справа № 619/5637/25
провадження № 1-кс/619/1129/25
іменем України
25 листопада 2025 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221230000955 від 15.09.2025, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миронівка Золочівського району Харківської області, українця, громадянин України, не працюючого, не одруженого, фактично проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
встановив:
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221230000955 від 15.09.2025, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, тобто до 27.12.2025 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 15.09.2025 до ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від чергового лікаря Дергачівської ЦРЛ про те, що 15.09.2025 до Дергачівської ЦРЛ було доставлено гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом - тупа травма живота, розрив капсули селезінки. Вказані тілесні ушкодження ОСОБА_7 спричинено двома невідомим громадянами, від яких ОСОБА_7 помер (ІТС ІПНП 17551 від 15.09.2025).
Під час досудового розслідування встановлено, що 10.09.2025 приблизно о 14 годині 00 хвилин- 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та їх товаришем ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 , приїхали на автомобілі «ВАЗ 2108», який належить ОСОБА_5 до колишнього чоловіка ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_8 зайшла всередину подвір'я на території домоволодіння ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 . Під час розмови між ними стався словесний конфлікт.
Під час розпалу конфлікта, ОСОБА_5 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, суспільно небезпечні наслідки у вигляді умисного спричинення тяжких тілесних ушкоджень, таких що можуть спричинити смерть, зайшов на подвір'я ОСОБА_7 та вдарив відкритою внутрішньою стороною долоні по обличчю ОСОБА_7 , після чого наніс за допомогою правої руки зігнутої у кулак удар, в область лівого боку під ребрами ОСОБА_7 , знаходячись по відношенню до нього у положенні прямо, обличчя до обличчя. Від спричиненого тілесного ушкодження ОСОБА_7 зігнувся вперед, тримаючи руки на тулубі.
Після чого, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та їх товариш ОСОБА_10 , покинули територію домоволодіння ОСОБА_7 .
Через деякий час, потерпілий ОСОБА_7 , звернувся за допомогою до «Дергачівської ЦРЛ», з травмою живота. ІНФОРМАЦІЯ_6 о 16 годині 50 хвилин останній помер.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №12-17/330-Дт/25 від 15.09.2025, смерть ОСОБА_11 , настала внаслідок розриву селезінки, закритої тупої травми живота та крововтрати.
В клопотанні зазначається, що вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, які додані до матеріалів клопотання.
Посилаючись на те, що на теперішній час у кримінальному провадженні № 12025221230000955 від 15.09.2025 не проведено всіх необхідних слідчих (розшукових) дій, спрямованих на з'ясування всіх обставин та прийняття законного рішення у ньому, слідчий просить продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи наявністю існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_12 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що підозра не є обґрунтованою, підозра повідомлена ОСОБА_5 передчасно, ризики не доведені. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше не судимий. На утриманні у підозрюваного перебуває похилого віку батько, який є людиною з інвалідністю, також підозрюваний має на утриманні неповнолітню дитину.
Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Під час розгляду даного клопотання судом встановлено, що у провадженні слідчого відділення ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221230000955 від 15 вересня 2025 року.
24.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 30.09.2025 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Полтавський Шлях, 199, м. Харків, строком до 27.11.2025 року включно.
Постановою керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_13 від 27.11.2025 продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 27.12.2025.
Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені.
Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна бути заснована на об'єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
Цей стандарт переконання є нижчим, ніж стандарт переконання «поза розумним сумнівом», та вимагає меншої ваги доказів, ніж для вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи на стадії судового розгляду.
Таким чином, слідчому судді необхідно оцінити відповідність підозри цій правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості (тобто, чи є підстави обґрунтовано вважати, що підозрюваний міг вчинити саме цей злочин). При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наданими до суду доказами, зокрема:
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_9 16.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 24.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 16.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 16.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 16.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 20.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_18 від 19.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_19 від 18.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_20 від 18.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_21 від 18.09.2025;
- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_22 від 18.09.2025;
- даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_23 від 25.09.2025;
- даними протоку одночасного допиту осіб ОСОБА_15 та ОСОБА_8 від 25.09.2025;
- даними протоколу одночасного допиту осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_8 від 25.09.2025; - даними протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 16.09.2025 за участі свідка ОСОБА_15 ;
- даними протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 16.09.2025, за участі свідка ОСОБА_15 ;
- даними протоколу огляду місця події від 15.09.2025;
- даними протоколу огляду місця події від 16.09.2025;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 від 16.09.2025;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 від 16.09.2025;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 від 26.09.2025; іншими матеріалами досудового розслідування.
З досліджених вищевказаних доказів вбачається, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України є обґрунтованою.
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором, підозрюваним, захисником поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Слід зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначає, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд вважає доведеним наявність та обґрунтованість ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливих спроб підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином та карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є розлученим, не працевлаштованим, раніше не судимим.
Враховуючи фактичні обставини та вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_5 вказаного вище кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів клопотання слідчого та наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчим суддею встановлено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зазначені обставини свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися з огляду на покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Стороною захисту не наведено будь-яких доводів, які б спростовували наведені вище висновки слідчого судді.
Слідчим суддею встановлено існування ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків.
КПК України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками, у кримінальному провадженні, а саме, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4ст. 95 КПК України ).
Таким чином, такий ризик як вплив на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Зважаючи на наведене, слідчий суддя дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів клопотання слідчого та наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Заявляючи клопотання про зміну запобіжного заходу, підозрюваним та його захисником не надано належних доказів, що спростовують обґрунтованість пред'явленої підозри та свідчать про наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу. Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я або з інших підстав до суду також не надано.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею розглядалась можливість застосування стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, слідчий суддя вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт тощо, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків.
Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу підозрюваного.
Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин необхідним є саме тримання під вартою, оскільки застосування застави як основного запобіжного заходу відтерміновує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої зацікавленості підозрюваного в ході досудового розслідування, створює можливості для його позапроцесуальних дій. Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому етапі.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 підлягає задоволенню. Зазначені вище ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не зменшились.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.
Слідчий суддя враховує тяжкість можливого злочину, реальність та ймовірність реалізації підозрюваним встановлених раніше ризиків.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який міг спричинити загибель людини.
Враховуючи положення п.2 ч.4 ст. 183 КПК України, а також беручи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, суд вважає за можливе не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що дає право суду застосувати запобіжний захід, без визначення розміру застави.
Згідно зі ст. 198 КПК висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Отже, викладені в клопотанні обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою до 27 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_24 про зміну запобіжного заходу-- відмовити.
Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221230000955 від 15.09.2025, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, до 27 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали до 27 грудня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1