Справа № 638/21614/25
Провадження № 1-кп/638/2223/25
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001212 від 05 жовтня 2025 року, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської обл., громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовець за контрактом, обіймаючий посаду стрільця роти четвертого відділу військової частини НОМЕР_1 , солдат, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.02.2024 за ч. 1 ст. 119 КК України до 4 років та 2 місяців позбавлення волі, умовно-достроково звільненого ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2025 із застосуванням ст. 88-1 КК України, для проходження військової служби,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
31 жовтня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001212 від 05 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 03.11.2025 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025221070001212 від 05 жовтня 2025 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, прийняти до провадження Шевченківського районного суду м. Харкова та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики встановлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого, ОСОБА_4 просила у задоволенні клопотання відмовити, вказала, що зазначені прокурором ризики є необґрунтовані. У разі задоволення клопотання просила зменшити заставу до мінімального розміру, передбаченого для тяжких кримінальних правопорушень.
Обвинувачений, ОСОБА_5 , підтримав думку свого захисника.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
13.10.2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.12.2025 з визначенням застави у розмірі 200 000 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке є тяжким злочином. Санкція частини ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Необхідність продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого, свідків та дослідження їх судом.
На даний час потерпілий та всі свідки не допитані, що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб, як на потерпілих та свідків, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.
Крім того, обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, потерпілого, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, потерпілому щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
Враховуючи обставини інкримінованого злочину, враховуючи воєнний стан, кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень. У цьому ж контексті суд враховує, що ОСОБА_5 раніше судимий вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.02.2024 за ч. 1 ст. 119 КК України до 4 років та 2 місяців позбавлення волі та умовно-достроково звільнений ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2025 із застосуванням ст. 88-1 КК України, для проходження військової служби.
Відповідно до ст. 178 КПК України установлено вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення. Стан його здоров'я та вік не перешкоджає продовженню запобіжного заходу - тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, дані про особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
При цьому суд вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 , покладених на нього обов'язків.
Враховуючи те, що обвинуваченим було вчинено тяжкий злочин, суд вважає за можливе залишити раніше визначену заставу у розмірі 200 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 183, 315, 369, 372 КПК України суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без зміни розміру застави відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, строком до 24 січня 2026 року з продовженням дії застави у розмірі 200 000,00 грн., з порядком та умовами її внесення та встановленням відповідних обов'язків, визначених ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 13.10.2025 року.
Залишити раніше визначену суму застави у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок ua208201720355299002000006674, код банку 820172, код ЄДРПОУ 26281249, одержувач ТУ ДСА України в Харківській області, банк одержувач Державна казначейська служба України м. Київ, призначення платежу запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування по кримінальному провадженню свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1