Номер провадження: 33/813/2038/25
Номер справи місцевого суду: 523/4092/25
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Сегеда С. М.
20.11.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без участі сторін, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з нього стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, 28.02.2025 року близько 21 год. 20 хв., ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz 220D» д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Семена Палія, біля буд.100, в м.Одесі. з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія на місці за допомогою приладу Drager 7510, тест №1542, результат позитивний - 1.92‰, чим ОСОБА_1 порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.
Саме зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Пересипського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.17-18).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.20-22).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є:
по-перше: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
по-друге: передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
по-третє: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (ч.4 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП).
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів, регламентовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.3 розділу I Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п.12 Розділу II Інструкції).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Наведені вище приписи національного законодавства правоохоронцями дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відеозапис, інші документи.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд в основу оскаржуваної постанови поклав відомості, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 №25916 від 28.02.2025 року,тестування ОСОБА_1 на алкоголь за допомогою приладу «Alcotest Drager» (результат тесту 1,92 ‰), акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та відеозапис, долучений правоохоронцями до матеріалів справи.
Доводи захисника правопорушника Мосейчука В.В. про те, що тестування ОСОБА_1 на алкоголь за допомогою приладу «Alcotest Drager», результат якого склав 1,92 ‰, не можна вважати належним доказом, оскільки матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували належний стан технічного засобу, яким проводився огляд ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Згідно п. 3 розділу 2 Інструкції поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Пунктом 5 розділу 2 даної Інструкції встановлено, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Разом з тим, з наявного відеозапису подій не вбачається, що особа, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , звертався до працівників поліції із відповідною вимогою щодо надання сертифікату відповідності чи то сертифікату перевірки засобу вимірювальної техніки, які надаються поліцейськими виключно на вимогу такої особи.
Крім цього, з метою повного і всебічного з'ясування обставин та ухвалення законного і мотивованого судового рішення, 10 листопада 2025 року Одеським апеляційним судом направлявся запит до Управління патрульної поліції в Одеській області щодо витребування з Управління сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора, а саме приладу Drager «Alcotest 7510» № ARLM-0410, яким 28 лютого 2025 року проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння (а.с.37).
Однак відповіді на вищезазначений запит на адресу Одеського апеляційного суду до початку розгляду даної адміністративної справи не надходило.
20 листопада 2025 року о 12 год.00 хв., тобто в день розгляду справи, однак вже після її розгляду, Одеським апеляційним судом була зареєстрована вищезазначена відповідь з додатками, а саме: із сканованими копіями документів на підтвердження того, що спеціальний технічний засіб - «Drager Alcotest 7510, серійний номер ARLM-0410, є спеціальним технічним засобом, дозволеним до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;свідоцтвом про повірку законодавчого регульовано засобу вимірювальної техніки «Drager Alcotest 7500», серійний номер ARLM-0410; декларації про відповідність вимог Технічного регламенту законодавчого регульованих засобів вимірювальної техніки; сертифікату перевірки типу; сертифікату відповідності забезпечення функціонування системи управління якістю під час виробництва.
Посилання апелянта на те, що направлення водія транспортного засобу для проведення огляду з метою виявлення алкогольного чи іншого сп'яніння не є неналежним доказом, оскільки поліцейські були зобов'язані доставити ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення огляду, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки правопорушник ОСОБА_1 був згоден з результатами огляду, протокол про адміністративне правопорушення підписаний останнім власноручно, без будь-яких зауважень та заперечень.
Більше того, із відеозапису поліцейських вбачається, що правопорушник ОСОБА_1 зізнався у тому, що він був за кремом транспортного засобу, вживав алкогольні напої і скоїв дорожньо-транспортну пригоду.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано винним і притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Так, відповідно до вказаної постанови, 28.02.2025 року о 21 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 у порушення п.13.1 ПДР, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz 220 Д», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Одеса по вулиці Семена Палія,100, не впевнився в безпеці, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної дистанції , в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Рено Дастер, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . В результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Зазначені обставини беззаперечно свідчать про те, що ніхто інший, як правопорушник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був за кермом транспортного засобу «Mercedes-Benz 220 Д», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Одеса по вулиці Семена Палія, 100, 28.02.2025 року, о 21 год. 20 хв.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу без належного підтвердження про сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, то вони є безпідставними і апеляційний суд вважає їх не слушними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час складання протоколу був сповіщений про розгляд справи в суді, призначений на 28 березня 2025 року об 10 год. 000 хв. (а.с.1). В подальшому, 08 липня 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, для отримання правової допомоги адвоката та укладення договору (а.с.10). Проте в подальшому в судові засідання до Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 не з'являвся, ніяких клопотань чи заяв не подавав.
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_1 , який був завчасно і належним чином сповіщений про дату, час та місце слухання справи, яке було призначене на 17 вересня 2025 року на 10:00 год., що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с.14), яку останній зазначав в своїй заяві про відкладення (а.с.10).
Тобто, ОСОБА_1 будучи учасником справи, надав/указав свій особистий номер телефону (хоча міг цього і не робити), зазначивши його у вищезазначеній заяві, яка була адресована суду, а тому слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб цей засіб комунікації використовувався судом.
В свою чергу, зазначене покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них, а тому доводи ОСОБА_1 в цій частині не заслуговують на увагу.
Більш того, під час апеляційного розгляду справи у ОСОБА_1 в повній мірі були можливості для захисту його прав, особисто та/або через адвоката, передбачених ст. 268 КУпАП, проте апелянт ними також не скористався.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, також є безпідставними.
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що така обставина не спростовує наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду бути не може.
З урахуванням викладеного, доводи наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими та зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою суду.
Апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда