26 листопада 2025 року
Справа № 642/5994/25
Провадження № 3/642/1507/25
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., розглянувши матеріал, що надійшов з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , стрільця, солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст.172-20 КУпАП,-
20 вересня 2025 року о 00 год. 30 хв., солдат ОСОБА_1 був виявлений за адресою: АДРЕСА_2 представниками військової частини НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння, під час виконання службових обов'язків. В подальшому старшого сержанта ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 та проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням газоаналізатору АлкоФор 507 серійний номер:IUMB80026, тест №00146, час 00:18:52, результат огляду 1,69 проміле. Відповідно до акту медичного обстеження солдат ОСОБА_1 знаходиться в алкогольному стані під час виконання службових обов'язків в умовах особливого періоду.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явився, хоча неодноразово повідомлялися судом про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за адресою місця проживання та смс-повідомлень, які останньому були доставлені. Поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Разом з тим, судом відзначається, що інформація про день, час та місце розгляду даної справи завжди завчасно розміщувалась на офіційному сайті «Судова влада України» в розділі «Список судових справ, призначених до розгляду», інформація якого є відкритою та загальнодоступною.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко М.В. до суду, будучи належним чином повідомленим також не прибув.
Так, згідно з частиною 1 статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, у ній зазначаються дата і місце розгляду справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, щодо того, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, після надходження справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП щодо ОСОБА_1 у провадження Холодногірського районного суду м.Харкова, її було призначено слуханням у судові засідання на 09.10.205, 21.10.2025, 29.10.2025, 06.11.2025, 13.11.2025, 19.11.2025, 19.11.2025 та 26.11.2025.
До початку судового розгляду адвокат Коваленко М.В. 09.10.2025 подав до суду заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 09.10.2025 для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання пояснень, заперечень, клопотань.
Про дату та час наступного судового засідання, призначеного на 21.10.2025 адвокат був повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис у розписці про явку у судове засідання від 09.10.2025. Вказане засідання також було відкладено за клопотанням адвоката Коваленка М.В. через його участь в іншому судовому засіданні.
Щодо судового засідання, призначеного на 29.10.2025 о 09 год. 40 хв., адвокат Коваленко М.В. був повідомлений шляхом направлення йому судової повістки про виклик до суду за номером мобільного телефону. Натомість, призначене засідання знову було відкладено на 06.11.2025 за клопотанням адвоката Коваленка М.В. через перебування останнього на лікарняному.
06.11.2025 адвокатом Коваленко М.В. подано клопотання про направлення адміністративного матеріалу на доопрацювання.
06.11.2025 ОСОБА_1 та його адвокат Коваленко М.В. до суду не прибули, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Постановою Холодногірського районного суду м.Харкова 06.11.2025 у задоволенні клопотання адвоката Коваленка Миколи Вікторовича про повернення матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності на доопрацювання відмовлено. Судове засідання відкладено на 13.11.2025.
При цьому, 12.11.2025 та 19.11.2025 адвокатом Коваленко М.В. було подано до суду клопотання, про відкладення судового розгляду у зв'язку з перебуванням на лікуванні у КНП ХОР «ОКНЛ №3» у 15-му психіатричному відділенні з 27.10.2025 ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, призначені по справі судові засідання на 13.11.2025 та 19.11.2025 було відкладено за клопотання захисника - адвоката Коваленка М.В.
Так, 26.11.2025 вчергове від останнього надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні у КНП ХОР «ОКНЛ №3» у 15-му психіатричному відділенні з 27.10.2025.
Дослідивши дане клопотання, вважаю, що в його задоволенні слід відмовити.
Так, у зв'язку із унеможливленням затягування розгляду справи, суд вирішив проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його адвоката.
У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до Глави 21 КпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
З метою усунення зловживань процесуальними правами особи, відносно якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, уникнення затягування розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що можуть бути спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, вважаю, що відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, можливо розглядати справу у відсутності особи, яка притягається.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Водночас, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості брати участь в судовому розгляді шляхом відеоконференції, надати свої письмові пояснення та докази до суду, натомість, самостійно, на власний розсуд, не побажав реалізувати свої права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, в розгляді справи про адміністративне правопорушення бере участь адвокат, який за законом має право на надання правової допомоги, надав свої повноваження, згідно яких ОСОБА_1 доручив своєму адвокату надавати правову допомогу у судових органах. Однак, адвокатом Коваленко М.В. пояснень чи заперечень проти протоколу не подано.
Адвокат неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення судового розгляду з різних причин, що може свідчити про свідоме затягування розгляду справи.
Крім того, разом з протоколом суду було надано заяву ОСОБА_1 в якій він свою провину визнає, просить розгляд проводити без його участі.
За таких обставин, на підставі ч.1 ст. 268 КУпАП суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його представника на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Положеннями частини першої ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до частини другої ст. 172-20 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов'язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов'язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп'яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів.
Частина третя ст. 172-20 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Об'єктом правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. При цьому кваліфікуючою ознакою правопорушення є його вчинення в умовах особливого періоду.
У статті 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз'яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 343-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, останній раз Указом Президента України від № 4643-IX від 21.10.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За загальним правилом суб'єктом військового адміністративного та військового дисциплінарного деліктів, до яких відносяться й адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особа, яка перебуває на військовій службі.
У частині 9 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (частина 4 статті 24 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу»).
З набранням чинності Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 в України настав особливий період. Станом на час розгляду справи особливий період не завершений.
Крім того, відповідно до Указу президента України №64/2022 від 24.02.2022 з подальшими змінами, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який станом на час розгляду справи у суді не завершився.
Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі, що підтверджується військовим квитком ( НОМЕР_3 ).
Вина ОСОБА_1 підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДНХ-4922 від 20.09.2025, актом №1798 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням газоаналізатору АлкоФор 507 серійний номер:IUMB80026, тест №00146, результатом огляду 1,69 проміле.; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , рапортом, заявою ОСОБА_1 , в якій зазначено про визнання ним вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст.ст. 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов'язки, а також утримуватись шкідливих для здоров'я звичок.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 4 абз. 7 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 172-20 ч. 3 КУпАП.
Враховуючи вказане та характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, вчинення правопорушення в умовах воєнного стану, а також з урахуванням інших обставин справи, вважаю за можливе накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, оскільки саме цей вид адміністративного стягнення, на думку суду, забезпечить виховання ОСОБА_1 та сприятиме запобіганню вчинення ним нових правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн., який підлягає стягненню на користь держави.
Керуючись ст. ст. 9, 23-24, 33-35, 40-1, 172-20, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. (отримувач коштів ГУК Харків обл/МТГХарків/21081100, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980314020542000020649, код 21081100, ЄДРПОУ 37874947).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. в дохід держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України(ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код22030106, ЄДРПОУ 37993783).
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови ні пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу: за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу 34 000,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя А.М. Гримайло