Справа № 643/20831/25
Провадження № 1-кс/643/6688/25
26.11.2025 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за № 62024170020006655 від 27.08.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Куп'янськ-Вузловий, Харківської області, громадянки України, яка на момент вчинення злочину працювала на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Слобожанської митниці Держмитслужби, яка зареєстрована за адресою Харківська область, м. Куп'янськ, пл. Стадіонна, буд. 2, кв. 41,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 364 КК України,
Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у кримінальному провадженні № 62024170020006655 від 27.08.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також обґрунтованою підозрою про те, що наказом в.о. начальника Слобожанської митниці Держмитслужби від 26.10.2020 № 420-о головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ - Центральний» Слобожанської митниці Держмитслужби ОСОБА_4 переведено з 02.11.2020 на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Слобожанської митниці Держмитслужби на підставі власної заяви.
Згідно з Посадовою інструкцією головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Слобожанської митниці Держмитслужби, затвердженою 06.11.2020 в.о. начальника Слобожанської митниці Держмитслужби, з якою ОСОБА_4 ознайомлена 06.11.2020, метою вказаної посади є здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, забезпечення митного оформлення, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил. Ознайомившись із вказаною посадовою інструкцією під розпис, ОСОБА_4 була обізнана про покладені на неї основні обов'язки та права, пов'язані із несенням служби на вказаній посаді.
Крім того, відповідно до вказаної посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ», Слобожанської митниці Держмитслужби, ОСОБА_4 наділена наступними повноваженнями:
- здійснення митного контролю та виконання митних формальностей відповідно до вимог законодавства з питань митної справи, у тому числі, забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності, достовірності та повноти їх нарахування та сплати у повному обсязі; здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до законодавства з питань митної справи, а також за правильністю класифікації та визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України; сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час провадження зовнішньоекономічної діяльності, недопущення переміщення через митний кордон України контрафактних товарів; здійснення контролю за дотриманням підприємствами і громадянами правил переміщення валютних та культурних цінностей через митний кордон України; забезпечення правильності заповнення та використання митних декларацій, внесення до них змін та визнання декларацій недійсними;
- застосування заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності тa громадянами встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України; здійснення заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, на які встановлені заборони та/або обмеження щодо переміщення через митний кордон України, а також товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;
- застосування інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій; забезпечення повноти та правильності виконання митних формальностей;
- здійснення управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю;
- здійснення заходів офіційного контролю, у т.ч. у формі попереднього документального контролю, в зонах митного контролю тощо.
До основних прав головного державного інспектора згідно з посадовою інструкцією, окрім інших, належить можливість:
- взаємодіяти зі структурними підрозділами Митниці, структурними підрозділами Держмитслужби та ї територіальними органами з питань, що належать до компетенції BMO;
- користуватися в установленому законодавством порядку відповідними інформаційними базами даних Держмитслужби, державних органів, державними, у тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;
- приймати у випадках та порядку, визначених законодавством України, рішення про призупинення митного оформлення товарів, пред'явлених до митного контролю та митного оформлення тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до Указу Президента України «Про державну митну службу» від 29 листопада 1996 року № 1145/96, основними завданнями Держмитслужби, серед іншого, є захист економічних інтересів України та контроль за додержанням вимог митного законодавства України.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Згідно з п. 3 вказаного Положення, основними завданнями Держмитслужби є, зокрема, забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил.
Відповідно до п.п. 3, 5, 6 п. 4 зазначеного Положення, Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань: забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; забезпечує та здійснює контроль за дотриманням підприємствами і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; забезпечує та здійснює контроль за застосуванням митних режимів, цільовим використанням товарів, поміщених у відповідний митний режим.
Положенням про відділ митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Слобожанської митниці Держмитслужби закріплено, що відділ митного оформлення у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Митним кодексом України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства, розпорядчими документами Держмитслужби, дорученнями Голови Держмитслужби (особи, яка виконує його обов'язки), його першого заступника та заступників, а також наказами Митниці, Положенням про Слобожанську митницю Держмитслужби, Положенням про Митний пост та цим Положенням. Посадові особи відділу митного оформлення діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно із приміткою до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
За таких обставин ОСОБА_4 , як головний державний інспектор відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Слобожанської митниці Держмитслужби, є особою, яка постійно здійснює функції представника влади, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, а також згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 30 Митного кодексу України (далі - МК України), посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що декларант - ПрАТ «Укренерготранс» (код ЄДРПОУ 32082812) у митному режимі тимчасового ввезення за Договором комісії № 030812 від 03.08.2012 з ЗАТ «Говерлус» (Литовська Республіка) завезло на митну територію України 75 залізничних вагонів.
Відповідно до вказаного договору ПрАТ «Укренерготранс», діючи від свого імені, але за дорученням та за рахунок ЗАТ «Говерлус», зобов'язане: з метою організації вантажних перевезень по території України, країн СНД та далекого зарубіжжя, заключати з третіми особами на користь ЗАТ «Говерлус» договори транспортного експедитування (з подачею залізничних вагонів ЗАТ «Говерлус» під перевезення вантажів третіх осіб).
З метою виконання зазначених умов, у митному режимі тимчасового ввезення ПрАТ «Укренерготранс» було, зокрема, оформлено наступні митні декларації (далі - МД) типу ІМ 31 АА № UA807020/2020/010031, № UA807020/2020/010032, № UA807020/2020/010036 від 11.12.2020.
Митні формальності за вказаними митними деклараціями 11.12.2020 проводила головний державний інспектор відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Слобожанської митниці Держмитслужби ОСОБА_4 .
Безпосереднє керівництво здійсненням митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 544 МК України, призначенням митних органів є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.
Згідно з ч. 2 ст. 544 МК України, здійснюючи митну справу, митні органи виконують, серед інших, такі основні завдання: 1) забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань митної справи; 4) здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо; 5) аналіз та управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю; 6) забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 546 МК України, митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи. Митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 70 МК України, з метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджується, серед інших, митний режим тимчасового ввезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Згідно з ч. 2 ст. 106 МК України, у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 106 МК України, сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму. У такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до ст. 108 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 106 МК України, загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.
Так, згідно з МД № UA807020/2020/010031, ОСОБА_4 11.12.2020, перебуваючи на своєму робочому місці - відділі митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Слобожанської митниці Держмитслужби, розташованого за адресою: м. Куп'янськ, вул. Харківська, 7, здійснила митне оформлення 43 вагонів загальною фактурною вартістю за даними проформи-інвойс №1/1 від 24.07.2018 - 71 816,84 Євро; згідно МД № UA807020/2020/010032 здійснила митне оформлення 15 вагонів загальною фактурною вартістю за даними проформи інвойс № 1/2 від 01.08.2018 - 25 884,69 Євро; згідно МД № UA807020/2020/010036 здійснила митне оформлення 17 вагонів загальною фактурною вартістю за даними проформи-інвойс № 1/4 від 09.08.2018 - 28 118,89 Євро, а всього 75 вагонів загальною фактурною вартістю 125 820,42 Євро:
- МД № UA807020/2020/010031 від 11.12.2020 року - митна вартість 43 вагонів була визначена декларантом ОСОБА_5 шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості товарів на підставі Висновку суб'єкта оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі» згідно Договору № А-25/07/18/05 від 25.07.2018, укладеного ним з ПрАТ «Укренерготранс», яка складала 6 342 797,30 грн, станом на 25.07.2018, або 147 506,91 грн за одиницю в середньому;
- МД № UA807020/2020/010032 від 11.12.2020 року - митна вартість 15 вагонів була визначена декларантом ОСОБА_5 шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості товарів на підставі Висновку суб'єкта оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі» згідно Договору № А-01/08/18/05 від 01.08.2018, укладеного ним з ПрАТ «Укренерготранс», яка складала 2 250 964,66 грн, станом на 01.08.2018, або 150 064,31 грн за одиницю в середньому;
- МД № UA807020/2020/010036 від 11.12.2020 року - митна вартість 17 вагонів була визначена декларантом ОСОБА_5 шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості товарів на підставі Висновку суб'єкта оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі» згідно Договору №А-09/08/18/06 від 09.08.2018, укладеного ним з ПрАТ «Укренерготранс», яка складала 2 514 960,10 грн, станом на 09.08.2018, або 147 938,83 грн. за одиницю в середньому.
Таким чином, загальна митна вартість 75 вагонів за вищевказаними митними деклараціями згідно Висновків суб'єкта оціночної діяльності ПП «Агентство оцінки майна та землі» становить 11 108 722,06 грн.
За кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування зазначених вагонів на митній території України, ПрАТ «Укренерготранс» сплачує 3 відсотки суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України (податок на додану вартість), розрахований на дату переміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.
Так, граничний термін перебування 43 залізничних вагонів у режимі тимчасового ввезення, згідно графи «D/J» митної декларації МД № UA807020/2020/010031 від 11.12.2020 року - 24.07.2021 року.
За митною декларацією №UA807020/2020/010031 від 11.12.2020 сума митних платежів (податок на додану вартість), які були сплачені ПрАТ «Укренерготранс» за час перебування на митній території України - 123 906,66 грн (10 відсотків від суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі відпуску цих товарів у вільний обіг на митній території України).
Граничний термін перебування 15 залізничних вагонів у режимі тимчасового ввезення, згідно графи «D/J» митної декларації МД №UA807020/2020/010032 від 11.12.2020 року - 31.07.2021 року.
За митною декларацією №UA807020/2020/010032 від 11.12.2020 сума митних платежів (податок на додану вартість), які були сплачені ПрАТ «Укренерготранс» за час перебування на митній території України - 36 054,15 грн (10 відсотків від суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі відпуску цих товарів у вільний обіг на митній території України).
Граничний термін перебування 17 залізничних вагонів у режимі тимчасового ввезення, згідно графи «D/J» митної декларації МД №UA807020/2020/010036 від 11.12.2020 року - 08.08.2021 року.
За митною декларацією № UA807020/2020/010036 від 11.12.2020 сума митних платежів (податок на додану вартість), які були сплачені ПрАТ «Укренерготранс» за час перебування на митній території України - 50 299,20 грн (10 відсотків від суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі відпуску цих товарів у вільний обіг на митній території України).
Сума митних платежів (податок на додану вартість), які були сплачені ПрАТ «Укренерготранс» за час перебування 75 вагонів за митними деклараціями № UA807020/2020/01003, UA807020/2020/010032, UA807020/2020/010036 від 11.12.2020 склала 210 260,01 грн.
Під час контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до вимог статті 54 МК України, посадовою особою - головним державним інспектором відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Слобожанської митниці Держмитслужби ОСОБА_4 була здійснена перевірка числового значення заявленої митної вартості товарів (з урахуванням Звітів про оцінку майна від 25.07.2018
№ А-25/07/18/05, від 01.08.2018 № А-01/08/18/05, від 09.08.2018 № А-09/08/18/06) та співставлення заявленого рівня митної вартості з даними з баз даних єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС). Відповідно до пункту 3 статті 62
МК України за період 90-денного строку, що передує дню подання митної декларації (11.12.2020 та 25.07.2018), ЄАІС не містить відомостей щодо цінових рівнів товарів у митному режимі тимчасового ввезення ІМ31 за кодом товарів 8606920000 згідно УКТЗЕД та країнами погодження (графи 34 МД) Україна та рф.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів ОСОБА_4 умисно, зловживаючи службовим становищем, в інтересах ПрАТ «Укренерготранс» визнала заявлену декларантом митну вартість та застосований метод визначення митної вартості, одночасно свідомо не упевнилась у достовірності та точності розрахунку митної вартості вказаних залізничних вагонів, та не здійснила коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 МК України, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (тобто за резервним методом), повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях вказана у Єдиній Автоматизованій Інформаційній Системі Держмитслужби (далі - ЄАІС ДМСУ).
Визначення митної вартості за резервним методом здійснюється шляхом співставлення рівнів митної вартості імпортованих товарів з митними оформленнями відповідних ідентичних/аналогічних товарів здійснених іншими підприємствами, митницями Держмитслужби (з урахуванням коду товару згідно з УКТЗЕД, країни походження та/або виробника, марки, моделі, артикулу, технічних характеристик тощо).
Для визначення за резервним методом митної вартості залізничних вагонів, ввезених на територію ПрАТ «Укренерготранс», згідно Списку МД, співставленню підлягали рівні митних вартостей вагонів, визначених ПП «Агентство оцінки майна та землі», з митними оформленнями відповідних ідентичних/аналогічних товарів, здійснених іншими підприємствами, митницями Держмитслужби.
Водночас, середня ринкова вартість аналогічних товарів - залізничних вагонів, на час оформлення митних декларацій № № UA807020/2020/010031, UA807020/2020/010032, UA807020/2020/010036 від 11.12.2020 року становила від 400 000 грн. до 490 000 грн. за одиницю товару.
Враховуючи, що, митна вартість за одиницю товару (вагонів) згідно Висновків ПП «Агентство оцінки майна та землі» становить 147 506,91 грн., 150 064,31 грн, та 147 938,83 грн., при умові застосування найнижчої ринкової ціни аналогічних залізничних вагонів у сумі 400 000 грн., при здійсненні митного оформлення митних декларацій № UA807020/2020/010031, UA807020/2020/010032, UA807020/2020/010036 від 11.12.2020 року, сума митних платежів (податок на додану вартість), які повинні бути сплачені ПрАТ «Укренерготранс» за час перебування на митній території України 75 вагонів за вищевказаними митними деклараціями, склала 6 000 000 грн.
За митними деклараціями № UA807020/2020/01003, UA807020/2020/010032, UA807020/2020/010036 від 11.12.2020, сплаті підлягали 10 відсотків від суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, а саме від визначеного податку на додану вартість, тобто 600 000 грн.
Враховуючи сплачені кошти, різниця недонарахованого та не сплаченого ПрАТ «Укренерготранс» податку на додатну вартість становить 389 739,99 грн.
Отже, ОСОБА_4 , виконуючи свої службові обов'язки на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вантажний» митного поста «Куп'янськ» Слобожанської митниці Держмитслужби, достовірно усвідомлюючи, що вартість залізничних вагонів, ввезених ПрАТ «Укренерготранс» значно нижча за середньоринкову, діючи умисно, усупереч інтересам служби, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, а саме - ПрАТ «Укренерготранс» у вигляді несплати у повному обсязі податків, усупереч вимогам ст. ст. 54, 64 МК України, підпунктів 3, 5, 6 пункту 4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, пунктів 2, 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 3.6, 4 Посадової інструкції, не здійснила належну перевірку дотримання встановлення до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання, в частині визначення декларантом заниженої митної вартості товару - 75 залізничних вагонів, свідомо не упевнилась в достовірності та точності розрахунку митної вартості вказаних залізничних вагонів, та не здійснила коригування заявленої митної вартості товарів, унаслідок чого державним бюджетом України за період з 11.12.2020 року по 08.08.2021 року недоотримано належних йому доходів у вигляді податку на додану вартість на загальну суму 389 739,99 грн., чим ОСОБА_4 спричинено збитки державному бюджету на вищевказану суму в розмірі 389 739,99 грн., що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на момент скоєння кримінального правопорушення та є тяжкими наслідками.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
28.08.2024 ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру, у спосіб передбачений статтями 135, 278, главами 6, 11 КПК України.
З урахуванням викладеного, вбачається необхідним обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваною її обов'язків та не сприятиме запобіганню протиправних дій, які може вчинити ОСОБА_4 .
Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, просив його задовольнити.
Від захисника надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, якими воно обґрунтовується, встановив таке.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170020006655 від 27.08.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим сином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований інакше як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до вимог ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в обов'язковому порядку судом повинні враховуватися вимоги ст. 177, 178 КПК України.
Разом з тим, відповідно до частин першої - четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Під час з'ясування, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінальний процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15, постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 659/234/16-к, 20 жовтня 2020 року у справі № 204/4728/15-к, 08 листопада 2019 року у справі № 372/2007/19, 30 травня 2019 року у справі № 639/793/17, 03 липня2019 року у справі № 551/403/16-к).
Належною процедурою стосовно підозрюваного, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
У ст. 297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Разом з цим КПК України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.
Правильність визначення поняття «міжнародний розшук» залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
Встановлення місця перебування підозрюваного та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу. Розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук - звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132 (далі - Інструкція).
Вказана Інструкція розроблена відповідно до КПК України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.
Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 р. Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.
Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об'єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в'їзд або обмежено виїзд з України.
Міжнародний розшук підозрюваних, обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
28.08.2024 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та 03.09.2024 в газеті «Урядовий кур'єр» № 178, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, з дотриманням вимог ст. 111, 135, 278 КПК України опубліковано відомості про повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 364 КК України та повістки про її виклик на 09.09.2024, 10.09.2024, 11.09.2024 за зазначеною в повістках адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні.
Таким чином, ОСОБА_4 набула статусу підозрюваної у даному провадженні.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджуються сукупністю зібраних в ході провадження доказів, а саме матеріалами, вилученими під час проведення тимчасового доступу, довідкою документальної перевірки з питань митної справи, рапортами оперативних підрозділів та іншими доказами у їх сукупності.
Підозрювана ОСОБА_4 на виклики слідчого на 09.09.2024, 10.09.2024 та 11.09.2024 не з'явилася, про причини неявки не повідомила, будь-яких підтверджень наявності поважних причин не прибуття на виклик до органу досудового розслідування не надала.
Органом досудового розслідування встановлено, що підозрювана тривалий час перебувала на тимчасово окупованій збройними силами російської федерації території Харківської області, яку добровільно, з іншими працівниками митниці, не залишила.
Постановою прокурора відділу Харківської обласної прокуратури від 07.10.2024 підозрювану ОСОБА_4 , яка переховується з метою ухилення від кримінальної відповідальності та підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, оголошено у розшук.
В подальшому, 07.11.2025 постановою прокурора відділу Харківської обласної прокуратури підозрювану ОСОБА_4 оголошено в міжнародний розшук.
На теперішній час місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_4 не встановлено, але є достатні підстави вважати, що підозрювана виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, або виїхала до інших країн, та й надалі намагатиметься переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_4 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.
У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.
Оскільки Червоне оповіщення - єдина з карток, що дозволяє не лише відстеження місцезнаходження особи, а й її затримання, вимоги до публікації такої картки найвищі.
Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.
Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 р., оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.
Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток1), а також інформацію та документи, серед яких: завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.
Головною вимогою інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також неодноразові неявки, перебування у розшуку, в сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, більш того, за вчинення вищевказаного злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, фактично уже переховується.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю підозрюваного розглядає питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», від 26.06.1991 у справі № 12369/86 «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
За таких обставин вказані у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними, а репутація підозрюваної на даний час є негативною, оскільки вона знаючи про наявність щодо неї кримінального провадження та будучи обізнаним зі своїми процесуальними обов'язками, ухиляється від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи особу підозрюваної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (більш м'якого) не забезпечить належної поведінки підозрюваної під час досудового розслідування, а в подальшому судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, виконання нею покладених на неї процесуальних обов'язків, а тому є доцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Тримання ОСОБА_4 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в параграфі 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Оскільки в даному випадку питання про обрання запобіжного заходу вирішується в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто для забезпечення доставки підозрюваної, оголошеної в міжнародний розшук, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, суд не вирішує питання про застосування застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України.
Зазначена процедура визначена ч. 6 ст. 193 КПК України і є складовою процесу міжнародного розшуку, без якої неможливе доставлення ОСОБА_4 в місце досудового розслідування.
Також, згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання прокурора обґрунтоване і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 392 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
За відсутності підозрюваної, обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 62024170020006655 від 27.08.2024, без визначення розміру застави.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту отримання її копії.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_6