Справа № 953/261/24
н/п 2/953/1484/25
24 листопада 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Максимовської Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до суду з позовом, шляхом подання його через систему «Електронний суд» до ОСОБА_1 , яким просив стягнути з останнього на свою користь суму заборгованості в розмірі 32668,80 грн., інфляційні втрати - 10159,99 грн., три відсотки річних - 1995,03 грн., сплачений судовий збір 2422,40 грн. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу.
Позовна заява мотивована тим, що 24.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 4209238 про надання споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті. За умовами договору позичальник отримав кредитні кошти в сумі 10 000 грн. строком на 30 днів (до 23.06.2021) з можливістю пролонгації у порядку та на умовах, визначених договором, та сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,90% в день. Вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредит в сумі 10000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів. 24.06.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 800 грн., з яких 760 грн. оплата процентів, 40 грн. оплата тіла кредиту, в зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4 та п.4.2 кредитного договору, відбулося продовження строку кредиту на 30 днів, до 24.07.2021, зі стандартною процентною ставкою 1,90 на день. Крім того, 25.07.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5866, 44 грн., в зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4 та п.4.2 кредитного договору, відбулося продовження строку кредиту на 30 днів, до 24.08.2021, зі стандартною процентною ставкою 1,90 на день. Також 28.08.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 6434,16 грн., в зв'язку з чим, у відповідності до п.1.4 та п.4.2 кредитного договору, відбулося продовження строку кредиту на 30 днів, до 27.09.2021, зі стандартною процентною ставкою 1,90 на день. 27.09.2021 відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись п.4.3 кредитного договору, кредитний договір було авто пролонговано, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. 25 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» як фактором укладено договір факторингу № 25-05/2022, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну поштову адресу, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення. Станом на дату звернення до суду з позовом, а саме 16.01.2024, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 32668,80 грн., з яких: 9960 грн. - тіло кредиту, 22708,80 грн. - нараховані проценти. Право вимоги щодо заборгованості у такому розмірі перейшло до нього на підставі договору факторингу. Крім того, оскільки ОСОБА_1 порушено грошове зобов'язання, з нього підлягають стягненню 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання (з 27.12.2021 по 09.01.2024) в сумі 1995,03 грн. та інфляційні втрати (нараховані за грудень 2021 року - червень 2023 року) в сумі 10159,99 грн.
Відповідач у поданому відзиві проти заявлених вимог заперечував, зазначаючи, що з 24.11.2022 перебуває на військовій службі, а тому на відповідача поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом. Крім того, відповідач зазначив, що нарахування інфляційних витрат та 3% річних у період дії воєнного стану на території України є незаконним. З доданої позивачем до позовної заяви довідки №2022 від 06.06.2022 про перерахування коштів ТОВ «Контрактовий дім» неможливо встановити власника рахунку/карки, даних про здійснення операції, а також відомостей щодо кредитного договору, за яким здійснювались перекази. Довідка ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, а лише підтверджує проведення платежу в системі: про інформаційну взаємодію та приймання платежів, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» та позивачем. У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, позивач не заявляв клопотання про витребування від ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» інформації про належність платіжної картки відповідачу та підтвердження зарахування грошових коштів у розмірі 10000 грн. Позивачем належними та допустимими доказами не наведено наявність заборгованості відповідача, зокрема, не надано виписки за картковими рахунками, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Крім того, проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає нормам закону та долученому позивачем договору позики. Позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в залежності від того, чи позивач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить відповідача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи. Отже, вимоги позивача про стягнення суми відсотків, нарахованих у період після закінчення строку дії кредитування є необґрунтованими. Також відповідач зазначив про те, що позивачем не надано суду доказу, який би підтверджував направлення примірнику договору №4209238 про надання споживчого кредиту відповідачу, або взагалі доказу його направлення, а також доказів в підтвердження згоди ОСОБА_1 на укладення договору про надання споживчого кредиту, здійснення ним необхідних для цього дій, передбачених Правилами та умовами договору, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю заявлених позовних вимог. Матеріали справи, на думку відповідача, також не містять відомостей про надання ОСОБА_1 згоди на автопролонгацію строку кредитного договору. Також відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за межами строку кредитування в період з 10.01.2022 по 17.04.2023 на суму 23700 грн. включно відсутні.
Ухвалою суду від 11.11.2025 року вирішено розгляд справи поводити в порядку заочного розгляду.
Заочним рішенням суду від 11.11.2025р. позовні вимоги задоволені.
Ухвалою суду від 17.02.2025р. заочне рішення скасовано
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 24.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4209238 про надання споживчого кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом 24.05.2021р. о 22 год. 00 хв.
Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Згідно з п.п. 1.3, 1.4 Договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов'язується надати ОСОБА_1 кредит сумі 10000,00 грн. Строком кредиту 30 днів. Дата повернення вказується в Графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору.
За п. 1.5 Договору, процентна ставка є фіксованою та залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору. Знижена процентна ставка становить 0,19 % в день від суми кредиту, стандартна процентна ставка - 1,90 % в день від суми кредиту.
За пунктом 2.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані Споживачем.
Згідно з п. 5.4 Договору, Споживач зобов'язаний, зокрема, у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.
Відповідно до Графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту № 4209238 від 24.05.2021, підписаного ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису 24.05.2021 о 22 год. 00 хв., сума кредиту становить 10000,00 грн., сума нарахованих процентів складає 570 грн, разом до оплати: 10570 грн, дата повернення кредиту - 23.06.2021.
Того ж дня, 24.05.2021 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту, в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови.
Договір № 4209238 про надання споживчого кредиту від 24.05.2021 укладено в електронній формі.
Доказом підтвердження отримання коштів відповідачем є повідомлення ТОВ ФК «Контрактовий дім» №2022 від 06.06.2022р , відповідно до якого перераховані кошти , згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020рє. 24.05.2021р. на картку № НОМЕР_1 в сумі 10000 грн.
Згідно відповіді АТ «Універсал Банк» від 20.11.2025р. на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 . 24.05.2021р. на платіжну карту № НОМЕР_3 були зараховані кошти в сумі 10000 грн. Кошти зараховані через платіжну систему.
Відповідач за договором № 4209238 від 24.05.2021 основний борг не сплачувала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
25.05.2022р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25-05/2022-Ф, відповідно до вимог якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі- реєстру божників, який і був підписаний сторонами (п.1.2 договору) .
Отже до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 4209238.
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Реєстраційні дії щодо зміни найменування Позивача проведені державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1000681070010062201 від 10.12.2024 року.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За правилами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким,що заправовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 4209238 про надання споживчого кредиту від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором С849974), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Вищезазначене спростовує доводи відповідача щодо не укладання договору кредиту № 4209238.
Позивач, пред'явивши вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримано в кредит), стягнути заборгованість за процентами у сумі 22708,80 грн., нарахованими за період з 24.05.2021р. по 24.05.2022 р., з урахування праведних сплат відповідачем .
За змістом пункту п. 1.5 Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_2 про надання споживчого кредиту від 25 травня 2021 року №420938, процентна ставка є фіксованою та залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору. Знижена процентна ставка становить 0,19 % в день від суми кредиту, стандартна процентна ставка - 1,90 % в день від суми кредиту.
Пунктом 1.4. договору передбачено строк кредиту 30 днів.
За п. 1.5.2 договору знижена процентна ставка становить 0,19% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.
За п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору, якщо позивач не виконав умови для застосування зниженої процентної ставки та
-у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору; та
-у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.
Відповідно до п. 3.1 договору № 2427353 про надання споживчого кредиту передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням пролонгації та автопролонгації , виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Пунктом 4 договору встановлено порядок продовження строку кредиту за ініціативою Споживача (пролонгація).
Згідно п.4.1 договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.4.1. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5. договору.
Споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн. може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.3. договору. (п.4.2 договору)
За правилами п.4.2. договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.
Відповідачем сплачені відсотки за договором кредиту 24.06.2021р., тоді як датою погашення процентів за умовами договору є 23.06.2021р. (та взагалі усього кредиту), тобто пролонгація у відповідності до умов договору не відбулася.
Проте, п. 4.3 договору передбачена автопролонгація.
За умовами п 4.3.2 договору сторони домовилась, що у випадку , якщо споживач на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку , але не більш ніж на 90 календарних днів поспіль.
За п.4.4. договору вказаний у цьому розділі порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту, сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі, оскільки воля сторін, передбачена в пункті 4.2 договору, виражена за допомогою технічного засобу зв'язку, а в пункті 4.3 договору - письмово цим договором, що відповідає вимогам, встановленим статтею 207 ЦК України до письмової форми правочину (підпункт 4.4. договору).
Підстави передбачені законом про визнання вказаного пункту нікчемним відсутні.
Отже з урахуванням наявності у відповідача заборгованості та умов договору, строк кредитування в даному випадку складає 120 днів. (30 днів + автопролонгація 90 днів).
Відсотки нараховані після закінчення строку кредитування, з урахуванням автопроголонгації , є безпідставними, не передбаченими умовами договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту (23.06.2021) не виконав, внаслідок чого строк дії договору на підставі його положень було продовжено до 90 днів. Останній день нарахування процентів - 21.09.2021.
Підстави для нарахування відсотків за користування кредитом за період з 22.09.2021р. по 24.05.2022р. - відсутні.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають відсотки, нараховані у межах строку дії договору, а саме у період з 24.05.2021 по 21.09.2021, за стандартною відсотковою ставкою 1,90 % в день, що становить 22800 грн.
Згідно розрахунку, відповідачем було здійснено погашення заборгованості: 24.06.21р. - 40 грн. кредиту, 750 грн. відсотків; 25.07.2021р. - 5866,44 відсотків; 28.08.2021р. - 6434,16 грн.
Отже доведена сума заборгованості відповідача за договором № 2427353 від 24.05.2021р. складає: 9960 грн. по кредиту, 9739,40 грн. по відсоткам.
Відповідно до довідки від 02.04.2024 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.11.2022р. по теперішній час .
Проте, в даному випадку, суд не вбчає підстав для застосування положень пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» , оскільки відмовляє в стягнення процентів з інших підстав.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% від простроченої суми та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Позивач просить стягнути 3% річних за період з 27.12.2021 по 09.01.2024 в сумі 1995,03 грн. та інфляційні втрати нараховані за грудень 2021 року - червень 2023 року в сумі 10159,99 грн.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.
Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат , які розраховуються на місяць за період з лютого 2022р. по червень 2023р. та 3% річних за період з 24.02.2022р. по 09.01.2024р., за ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні.
За період з 27.12.2021 по 23.02.2022р. 3 % річних які складають 95,52 грн., інфляційні втрати за грудень 2021р. - січень 2022р. в сумі 375,82 грн., підлягають стягненню з відповідача.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 20170,74 грн.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. за правничу допомогу.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не заявлв.
Частиною 8 статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Як вбачається з матеріалів справи інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» представляє адвокат Столітній М.М. на підставі договору про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10 липня 2023 року, ордеру № 1423361 від 09 січня 2024 року (а. с. 47, 52-53).
Пунктами 4.1-4.5 договору №10/07-2023 передбачено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката. За надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно рекомендацій щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару (далі з рекомендації). Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги. Підставою для оплати є рахунок - фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку - фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок.
Зі звіту про надання правової допомоги від 10 липня 2023 року та рахунку на оплату по замовленню № 1841/09/01 від 09 січня 2024 року вбачається, що адвокатом Столітнім М.М. надано товариству наступні послуги професійної правничої допомоги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №4209238; складення позовної заяви в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №4209238; подання до Київського районного суду м. Харкова позовної заяви в інтересах клієнта протягом 10 годин на загальну суму 10 000 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» сплачено адвокату Столітньому М.М. за надання правової допомоги 10000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2635 від 08 січня 2024 року .
Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» послуг адвоката Столітнього М.М. з надання правової допомоги.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (43,95%), витрати н а правничу допомогу адвоката підтягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 4350 грн.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1064,64 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263, 364, 265, 280 ЦПК України, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» ( 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 11.04.2022, зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4209238 від 24.05.2021 року, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, в загальній сумі 19699 грн. 40 коп., а також судові витрати в загальній сумі 5414 грн. 64 коп.
В іній частині, в задоволені позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Бородіна