Справа № 216/7633/25
Провадження 1-кп/216/755/25
іменем України
25 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 в режимі відеоконференції,
розглянувши в залі судових засідань в приміщенні Центрально-Міського районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_3 по кримінальній справі № 216/7633/25 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу, не працюючого, розлученого, військовослужбовця ЗСУ за мобілізацією - стрілець 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
У провадженні Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рога Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою судді Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено на 60 днів, тобто до 06 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави..
Прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи, що строк тримання обвинуваченій під вартою завершується 06 грудня 2025 року. У клопотанні зазначає, що обґрунтованість пред'явленого обвинувачення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні в ході досудового розслідування доказами. Вказує, що ризики, які були підставою для застосування такого запобіжного заходу обвинуваченій, не змінилися, продовжують мати місце, застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи, наведені у письмовому клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували щодо продовження йому строку тримання під вартою та просила змінити йому запобіжний засіб на домашній арешт. Крім того, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 зазначила, що з клопотанням їй надійшло не вчасно.
Таким чином, захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, указала на те, що ризики зазначенні у клопотанні є недоведеними, тому просила обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 було направлено адвокату ОСОБА_6 21 листопада 2025 року о 18:26, посилаючись на відповідний скріншот.
Ознайомившись з поданим клопотанням, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Суд не відхиляє доводів на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі" (Jabtoriski v. Poland), N 33492/96, п.80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" звільнення з-під варти не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі" [Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п.61, від 4 жовтня 2001 року, та "Смирнова проти Росії" (Smirnova v. Russia), NN 46133/99 і 48183/99, п.63, ECHR 2003-IX).
Обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою завершується 06 грудня 2025 року.
Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує те, що він обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі. Суд вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченим судом в разі доведення їх винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого злочину, продовження злочинної діяльності. Такі ризики існували на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.
Не заслуговують на увагу також доводи захисника обвинуваченої в частині зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт через постійне місце проживання обвинуваченого та міцні соціальні зв'язки, оскільки вказані вище обставини не є підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, тому клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу є передчасним.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув'язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.
Суд вважає доцільним продовження обвинуваченому у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
З цих підстав неможливою є зміна обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , приймаючи до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого, існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за найтяжчий злочин передбачена кримінальна відповідальність лише у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років позбавлення волі, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які в даному провадженні не допитані, тому суд дійшов висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст.ст.176-178,180,182,183,194,196,331 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто до 23 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити до Криворізької УВП №3 УДПС України в Дніпропетровській області.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1