Справа 350/742/25
Номер провадження 3/350/214/2025
26 листопада 2025 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянув справу, яка надійшла з відділення поліції № 2 ( сел.Рожнятів) Калуського ВП ГУНПУ в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)-
установив:
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
На розгляд Рожнятівського районного суду поступила справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 332703 від 16 травня 2025 року, о 21 годині 23 хвилин, у с.Небилів по вул.Тичковського, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом автомобілем марки «Lexus LX450» з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення кординації рухів, порушення мови) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місця зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув повторно, хоч про час розгляду справи повідомлявся неодноразово у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення судового засідання особою, що притягається до адміністративної відповідальності не подано.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді й утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені Законом для прискорення процедури слухання. Судом неодноразово відкладався розгляд справи про адміністративне правопорушення, тому суд розцінює це виключно як спробу уникнути відповідальності за правопорушення шляхом затягування розгляду справи та строків притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому суд зазначає, що у рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд звертає увагу на недопустимість затягування розгляду справи з необґрунтованих причин, які можуть бути розцінені судом, як безпідставні та наслідком розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд вважає, що ОСОБА_1 знає про наявність даної справи, яка невирішена, йому неодноразово надсилалися повідомлення про необхідність прибути на розгляд справи, у зв'язку з чим суд приходить до переконання, що його неявка в судове засідання, направлена на затягування розгляду справи, а тому, суд вважає за необхідне справу розглянути у відсутності останнього.
ІІІ. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до матеріалів справи долучено такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 332703 згідно якого 16 травня 2025 року, о 21 годині 23 хвилин, у с.Небилів по вул.Тичковського, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом автомобілем марки «Lexus LX450» з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, порушення кординації рухів, порушення мови) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місця зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР., за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);
- рапорт про отримання заяви та реєстрацію ЄО №5149 від 16.05.2025 як: порушення Правил дорожнього руху. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено наступне:
16.05.2025 о 20:48 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , т. НОМЕР_1 , жит. АДРЕСА_2 , про те, що в с. Сливки вул.Шевченка Лексус чорного кольору , водій в стані алкогольного сп'яніння за кермом. Під час перевірки вказаного повідомлення було встановлено, що о 21 год.23 хв. автомобіль марки Лексус рухався в с.Небилів по вул, Тичковського та був зупинений. Водієм виявився ОСОБА_1 , який перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, а також заперечував факт керування автомобілем. На ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП ( а.с.2);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд на стан сп'яніння не проводився, оскільки водій відмовився (а.с. 3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який не містить зазначення обставин з яких огляд ОСОБА_1 не відбувся (а.с.4);
-оптичні диски DVD+R (а.с. 6).
-рапорт поліцейського відділення поліції №2 смт.Рожнятів Володимира Максиміва ( а.с.7);
ІV. Оцінка суду:
оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 19.12.2021 у справі № 487/4245/18 зазначив, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Отже, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у :
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України спеціальний водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом п.1.10 ПДР водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.
Згідно із п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП є керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що в даному випадку інкримінується особі, стосовної якої складений протокол про адміністративне правопорушення. Тому в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем.
Суд з метою всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин, з огляду на те, що особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечувала факт керування транспортним засобом, що вбачається з рапорта помічника чергового відділення поліції № 2, дослідив відеодиски, які долучено до матеріалів справи, з яких не встановив факту руху транспортного засобу під керуванням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Зазначене дає суду підстави вважати, що зазначені в рапорті від 17.05.2025 твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем ( а.с.2), є такими, що не спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно та всебічно з'ясувати усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення. При цьому, встановити істину по справі необхідно з аналізу наявних доказів, які, відповідно до чинного законодавства, представляють собою будь-які фактичні дані, які підтверджують або спростовують ті чи інші обставини і мають суттєве значення для вирішення справи по суті.
Беручи до уваги, що будь-якими доказами, які додані до матеріалів справи не доводиться факт керування транспортним засобом особою, щодо якої складено протокол, з огляду на положення п. 1.10 ПДР та диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, приходить до переконання, що ОСОБА_1 в даній ситуації неможливо визнати водієм, оскільки матеріали даної справи не містять відомостей, які б підтверджували, поза розумним сумнівом, факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити в діях ОСОБА_1 склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення та приходить до висновку, що в його діях відсутній один з елементів об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом, у зв'язку з чим він не може бути суб'єктом вчинення вказаного правопорушення.
За відсутності підтвердженого належним чином факту керування ОСОБА_1 при обставинах, викладених у протоколі, долучені до матеріалів справи Акт огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу не є належними докази, оскільки не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Долучені до матеріалів справи рапорти працівників поліції за своїм правовим змістом є службовими документами, один з яких фіксує інформацію, яка поступила по телефону, іншим документом поліцейський інформує начальника ВП №2 (сел. Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про законність своїх дій. Враховуючи, що дані рапортів не узгоджуються з іншими належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, суд вважає такі рапорти неналежним доказами винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Будь-яких інших доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку, що ОСОБА_1 справді керував 16.05.2025 транспортним засобом, а відповідно може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою складати протокол про адміністративне правопорушення не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
За змістом ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Враховуючи наведене, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 1, 9, 23, 33, 130, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: