Справа № 643/20753/25
Провадження № 1-кс/643/6661/25
24.11.2025 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за № 62023170020001139 від 01.06.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023170020001139 від 01.06.2023 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також обґрунтованою підозрою про те, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з помічником чергового чергової частини сектору моніторингу ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , водієм 38 державного пожежно-рятувального посту 10 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Харківській області ОСОБА_8 та цивільною особою ОСОБА_9 , реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті двом особам, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 22 березня 2022 року в період часу приблизно з 21.00 до 22.00, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , нанесли ряд ударів предметами палицеподібної форми (металевими трубами та дерев'яними палицями) ОСОБА_10 по голові та тулубу. ОСОБА_8 , діючи умисно, наніс один удар лівою ногою по тулубу ОСОБА_11 . Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відтягнули ОСОБА_10 до водойми, яка розташована неподалік від будинку АДРЕСА_3 , а ОСОБА_8 та ОСОБА_6 взяли під руки ОСОБА_11 та проти її волі також відвели до вищевказаної водойми. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілим, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 взяли фрагменти бетонного фундаменту, які лежали на березі водойми приблизно в 20 метрах від місця події, один з яких розмірами 27 х 20 х 16 см (Д х Ш х В), та кинули в голови ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , після чого останні перестали подавати ознаки життя, спричинивши ОСОБА_10 наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у вигляді забійних ран на волосистій частині голови в правій тім'яно-скроневій області та в правій тім'яно-потиличній області; множинні садна в поперековій області праворуч, на правій сідниці, лівій сідниці, правому стегні по зовнішній поверхні в верхній і середній третинах, по садну на лівій кисті по тильній поверхні в проекції основи 3 п'ясної кістки, в області розгинальної поверхні п'ясно-фалангових суглобів 2, 3, 4, 5 пальців лівої кисті; по синцю на правій сідниці в області верхніх зовнішнього і внутрішнього квадрантів, на правому передпліччі по променевій поверхні на границі середньої і нижньої третин, на правій кисті в проекції проксимального кінця 2 п'ясної кістки по тильній поверхні, в області проекції правого надколінка, на правій гомілці по передній поверхні в верхній третині, в області лівого променево-зап'ясткового суглобу по розгинальній поверхні, два синця на правому передпліччі по розгинальній поверхні на границі верхньої і середньої третин, яка за ступенем тяжкості мають ознаки легких тілесних ушкоджень; закриту тупу травму грудної кітки у вигляді переломів 8, 9 лівих ребер по середньо-пахвовій лінії, яка за ступенем тяжкості має ознаки тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, та ОСОБА_11 наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді забійної рани на волосистій частині голови в правій лобно-тім'яній області, яка за ступенем тяжкості має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя; крововиливу м'яких покровів голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в тім'яно-потиличній області по умовно проведеній серединній лінії; лінійного перелому правої тім'яної кістки з розтріскуванням кісток склепіння та основи черепа; розривів твердої та м'яких мозкових оболонок з ушкодженням кори головного мозку тім'яної частки правої півкулі; садно в поперековій області ліворуч, яка за ступенем тяжкості має ознаки легкого тілесного ушкодження.
При цьому, ОСОБА_11 після отримання тілесних ушкоджень могла в дуже обмеженому обсязі здійснювати активні дії. ОСОБА_10 після отримання тілесних ушкоджень міг в обмеженому обсязі здійснювати активні дії.
Причиною смерті ОСОБА_11 є асфіксія від закриття дихальних шляхів рідиною з наступним проникненням її в легені, тобто втоплення.
Причиною смерті ОСОБА_10 є асфіксія від закриття дихальних шляхів рідиною з наступним проникненням її в легені, тобто втоплення.
Переконавшись в тому, що потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не подають ознак життя, тобто в доведенні до кінця свого спільного злочинного умислу, направленого на протиправне заподіяння смерті двом особам, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 залишили місце скоєння злочину.
У зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, 14.03.2023 ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, двох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
У зв'язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 , 14.03.2023 повідомлення про підозру у вчиненні вищевказаного злочину вручено під розпис члену сім'ї останнього - батьку - ОСОБА_12 , у спосіб, передбачений статтями 135, 278, главами 6, 11 КПК України.
На виклик до слідчого для проведення необхідних слідчих та процесуальних дій 28.03.2023, 29.03.2023 та 30.03.2023 ОСОБА_6 не з'явився, поважні причини свого неприбуття слідчому не повідомив.
Відповідно до інформації Другого оперативного відділу ТУ ДБР у м. Полтаві від 03.04.2023, ОСОБА_6 через непідконтрольну Україні ділянку українсько-російського кордону виїхав на територію рф та у подальшому, можливо, до Фінляндської Республіки.
Постановою слідчого від 02.06.2023 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
На теперішній час місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 не встановлено, але є достатні підстави вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, або виїхав до інших країн, можливо до Фінляндської Республіки, та й надалі намагатиметься переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Постановою прокурора від 20.11.2025 підозрюваного ОСОБА_6 , який переховується з метою ухилення від кримінальної відповідальності можливо на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, або виїхав до інших країн з метою уникнення кримінальної відповідальності та підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оголошено у міжнародний розшук.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. оскільки підозра є необґрунтованою, а ризики не підтверджені належними та допустимими доказами.
Слідчий суддя, заслухавши учасників провадження, розглянувши клопотання та дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, якими воно обґрунтовується, встановив таке.
Слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Державного бюро розслідувань розташованого у м. Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170020001139 від 01.06.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим сином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований інакше як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до вимог ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в обов'язковому порядку судом повинні враховуватися вимоги ст. 177, 178 КПК України.
Разом з тим, відповідно до частин першої - четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Під час з'ясування, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінальний процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі № 5-1кс15, постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 659/234/16-к, 20 жовтня 2020 року у справі № 204/4728/15-к, 08 листопада 2019 року у справі № 372/2007/19, 30 травня 2019 року у справі № 639/793/17, 03 липня2019 року у справі № 551/403/16-к).
Належною процедурою стосовно підозрюваного, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
У ст. 297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Разом з цим КПК України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.
Правильність визначення поняття «міжнародний розшук» залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
Встановлення місця перебування підозрюваного та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу. Розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук - звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132 (далі - Інструкція).
Вказана Інструкція розроблена відповідно до КПК України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.
Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 р. Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.
Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об'єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в'їзд або обмежено виїзд з України.
Міжнародний розшук підозрюваних, обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
14.03.2023 ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, двох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
У зв'язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 , 14.03.2023 повідомлення про підозру у вчиненні вищевказаного злочину вручено під розпис члену сім'ї останнього - батьку - ОСОБА_12 , у спосіб, передбачений статтями 135, 278, главами 6, 11 КПК України.
Відтак, ОСОБА_13 , відповідно до положень КПК України, набув статус підозрюваного.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_12 підозри підтверджуються сукупністю зібраних в ході провадження доказів, зокрема: рапортом начальника СВ ВП № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 27.03.2022, протоколами допитів потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протоколами допитів свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , протоколом огляду місця події від 06.10.2022, протоколами проведення слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , протоколом огляду місця події від 29.06.2022, протоколами пред'явлення свідку ОСОБА_18 осіб для впізнання для фотознімками від 28.02.2023, протоколом пред'явлення потерпілій ОСОБА_21 осіб для впізнання за фотознімками від 10.03.2023, протоколами обшуків від 14.03.2023, висновками судово-медичних експертиз трупів ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , протоколами допитів підозрюваних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 14.03.2023, речовими доказами, іншими доказами в своїй сукупності.
Доводи захисника щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя відхиляє, оскільки такі твердження суперечать встановленим обставинам під час розгляду цього клопотання. Крім цього, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 26.06.2024 у справі № 642/3905/24, яка залишена без змін апеляційним судом, за наслідками розгляду скарги захисника підозрюваного на повідомлення про підозру, відмовлено у її задоволенні. Відтак, обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_12 було предметом окремого судового розгляду.
На виклик до слідчого для проведення необхідних слідчих та процесуальних дій 28.03.2023, 29.03.2023 та 30.03.2023 ОСОБА_6 не з'явився, поважні причини свого неприбуття слідчому не повідомив.
Відповідно до інформації Другого оперативного відділу ТУ ДБР у м. Полтаві від 03.04.2023, ОСОБА_6 через непідконтрольну Україні ділянку українсько-російського кордону виїхав на територію рф та у подальшому, можливо, до Фінляндської Республіки.
Постановою слідчого від 02.06.2023 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в розшук.
На теперішній час місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 не встановлено, але є достатні підстави вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, або виїхав до інших країн, можливо до Фінляндської Республіки, та й надалі намагатиметься переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Постановою прокурора від 20.11.2025 підозрюваного ОСОБА_6 , який переховується з метою ухилення від кримінальної відповідальності можливо на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, або виїхав до інших країн з метою уникнення кримінальної відповідальності та підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оголошено у міжнародний розшук.
Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.
У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.
Оскільки Червоне оповіщення - єдина з карток, що дозволяє не лише відстеження місцезнаходження особи, а й її затримання, вимоги до публікації такої картки найвищі.
Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.
Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957, оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.
Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток1), а також інформацію та документи, серед яких: завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.
Головною вимогою інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , а також неодноразові неявки, перебування у розшуку, в сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку, більш того, за вчинення вищевказаного злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 9 років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, фактично уже переховується.
Твердження захисника щодо відсутності ризиків, слідчий суддя вважає такими, що суперечать обставинам встановлених під час розгляду цього клопотання, оскільки ОСОБА_12 на зв'язок із представниками сторони обвинувачення не виходить, лише вчиняє певні процесуальні дії через свого захисника, що свідчить про переховування від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», від 26.06.1991 у справі № 12369/86 «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
За таких обставин вказані у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними, а репутація підозрюваного на даний час є негативною, оскільки він знаючи про наявність щодо нього кримінального провадження та будучи обізнаним зі своїми процесуальними обов'язками, ухиляється від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи особу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (більш м'якого) не забезпечить належної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування, а в подальшому судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому є доцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Тримання ОСОБА_6 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в параграфі 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Оскільки в даному випадку питання про обрання запобіжного заходу вирішується в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто для забезпечення доставки обвинуваченого, оголошеного в міжнародний розшук, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, суд не вирішує питання про застосування застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України.
Зазначена процедура визначена ч. 6 ст. 193 КПК України і є складовою процесу міжнародного розшуку, без якої неможливе доставлення ОСОБА_6 в місце досудового розслідування.
Також, згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання слідчого обґрунтоване і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 392 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
За відсутності підозрюваного, обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 62023170020001139 від 01.06.2023, без визначення розміру застави.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту отримання її копії.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 26.11.2025 о 16:50.
Слідчий суддя ОСОБА_22