м. Вінниця
25 листопада 2025 р. Справа № 120/8147/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року адміністративний позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у внесенні змін до військово-облікового документу та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.06.2025 року з урахуванням правових висновків, відображених у мотивувальній частині цього рішення суду.
До суду від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Вказана заява мотивована невиконанням відповідачем рішення у справі у повному обсязі, а саме, у частині закінчення етапу у процедурі виключення позивача з військового обліку.
Ознайомившись з вказаною заявою, суд керується таким.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 5 статті 372 КАС України).
Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
За нормами статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Деякі особливості встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтею 382-382-3 КАС України.
Так, частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до приписів частини першої-другої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаними нормами передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.
Відповідно до матеріалів заяви відповідачем на виконання рішення суду надіслано позивачеві лист від 18.11.2025 року № 11094, де повідомлено про виконання рішення добровільно та вказав на необхідність прибуття до ТЦК та СП з метою проставлення відмітки про зняття з військового обліку.
Водночас, представник позивача зауважує, в частині виконання рішення щодо внесення даних про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів - відповідачем не вчинено жодних дій.
У мотивувальній частині рішення судом констатовано, що відповідачем допущено протиправні дії щодо відмови у внесенні змін до військово-облікового документу та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Окрім того, судом було зазначено, що відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Оберіг".
Відтак, констатовано що саме на відповідача покладено обов'язок внесення відомостей про позивача до Реєстру як етап у процедурі виключення позивача з військового обліку.
Водночас, розглядаючи вказану справу, суд виходив з того, що на призовника, військовозобов'язаного та резервіста покладено кореспондуючий обов'язок - звернутися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Суд зауважує, що п. 3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року № 559, регламентовано, що відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Водночас, судом було встановлено, що позивач надіслав до відповідача заяву як про проставлення відповідної відмітки у військово-обліковому документі, та і про актуалізацію даних Реєстру із документом, що підтверджує непридатність до військової служби.
Тобто, станом на момент розгляду справу у військово-обліковому документі не містилося відповідної відмітки, яка мала відповідати відомостям у Реєстрі.
У зв'язку із вказаним, судом було зауважено, що відповідачем проігноровано обов'язок прямо передбачений Законом № 2232-XII щодо внесення відповідної відмітки до військово-облікового документу, що жодним чином не пов'язано із технічними можливостями.
Тобто судом було вказане на вибіркове застосування відповідачем приписів законодавства та формальний розгляд заяви позивача.
Відтак, рішенням суду у цій справі зобов'язано відповідача виключно повторно розглянути заяву з урахуванням правових висновків суду у цій справі.
Водночас, суд позбавлений можливості надавати оцінку діям/бездіяльності відповідача щодо не відображення актуальних відомостей у Реєстрі, що наразі відповідають військово-обліковим документам.
Встановлення ж судового контролю у той спосіб, про який просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не були предметом судового дослідження у цій адміністративній справі та не є предметом виконання судового рішення
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у порядку передбаченому статтею 382 КАС України.
Таким чином, відсутні підстави для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання судового рішення, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Як наслідок, відсутні підстави і для накладення на керівника відповідача штрафу, оскільки такий може бути накладено лише за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович