російської Федерації та незаконних збройних формувань, виконуючи бойовий наказ у районі населеного пункту Берхівка Донецької області, внаслідок артилерійських обстрілів, штурмових дій та безпосереднього бойового зіткнення з противником отримав поранення: поєднані вогнепальні осколкові сліпі поранення живота, паху, нижніх кінцівок; наскрізне поранення м'яких тканин лівої поперекової ділянки; сліпе поранення м'яких тканин правої сідничної ділянки; наскрізне поранення м'яких тканин калитки з вхідним отвором справа та вихідним на спинці статевого члена; cліпе поранення м'яких тканин правого стегна.
У період з 16.08.2023 по 12.09.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, що підтверджується виписками з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3400 та №14140.
У період з 12.09.2023 по 11.10.2023 позивач перебував у відпустці для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів, необхідність якої підтверджується довідкою тимчасової військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року.
Однак, позивачу не виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період його перебування у відпустці для лікування.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що відсутні законні підстави для виплати грошової винагороди за період відпустки за станом здоров'я з 12.09.2023 по 11.10.2023, оскільки, згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року, отримана травма віднесена до категорії легких.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до довідки тимчасової військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року, після проведення медичного огляду 12.09.2023, солдат ОСОБА_1 на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів.
У вказаній довідці було зазначено, що відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України №370 від 04.07.2007, травма кваліфікується як легка.
Згідно з витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №3522 від 26 вересня 2024 року, причинний зв'язок травми, зазначений у довідці Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року, було відмінено.
При цьому, листом №837 від 08.10.2024 року Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" повідомило представника позивача, що відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості членами військово-лікарської комісії проведено повторний огляд історії хвороби, за результатами якого травму визнано тяжкою.
До вказаного листа було долучено виправлену довідку тимчасової військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року, у якій зазначено, що відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України №370 від 04.07.2007, травма кваліфікується як тяжка. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивач потребує відпустки для лікування після поранення тривалістю 30 календарних днів.
Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за період перебування у відпусті, з огляду на легкий характер отриманої травми, спростовуються матеріалами справи.
Первинна кваліфікація травми як легкої була переглянута штатною військово-лікарською комісією, за результатами чого встановлено, що поранення є тяжким.
Цей факт підтверджується виправленою довідкою тимчасової військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни" №1158 від 12 вересня 2023 року, витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №3522 від 26 вересня 2024 року та листом №837 від 08.10.2024 року Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласний госпіталь ветеранів війни".
Оскільки позивач отримав поранення під час виконання бойового завдання та перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення відповідно до статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, він має право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі збільшеному до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після поранення за період з 12.09.2023 по 11.10.2023, є протиправною.
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача є підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після поранення за період з 12.09.2023 по 11.10.2023.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі збільшеному до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після поранення за період з 12.09.2023 по 11.10.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно періоду перебування у відпустці для лікування після поранення за період з 12.09.2023 по 11.10.2023.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя Свентух Віталій Михайлович