справа № 619/3801/25
провадження № 2/619/1714/25
іменем України
20 листопада 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 619/3801/25
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач: Дергачівська міська рада.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Стислий виклад позиції сторін.
03 липня 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Дмитрієва Ф.І., через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до Дергачівської міської ради, в якому просив встановити факт постійного фактичного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дергачі, Харківської області, померла його мати ОСОБА_2 , 1936 року народження (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 30.01.2008), яка постійно фактично проживала разом з ним у його будинку з 1995 року за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виданою 18.03.2021 за № 27 Виконавчим комітетом Дергачівської міської ради Харківського районну Харківської області та актом від 16.11.2019. Після смерті матері залишилась спадщина, яка складається з права власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра» розміром 12,1 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), місце знаходження: с. Мирнопілля, Арцизького району, Одеської області, що належить на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД№014330, виданого 28 березня 1996 року, сертифікат зареєстровано 29 березня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельне частку (пай) за №330. 23 березня 2021 року ним була надіслана за місцем відкриття спадщини за останнім місцем проживання померлої до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області заява про прийняття спадщини після померлої матері. 04 серпня 2021 року він отримав постанову видану Дергачівською Державною нотаріальною конторою за №1358/02-31 від 04 серпня 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме про відмову отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно. «…При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину…» (Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.08.2021 р., ст.2, абз. 4) «…Нотаріусом роз'яснено, у разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, спадкоємець має право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини..». (Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.08.2021 р., ст.2, абз. 5) Ним, на виконання вимог нотаріуса, для підтвердження місця відкриття спадщини, разом з заявою про прийняття спадщини після померлої матері будо надано оригінал довідки (який зберігається в матеріалах спадкової справи в Дергачівській державній нотаріальній конторі) виданою 18.03.2021 за №27 Виконавчим комітетом Дергачівської міської ради Харківського районну Харківської області про те, що ОСОБА_2 фактично проживала з 1995 року по день смерті у домоволодінні свого сина ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Цей документ є достатнім підтвердженням місця відкриття спадщини відповідно п. 1.13 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо). Відповідно п. 1.12 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до ст. 29 ЦК України. Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори цей факт проігноровано, підставою про відмову є лише те, що згідно повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть№00030203515 від 02 квітня 2021 року місце проживання спадкодавця вказано: АДРЕСА_2 , а також лист Дергачівської міської ради Харківської області про те, що інформація щодо реєстрації місця проживання відповідно даних Реєстру територіальної громади та облікових даних архівної картотеки ОСОБА_2 не значиться. Враховуючи те, що нотаріусом не було прийнято до уваги документ, наданий ним, а саме довідку виданою 18.03.20021 за №27 Виконавчим комітетом Дергачівської міської ради Харківського районну Харківської області про те, що ОСОБА_2 фактично проживала з 1995 року по день смерті у домоволодінні свого сина ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , який підтверджує місце відкриття спадщини, призвело до безпідставної відмови йому у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері. Вказує, що він є єдиним спадкоємцем, після померлої матері ОСОБА_2 , цей факт перевірений нотаріусом, докази зберігаються в матеріалах спадкової справи. У зв'язку з вищевикладеним і за таких обставин він вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав на отримання спадщини після померлої своєї матері з позовом про встановлення факту постійного фактичного проживання ОСОБА_1 , зі спадкодавцем, ОСОБА_2 , однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою АДРЕСА_1 .
У відзиві на позовну заяву представник відповідача Дергачівської міської ради Шенькарук А.Ф. просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначила, що позовна заява містить в собі вимогу про встановлення факту проживання сім'єю позивача з його матір'ю, яка померла у 2007 році, з метою оформлення спадщини у вигляді земельної ділянки (пая), яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розміром 12,1 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки. Обґрунтовуючи вимоги заяви, позивач посилався на необхідність забезпечення його майнових прав, зокрема спадкових прав як особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Земельна ділянка, яка є предметом позовної заяви, розташована на територій Мирнопілля, Арцизький район, Одеська область. У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна. Зазначає, що Дергачівська міська рада, а у період дії воєнного стану - Дергачівська міська військова адміністрація, здійснює свої повноваження на території Дергачівської міської територіальної громади. Враховуючи те, що земельна ділянка, на яку в подальшому позивач предентує як на спадщину, не знаходяться на території Дергачівської міської територіальної громади, вважає, що Дергачівська міська рада не може бути відповідачем по даній справі, в зв'язку з відсутністю прав та обов'язків щодо даної земельної ділянки. Отже вважає, що позивачем невірно визначено відповідача в особі Дергачівської міської ради, та просить відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Дмитрієв Ф.І., просив визнати доводи у відзиві безпідставними та наполягав на задоволенні позову у повному обсязі. Вказав, що позов спрямовано на встановлення юридичного факту проживання позивача, ОСОБА_1 , однією сім'єю зі спадкодавцем - ОСОБА_2 понад п'ять років до її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 . Цей факт має юридичне значення для нотаріального оформлення спадщини згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Аргумент, що спір має розглядатись за місцезнаходженням спадкового майна в Одеській області, є помилковим, оскільки предметом позову є не право власності встановлення, а встановлення юридичного факту. Також вказує, що наявність військової адміністрації не змінює процесуального статусу міської ради як органу, на території якого проживала спадкодавиця. Така обставина не впливає на можливість судового розгляду і не позбавляє суд юрисдикції. Зазначає, що факт спільного проживання та прийняття спадщини визначається за місцем проживання спадкодавця (ст. 1221 ЦК України), а не за місцем знаходження майна. Тому Дергачівський районний суд Харківської області є компетентним судом для встановлення факту проживання. Позивач не заявляє вимог майнового характеру - лише просить встановити юридичний факт, необхідний для нотаріального оформлення спадщини. Жодних вимог щодо відумерлості спадщини, визнання права власності або стягнення з міської ради не заявлено.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
07 липня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче засідання.
07 серпня 2025 року представник відповідача Дергачівської міської ради Шенькарук С.М. через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву.
02 вересня 2025 року підготовче засідання відкладено.
01 жовтня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дмитрієв Ф.І. через систему Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив.
01 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 20.11.2025.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з'явилися, представник позивача Дмитрієв Ф.І. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, оскільки всі необхідні докази, пояснення та документи подані до матеріалів справи.
У судове засідання представник відповідача Дергачівської міської ради - Шенькарук С.М. не з'явилася, у поданій через систему «Електронний суд» заяві просила розглядати справу без її участі, підтримала доводи викладені у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З огляду на повторне Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 16 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.01.2008, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 71 років, актовий запис № 44. Місце смерті: м. Дергачі Дергачівського району Харківської області.
Згідно з довідкою № 27 від 18 березня 2021 року, виданої Виконавчим комітетом Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області, померла ОСОБА_2 , 1936 р.н., постійно в період з 1995-2007 роки та на момент смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З огляду на Акт про фактичне місце проживання особи на території Дергачівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , складений депутатом Дергачівської міської ради Шишовим О.І., від 16.11.2019, підписаний власником ОСОБА_1 , присутніми свідками: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , складений про те, щодiйсно у перiод часу з 1995 року по день смертi 20 грудня 2007 року rромадянка України: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично проживала без реєстрації мiсця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , у свого сина ОСОБА_1 , який піклувався про свою хвору матiр та утримував її до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пiсля cмepті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 за свiй рахунок організував її поховання та поховав на цвинтарі Дергачівської міської ради. Крім того, все майно померлої матерi - спадкодавиці ОСОБА_2 , як-то побутові речі, які вона мала за місцем мешкання, у якості спадщини прийняв її син ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 березня 2009 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22333175 від 31 березня 2009 року ОСОБА_1 , належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Дергачівської державної нотаральної контори Харківської області Маслій А. О. від 04.08.2021 за № 1358/02-31, відмовлено ОСОБА_1 у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно що складається з права власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Іскра", розміром 12,1 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в напурі (на місцевості), місце знаходження: с. Мирнопілля Арцизькюго району Одеської області та належить померлій ОСОБА_2 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 014330, виданого 28 березня 1996 року, сертифікат зареєстровано 29 березня 1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 330, з тих підстав, що згідно з інформацією, викладеною ОСОБА_1 у заяві про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, справжність підпису на якій була засвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ахадовою А.Ю. 23 березня 2021 року, зареєстрованою у реєстрі за № 129, спадкодавець - ОСОБА_2 , на час смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00030203515 від 02 квітня 2021 року місце проживання спадкодавця: АДРЕСА_2 . Також згідно листа Дергачівської міської ради Харківської області відповідно до даних Реєстру територіальної громади та облікових даних архівної картотеки інформація щодо реєстрації ОСОБА_2 не значиться.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі частини п'ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2024 року в справі № 216/5984/21 (провадження № 61-15465св23).
Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім'єю без наявності інших ознак сім'ї.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.
Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім'єю відповідно до вимог статей 77-78 ЦПК України є, зокрема: довідки з місця проживання; свідчення свідків; спільні фото, листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім'єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Необхідною умовою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 і визнання позивача спадкоємцем ОСОБА_2 є доведеність факту постійного проживання позивача та спадкодавця у одному житловому приміщенні на час відкриття спадщини. При цьому тривалість спільного проживання спадкодавця із спадкоємцем встановлена статтею 1264 ЦК України.
Отже, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 .
Звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1 просив встановити факт його постійного фактичного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 , однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту позовної заяви установлено, що 23 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслав за місцем відкриття спадщини за останнім місцем проживання померлої до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області заяву про прийняття спадщини після померлої матері.
Однак, постановою державного нотаріуса Дергачівської державної нотаральної контори Харківської області Маслій А. О. від 04.08.2021 за № 1358/02-31, відмовлено ОСОБА_1 у видачі на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно що складається з права власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Іскра", розміром 12,1 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), місце знаходження: с. Мирнопілля Арцизькюго району Одеської області та належить померлій ОСОБА_2 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що згідно з інформацією, викладеною ОСОБА_1 у заяві про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, справжність підпису на якій була засвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ахадовою А.Ю. 23 березня 2021 року, зареєстрованою у реєстрі за № 129, спадкодавець - ОСОБА_2 , на час смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00030203515 від 02 квітня 2021 року місце проживанні спадкодавця: АДРЕСА_2 . Також згідно листа Дергачівської міської ради Харківської області відповідно до даних Реєстру територіальної громади та облікових даних архівної картотеки інформація щодо реєстрації ОСОБА_2 не значиться.
Тобто, ОСОБА_1 не надано доказів проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 з 1995 року по день її смерті у його домоволодінні.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є власником цього домоволодіння.
На підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю з матір'ю ОСОБА_2 однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надано до суду акт, складений депутатом Дергачівської міської ради Шишовим О.І., від 16.11.2019, підписаний свідками: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про те, щодiйсно у перiод часу з 1995 року по день смертi 20 грудня 2007 року rромадянка У країни: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично проживала без реєстрації мiсця проживання за адреrою: АДРЕСА_1 , у свого сина ОСОБА_1 , який піклувався про свою хвору матiр та утримував її до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пiсля cмepті ОСОБА_2 її син ОСОБА_1 за свiй рахунок організував її поховання та поховав на цвинтарі Дергачівської міської ради. Крім того, все майно померлої матерi - спадкодавиці ОСОБА_2 як-то побутові речі, які вона мала за місцем мешкання, у якості спадщини прийняв її син ОСОБА_1 .
Позивачем також надано до суду довідку № 27 від 18 березня 2021 року, яка видана Виконавчим комітетом Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області, про те, що померла ОСОБА_2 , 1936 р.н., постійно в період з 1995-2007 роки та на момент смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_1 .
Інших доказів на підтвердження факту спільного проживання позивача однією сім'єю із спадкодавцем матеріали справи не містять.
Оскільки про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Самі по собі акт, складений депутатом Дергачівської міської ради, та довідка, яка видана виконавчим комітетом Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області, не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю.
При цьому будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 за свiй рахунок організував поховання матері та поховав її на цвинтарі Дергачівської міської ради, позивачем до суду надано не було.
Позивачем також не доведено наявність у нього із ОСОБА_2 спільного бюджету, факту спільного користування майном, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт в період, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Отже, на думку суду, не знайшов свого підтвердження факт постійного фактичного проживання позивача з спадкодавцем ОСОБА_2 , однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позивачем не надано до суду належних та достатніх доказів, які б в своїй сукупності доводили зазначені обставини.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Оскільки в задоволенні позову позивачу, який звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відмовлено, то судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач: Дергачівська міська рада, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, м. Дергачі, пл. Перемоги, буд. 5, ідентифікаційний код 04059496.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року.
Суддя Є. А. Болибок