Справа № 351/1438/25
Номер провадження №2/351/1005/25
20 листопада 2025 року м.Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Калиновського М.М.
за участі секретаря - Равлюк М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом адвоката Зленка Віталія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Адвокат Зленко В.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Свої вимоги мотивує тим, що позивачка перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Снятинського районного суду від 04.11.2016р. було розірвано. Від спільного проживання у шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживає з позивачкою.
Рішенням Снятинського районного суду від 04.11.2016р. було постановлено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у сумі 1200грн.
Поивачка зазначає, що з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання доньки минуло вже майже дев'ять років. За цей час значно зросли ціни та збільшився прожитковий мінімум для житини відповідного віку, а також змінилися обставини, зокрема, значно покращився матеріальний стан відповідача.
Предстаник позивача просить збільшити розмір стягуваних аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду із позовом, і до досягнення дитиною повноліття. А також стягнути на користь ОСОБА_1 понесені позивачкою судові витрати.
Предстаник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а тому справу слід розглянути заочно у відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши і перевіривши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що у позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2016 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до рішення Снятинського районного суду від 04.11.2016р. вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у сумі 1200 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_2 в період з 26.07.2024 по 02.08.2024, з 08.08.2024 по 19.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області Бахмутський район, Торецька ТГр, що підтверджується Довідкою №2770 від 27.10.2024р. наданою військовою частиною НОМЕР_2 .
Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.09.2025р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період 05.06.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто є військовослужбовцем та в даний час на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 не перебуває.
За змістом ст. 51 Конституції України дитинство являється об'єктом охорони держави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 2 ст.182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтями 183, 184 СК України встановлено, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів ґрунтуються на недостатності суми фактично стягуваних аліментів для забезпечення потреб дитини.
В будь-якому випадку, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право обирати та змінювати спосіб стягнення аліментів на утримання дітей належить їх стягувачу.
Оскільки з дня постановлення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінились зазначені вище обставини, зокрема витрати позивачки на утримання дочки, суд вважає можливим встановити новий розмір аліментів.
А тому, позов слід задоволити повністю та збільшити розмір аліментів, які стягуються із відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду із позовом, і до досягнення дитиною повноліття.
У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" також зазначено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно з положеннями ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнена позивач.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн., суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Судувід 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження№ 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Судувід 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Як встановлено судом, 19.08.2025 року між адвокатом Зленком В.А. та позивачем укладено договір про надання правничої допомоги, вартість послуг адвоката становить: за складання адвокатом позовної заяви та підготовки пакету документів для подання до суду - 4000грн.; за складання та направлення адвокатом адвокатських запитів/заяв - 1000грн.; за участь у судових засіданнях по даній справі - 1000грн. за кожне судове засідання; за складання та подання адвокатом відповіді на відзив - 2000грн.
Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8 000 грн. є необґрунтованим, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, а також неспівмірним із складністю справи (суть спору й характер спірних правовідносин, незначні кількість та обсяг зібраних та доданих до позовної заяви доказів, а також незначний обсяг документів, що підлягав вивченню у даній справі), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в даній справі.
Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 3 000 грн.
Відповідно до зазначеного та на підставі ст.ст. 180, 181, 182, 184, 185, 188, 190 СК України, керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначених у розмірі 1200 гривень, які стягуються на підставі рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2016р.
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист по справі № 351/1367/16-ц, виданий Снятинським районним судом Івано-Франківської області на виконання рішення цього суду від 01.12.2016 року, відкликати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , жительки та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 - 3 000 (три тисячі ) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнення аліментів розпочати з дня набрання чинності рішенням суду і проводити до досягнення дітьми повноліття.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ