Справа № 638/23658/25
Провадження № 1-кс/638/2886/25
Іменем України
26 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківського районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221200002280 від 21.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,-
Слідчим відділом Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під 12025221200002280 від 21.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за фактом того, що 20.11.2025 о 14:45, невстановлена слідством особа, використовуючи анкетні дані ОСОБА_4 , за допомогою приватної логістичної компанії ТОВ "Нова Пошта", з відділення № 17, що за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 67 А, відправила речовину, схожу на особливо небезпечну психотропну речовину, приховану в середині цукерок "Roshen" на ім'я ув'язненого - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в СІЗО, що за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 99.
20.11.2025 в період часу з 16 год. 00 хв. по 16 год. 40 хв, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 99, на території ДУ «Харківський слідчий ізолятор» було виявлено посилку з ТТН 59 0015 0179 3410, всередині якої, було виявлено цукерки «Рошен корівка» та інша їжі і предмети побуту та предмети особистої гігієни. Так в ході огляду було виявлено 24 цукерки «Рошен» та полімерний зіп пакет з порошкоподібною речовиною невідомого походження білого кольору, який знаходився всередині цукерок, упаковано до паперового конверту та опечатано біркою. До того ж, виконану змив з поверхні пакета з цукерками упаковано до паперового конверту та опечатано біркою. А також, «Multi-drug Test», тест на виявлення невідомої речовини, використаний та упакований до паперового конверту та опечатано біркою.
Постановою старшого слідчого СВ ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , вказані об'єкти були визнані речовими доказами по кримінальному провадженню № 12025221200002280 від 21.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, та встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначеного майна, можуть бути вжиті заходи та вчинені дії, направленні на його знищення, що може значно ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об'єктивної істини у кримінальному проваджені, а також проведення необхідних слідчих дій.
В судове засідання прокурор не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутністю. Неявка власника не перешкоджає розгляду клопотання.
Суд, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 133, п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
На підставі викладеного, з урахуванням положень ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор довів, що вилучене під час огляду місця події майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, при цьому потреби досудового розслідування виправдовують арешт майна, оскільки без застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження неможливе збереження зазначеного майна.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя дійшов висновку, що повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню та встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне накласти арешт на тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), оскільки ненакладення арешту на тимчасово вилучене майно та повернення особі, у якої воно було вилучене, може призвести до його втрати, пошкодження.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій серед іншого зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України).
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 309,372 КПК України,
постановив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221200002280 від 21.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт у вигляді заборони права володіння, користування та розпоряджання майном - вилученими об'єктами, в ході огляду місця події від 20.11.2025 в період часу з 16 год 00 хв по 16 год 40 хв, за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 99, в приміщенні ДУ «Харківський слідчий ізолятор», а саме на:
- Цукерки «Рошен корівка», які поміщені до паперового конверту, в кількості 24 шт;
- Змив з поверхні пакету, поміщений до паперового конверту;
- «Multi-drug Test», тест на виявлення невідомої речовини, використаний та упакований до паперового конверту та опечатано біркою.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1