Справа № 645/8390/25
Провадження № 1-кс/645/1571/25
25 листопада 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру до судових розслідувань за № 12025221190001502 від 13.11.2025 року, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м.Харкова, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, із середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
вироком Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2001 за ч. 2 ст. 141 КК України до позбавлення волі на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України 2001 р. від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 року;
вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.07.2003 р. за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на 3 роки 2 місяці, звільнений 28.03.2005 року умовно-достроково, невідбутий термін 11 міс. 5 днів;
вироком Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2006 за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на 1 рік 8 міс., звільнений 18.09.2007 р з заміною на виправні роботи, з утрим. 10 % ЗП;
вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.01.2009 року за ч. 2 ст. 186, 353, 70 КК України 2001 р. до позбавлення волі на 4 роки, 27.10.2012 року звільнений по відбуттю строку покарання;
вироком Київського районного суду м. Харкова від 27.03.2017 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 70 КК України 2001 р. до позбавлення волі на 3 роки, 11.07.2017 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області вирок залишено без змін, звільнений 09.08.2019 року по відбуттю строку покарання;
28.02.2025 року до Фрунзенського районного суду м.Харкова на правлено обвинувальний акт за ст. 336 КК України;
20.03.2025 року до Фрунзенського районного суду м.Харкова на правлено обвинувальний акт за ч. 4 ст. 185 КК України
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
25.11.2025 року до Немишлянського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру до судових розслідувань за № 12025221190001502 від 13.11.2025 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025221190001502 від 13.11.2025 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
Зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , близько 12:00 години, перебував за адресою: м. Харків, Салтівське шосе 129, в кіоску та вживав спирті напої після чого направився додому. По дорозі додому ОСОБА_4 помітив на лавочці за адресою: м. Харків, вул. Балканська 21 чоловіка, з яким напередодні бачився в кіоску, а саме ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 де між ними зав'язався діалог. Так, за вказаних обставин у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, повторно, вчинене в умовах воєнного стану. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану, перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що ОСОБА_7 в цей момент відволікся та лишив мобільний телефон ТМ Samsung SM-A145F/DSN 4/64 GB, в корпусі темно-сірого кольору, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 на лавочці, а отже за діями ОСОБА_4 ніхто не спостерігає та не зможе йому перешкодити, шляхом вільного доступу заволодів вищезазначеним мобільний телефоном, який належать потерпілому ОСОБА_7 , тим самим завдавши останньому матеріальну шкоду на суму 3553,33 грн., згідно висновку судової товарознавчої експертизи N 17195. В наступному, ОСОБА_4 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, збувши вищезазначений мобільний телефон та отримавши за нього грошові кошти.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Крім того, слідчий вказує, що 21.11.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яка обґрунтовано підтверджується зібраними наступними доказами: протоколом допиту потерпілого - ОСОБА_7 та протоколом пред'явлення для впізнання за його участі; протоколом допиту свідка - ОСОБА_8 та протоколом пред'явлення для впізнання за його участі; протоколом допиту свідка - ОСОБА_9 та протоколом пред'явлення для впізнання за його участі; протоколом допиту свідка - ОСОБА_10 та протоколом пред'явлення для впізнання за його участі; речовими доказами: оригіналом закупочного акту, фотознімком гр. ОСОБА_4 зробленого під час збуту викраденого мобільного телефону, фотознімку викраденого мобільного телефону, зробленого під час збуту мобільного телефону, які долучені до матеріалів кримінального провадження свідком ОСОБА_8 .
Також вказує, що відносно ОСОБА_4 до Фрунзенського районного суду м. Харкова 28.02.2025 року до направлено обвинувальний акт за ст. 336 КК України, а 20.03.2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчий вважає, що відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання настанню ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду існує у зв'язку з тим, щоОСОБА_4 усвідомлюючи реальну можливість притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, залишити та/або змінити своє фактичне місце проживання.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливатина свідків, оскільки ОСОБА_4 відомі їх повні анкетні дані, а тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження.
Ризик, передбачений п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий обґрунтовує тим, ОСОБА_4 може не з'являтися до органу досудового розслідування, прокурора, суду, тим самим умисно затягувати строки досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення існує на тій підставі, що ОСОБА_4 постійного джерела доходів не має та може продовжити вчиняти злочин у якому підозрюється.
На думку слідчого, на теперішній час вищевказані ризики мають місце.
Слідчий вказує, що з урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Додатково вказав, що в інших кримінальних провадженнях, які перебувають на розгляді в Немишлянському районному суді м.Харкова, у відношенні ОСОБА_4 були застосовані неодноразові приводи та його було оголошено у розшук, що також може свідчити про ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. Зазначив, що він щиро кається та має намір відшкодувати збитки, обіцяє не переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також не перешкоджати кримінальному провадженню, а тому просить не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також вказав, що факти його неприбуття у судові засідання по іншим справам, які перебувають у провадженні Немишлянського районного суду м.Харкова були зумовлені тим, що йому не було відомо про відповідні судові засідання, а у засідання, про які він був повідомлений, він не змін прибути з поважних причин.
Слідчий суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що СВ ВП №2 Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221190001502 від 13.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В межах розгляду даного клопотання встановлено, що 21.11.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна, повторно, вчинене в умовах воєнного стану.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна, повторно, вчинене в умовах воєнного стану.
Слідчим суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 останній є осудною особою.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, а саме: витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань №12025221190001502 від 13.11.2025 року; заявою, поясненнями, протоколом допиту потерпілого - ОСОБА_7 та протоколом пред'явлення для впізнання за його участі; протоколом допиту свідка - ОСОБА_8 та протоколом пред'явлення для впізнання за його участі; протоколом допиту свідка - ОСОБА_9 та протоколом пред'явлення для впізнання за його участі; протоколом допиту свідка - ОСОБА_10 та протоколом пред'явлення для впізнання за його участі; закупочним актом, виданим ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_4 на мобільний телефон, а також який визнаний речовим доказом, а також фотознімку зробленого під час збуту мобільного телефону, які долучені до матеріалів кримінального провадження свідком ОСОБА_8 ; поясненнями підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя переконаний, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_4 дій, що кваліфікуються за ч.4 ст. 185 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та корисливим злочином, а саме - злочином проти власності, вчиненим повторно, в умовах воєнного стану, тобто з використанням надзвичайної обстановки для реалізації своєї мети, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
Так, слідчим суддею враховується, що в інших кримінальних провадженнях, які перебувають на розгляді в Немишлянському районному суду м.Харкова - справа №645/1821/25 (провадження 1-кп/645/350/25) та справа №645/1454/25 (провадження №1-кп/645/332/25), у відношенні ОСОБА_4 були застосовані неодноразові приводи та його було оголошено у розшук, що також може свідчити про ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків та потерпілих, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий суддя вважає доведеним ризик вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюваний раніше був неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності.
На підставі викладеного, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме - можливість запобігання спробам підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення.
Разом з цим, стороною обвинувачення не доведено наявність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), оскільки обґрунтовуючи в клопотанні наявність вказаного ризику, сторона слідчий посилається на те, що ОСОБА_4 може не з'являтися до органу досудового розслідування, прокурора, суду, тим самим умисно затягувати строки досудового розслідування. Разом з тим, обґрунтованість ризику щодо переховування від органу досудового розслідування та суду вже була надана слідчим суддею, інших доводів щодо можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином в клопотанні не наведено.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідчий суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на зазначене, те, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та корисливим злочином, а саме - злочином проти власності, вчиненим повторно, в умовах воєнного стану, захист цього права має особливе суспільне значення, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства, слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати підозрюваному саме такий запобіжний захід, про який просить слідчий, незважаючи на виключний характер цього запобіжного заходу.
При цьому слідчий суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, особисте зобов'язання, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Щодо визначення розміру застави слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Частиною 4 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пункт 2 частини 5 статті 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання слідчого судді підозрюваному ОСОБА_4 слід визначити заставу у межах розміру, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок (3028,00 гривень х 20 = 60560,00 грн.).
При визначені розміру застави слідчим суддею було враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначений розмір застави слідчий суддя вважає таким, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, внаслідок чого не порушує права підозрюваного, а тому відсутні підстави вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 372, 395 КПК України,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор» на 60 днів - тобто до 23 січня 2026 року включно, взявши його під варту в залі суду негайно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області до сплину строку тримання під вартою.
У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обрано запобіжний захід у виді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати до слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, слідчого судді, суду на першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному або заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Роз'яснити підозрюваному або заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , близького родича, члена сім'ї чи іншу особу за вибором підозрюваного.
Встановити строк дії ухвали до 23.01.2026 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 26.11.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1