Номер провадження № 1-кп/641/230/2025 Справа № 641/6911/23
25 листопада 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221190000068 від 18.01.2023 року та № 1202120540000186 від 01.02.2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України,
На розгляді суду перебувають обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221190000068 від 18.01.2023 року та № 1202120540000186 від 01.02.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 . В обґрунтування клопотання вказує, що відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, строк якого спливає 30.11.2025 року. Зазначила, що на даний час не змінились ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, 1) обвинувачений може вчинити спробу переховуватись від суду з метою уникнути відповідальності. Вказаний ризик підтверджуються тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи під домашнім арештом, порушив покладені на нього обов'язки, не з'являвся у судові засідання; 2) обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на свідків, які є його знайомими, що перешкоджатиме встановленню істини кримінальному провадження; 3) обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше неодноразово притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисливого злочину проти власності. Крім того, у обвинуваченого відсутні законні джерела існування, що може спонукати його до отримання незаконного доходу за рахунок злочинів проти власності.
Обвинувачений ОСОБА_5 подав клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування клопотання зазначає, що за час перебування в слідчому ізоляторі захворів на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. В санітарній частині установи лікування його хвороби не можливе. До клопотання додав довідку лікаря-інфекціоніста від 10.10.2025 року.
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечує, просить змінити запобіжний захід на домашній арешт. Захисник зазначає, що ризики, наведені прокурором, не доведені, крім того, ставить під сумнів доведеність обвинувачення. Також посилається на те, що у ОСОБА_6 наявні захворювання ВІЛ та гепатит, через які він має поганий стан здоров'я, в зв'язку з чим просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 30.11.2025 року.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не буде завершено до його спливу.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
З огляду на вказане, суд враховує, що на розгляді суду перебувають два кримінальних провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України.
Судовий розгляд кримінального провадження триває, обвинувачений вину не визнає, може виникнути необхідність повторного допиту свідків, а тому доводи прокурора про наявність ризику впливу на цих учасників кримінального провадження є обґрунтованим.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, у тому числі тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, а зважаючи на те, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, здійснювати вплив на свідків.
Судом також враховується, що в межах цього кримінального провадження до ОСОБА_6 вже застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, умови якого останнім були порушені.
В зв'язку з викладеним, суд вважає ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеними.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в засіданні не встановлено.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час матеріали справи не містять.
Щодо доводів обвинуваченого стосовно наявності у нього захворювання на ВІЛ, суд зазначає, що наявність захворювань, які унеможливлюють перебування обвинуваченого в умовах СІЗО повинні підтверджуватися відповідними висновками судово-медичної експертизи, щодо проведення якої обвинувачений має процесуальне право заявляти клопотання суду. При цьому, ОСОБА_5 висновок судово-медичної експертизи не надає, відповідне клопотання про призначення експертизи до суду не заявляє.
Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, суд зазначає, що частиною 4 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 15.08.2014 № 1348/5/572, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 р. за № 990/25767, передбачено, що у закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, спеціалізована та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм.
Згідно з пунктом 2 глави 2 розділу X наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року №1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525 (із змінами), Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного перелік та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Таким чином, проведення лікування обвинуваченого можливо в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор». Крім того, стадія хвороби ОСОБА_6 не віднесена до Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.
З урахуванням вищенаведеного, клопотання прокурора підлягає задоволенню. В зв'язку з вищевикладеним, клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. ч. 1 ст. 31, 177, 183, 199, ч. 1 ст. 314, 315, 316, 372, 376, 392 КПК України,
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів - до 23.01.2026 року.
Роз'яснити обвинуваченому, що він не позбавлений процесуальної можливості звернутись до суду з клопотанням про призначення судової експертизи щодо встановлення захворювань, які перешкоджають перебуванню під вартою.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Cуддя ОСОБА_1