25 листопада 2025 року м.Суми
Справа №577/6689/24
Номер провадження 22-ц/816/1198/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Відділ «Служба у справах дітей» Конотопської міської ради Сумської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев'янко Олени Валентинівни
на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2025 року про залишення без розгляду заяви про встановлення факту перебування дитини на утримані, в складі судді Рідзевської І.О., постановлену у м. Конотоп,
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні, залишено без розгляду.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що він має право подати позов на загальних підставах про встановлення факту.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дерев'янко О.В., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, неправильне застосування ч. 6 ст. 294 ЦПК України, оскільки на момент розгляду справи спір про право не виникав. Зазначає, що метою встановлення факту перебування на утриманні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (сина дружини), заявник визначив можливість звільнення його від військової служби у разі перебування на утриманні трьох дітей відповідно до підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Вказує, що батько дитини - ОСОБА_2 , знаходиться за кордоном, участі у вихованні та утриманні сина не бере, а мати дитини не має доходів через перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років. Доводить відсутність спору щодо участі батька у вихованні та утриманні дитини, тому з метою матеріального забезпечення та належного утримання сім'ї виникла необхідність встановлення такого факту для звільнення ОСОБА_1 від військової служби. З огляду на наявність ознак безспірності, заява про встановлення такого факту підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Відзив на апеляційну скаргу заінтересованою особою не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заінтересована особа Відділ «Служба у справах дітей» Конотопської міської ради Сумської області повідомлена про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилася. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без даної сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов'язковою, її позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи без розгляду на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утриманні, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення такого факту пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких батько не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків та впливає на права й інтереси самої дитини, зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом, тому спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на його утриманні сина дружини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяву обґрунтовував тим, що встановлення у судовому порядку такого факту необхідно для подальшого оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Вказував, що разом із дружиною ОСОБА_3 виховують трьох дітей: її сина від першого шлюбу - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спільних дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому доходом родини є тільки його заробітна плата. Батько ОСОБА_6 перебуває за кордоном, участі у вихованні та утриманні дитини не приймає. У зв'язку із вихованням трьох дітей отримане Посвідчення, що надає право на пільги передбачені законодавством України для багатодітної сім'ї.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України).
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Частиною 4 ст. 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Розглядаючи справу про встановлення факту, що має юридичне значення, суд не вирішує питання про права і обов'язки осіб, які беруть участь у такій справі, а лише встановлює наявність чи відсутність фактів, які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення прав заявника.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
У ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
У ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У ст. 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).
У розглядуваній справі заявник просить встановити факт, що неповнолітній син його дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на його утриманні.
Метою встановлення факту заявник зазначає отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з утриманням трьох дітей.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_2 є громадянин України ОСОБА_8 (а.с. 7).
З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність у справі спору про право, зокрема, спору щодо участі біологічного батька (відомості про якого внесені до свідоцтва про народження) у вихованні та утриманні сина та/або ухилення від такої участі, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника, і підлягає розгляду в порядку позовного провадження, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 315 ЦПК України є підставою для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що встановлення такого юридичного факту не впливає на права та обов'язки інших осіб, висновку суду не спростовують і не ґрунтуються на законі.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали додержані норми процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев'янко Олени Валентинівни залишити без задоволення.
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2025 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дитини на утримані, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов