Справа № 738/2225/25
№ провадження 1-кп/738/161/2025
26 листопада 2025 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чернігівської області у складі:
судді - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 липня 2025 року за №12025270360000218 про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ваганичі Городнянського (нині Чернігівського) району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з повною загальною освітою, працюючого водієм у ФГ « ОСОБА_3 », одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_2
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
20 липня 2025 року об 11 годині 48 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «VOLKSWAGEN TOUAREG», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Шевченка в місті Мена Корюківського району Чернігівської області в напрямку руху від центру міста до вулиці Героїв України, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, в порушення п.п.2.3.б, 10.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перевищуючи швидкість - рухаючись зі швидкістю 64,6 км/год в межах населеного пункту, при виникненні небезпеки, яка полягала у виїзді з другорядної дороги, з провулку Шевченка в місті Мена, на головну дорогу, вулицю Шевченка в місті Мена, справа наліво по відношенню до його напрямку руху, велосипеда під керуванням ОСОБА_6 , негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, в результаті чого на перехресті даних вулиць здійснив наїзд на останнього.
Внаслідок наїзду велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритих переломів обох кісток правої гомілки на рівні нижньої третини діафізів зі зміщенням уламків; забою з набряком м'яких тканин лівого гомілково-ступневого суглобу; саден голови, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 2.3 підпункту «б» (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі); пункту 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди) та п. 12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, що є причиною та умовою виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.
Дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за частиною 2 статті 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Позиції сторін кримінального провадження.
Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті від 29 вересня 2025 року.
За змістом обвинувального акту, який підтримала прокурор, остання вважала установленим те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 286 КК України.
Під час виступу у судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, зазначила, що обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, не виявлено, просила призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі статті 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення за пред'явленим обвинуваченням визнав, щиро розкаявся, правову кваліфікацію дій та фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не оспорював.
Потерпілий ОСОБА_6 просив суворо не карати обвинуваченого, не позбавляти останнього права керувати транспортними засобами, зазначив, що немає до обвинуваченого будь-яких претензій.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз'яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями потерпілого, обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Показання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, та показав, що 20 липня 2025 року приблизно об 11-00 годині він керував належним йому автомобілем «VOLKSWAGEN TOUAREG», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Шевченка в місті Мена Корюківського району Чернігівської області в напрямку руху від центру міста до лікарні. В цей час несподівано з'явився велосипедист, який виїжджав з провулку Шевченка, він подумав, що велосипедист зупиниться, оскільки виїжджає з другорядної дороги, почав гальмувати, оскільки не було зустрічних автомобілів, то брати лівіше, але велосипедист не зупинився, не загальмував, внаслідок чого відбулося зіткнення велосипедиста з передньою частиною автомобіля. Потерпілий впав з велосипеда на узбіччя, він вийшов з автомобіля, попросив перехожих викликали швидку, дочекався швидку та поліцію, допоміг покласти потерпілого на ноші та занести ноші до карети швидкої допомоги. Працівниками поліції він був доставлений до лікарні, де пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, за результатами якого був тверезий. З потерпілим спілкувалися, останній не має до нього претензій майнового та морального характеру. Просив не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки працює водієм.
Показання потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_6 під час судового розгляду показав, що 20 липня 2025 року десь приблизно об 11-20 год він повертався від знайомого, з яким вживали алкогольні напої, їхав велосипедом, коли виїжджав на головну дорогу, а саме на вулицю Шевченка у місті Мена, то побачив лише білий автомобіль, з яким він розминувся, інших транспортних засобів не бачив. Отямився у кареті швидкої допомоги. У зв'язку з отриманими травмами перебував на лікуванні у Корюківській районній лікарні з 20 липня по 02 серпня 2025 року. Претензій до обвинуваченого не має, оскільки відчуває свою провину за те, що, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не побачив автомобіль, не зупинився та виїхав з другорядної на головну дорогу, не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, просив не позбавляти його права керувати транспортними засобами.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року, N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, які визначають загальні засади та правила призначення покарання.
Питання призначення покарання визначає форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.
Обвинувачений ОСОБА_2 раніше несудимий, притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на транспорті, а саме за ч.1 ст.121 та ст. 125 КУпАП, вчинив необережний тяжкий злочин, який виразився у порушенні ним правил дорожнього руху, що стало наслідком дорожньо-транспортної події та спричинило настання тяжких наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, одружений, з 2021 року працює водієм у ФГ ОСОБА_3 , за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, відомості щодо стану здоров'я сторонами не надані.
Згідно з досудовою доповіддю від 05 листопада 2025 року, підготовленою Корюківським районним сектором №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області, про обвинуваченого ОСОБА_2 надано висновок про низький ризик вчинення ним повторного правопорушення та про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. З дослідженої інформації, що характеризує особу обвинуваченого вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується як гарний сім'янин, спокійний, врівноважений, допомагає дітям та онукам, із сусідами має доброзичливі стосунки, офіційно працевлаштований у ФГ, працює водієм, є відповідальним, дисциплінованим та сумлінним працівником.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_2 - його вік, матеріальний та сімейний стан, конкретні обставини вчинення ним кримінального правопорушення, наслідки, які настали від його вчинення, відношення обвинуваченого до вчиненого і його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, разом з тим відсутність обставин, що обтяжують покарання; з урахуванням позиції сторін кримінального провадження, зокрема сторони обвинувачення, яка підтримує публічне обвинувачення і реалізує відповідну функцію держави в кримінальному провадженні, яка зводиться до можливості застосування статті 75 КК України в правовідносинах, що розглядаються, та незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також думки потерпілого, який також просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та не позбавляти права керувати транспортними засобами, використовуючи дискреційні повноваження, суд дійшов висновку призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією частини 2 статті 286 КК України без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, та про можливість його виправлення без відбування покарання у виді позбавлення волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень статті 75 КК України та покладанням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Суд вважає, що призначення покарання - у виді позбавлення волі із застосуванням положень статей 75, 76 КК України є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і таким, що не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Закріплення в законі можливості звільнення особи від відбуття покарання з випробуванням є вираженням конституційних принципів додержання гуманізму, справедливості й законності.
Так, в даному конкретному випадку судом враховується також і те, що застосування статті 75 КК не забороняється кримінальним законом в даній конкретній ситуації.
Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходить з наступного.
Так, за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Таким чином, санкція ч.2 ст.286 КК України, окрім основного покарання, надає суду можливість, як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і відповідно не застосовувати таке покарання до особи.
Отже, вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер.
В свою чергу, відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а і характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також обставини, які пом'якшують, обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку при призначенні покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Стаття 10 Конвенції «Про захист прав і основоположних свобод людини», яка є нормою прямої дії, наголошує, що для того, щоб втручання у право людини було виправданим, воно має бути не лише законним, а й необхідним, тобто пропорційним меті, з якою воно здійснюється. Тобто, повинно бути дотримано справедливий баланс між інтересами суспільства та обов'язком захисту прав окремої людини.
Європейський Суд з прав людини особливо ретельно розглядає справи, у яких стягнення, застосовані за ненасильницьку поведінку, включають в себе покарання у виді позбавлення волі (рішення ЄСПЛ у справі Швидка про України та Заїченко проти України) і вказує, що при оцінці пропорційності втручання слід враховувати, серед інших чинників, характер та суворість застосованих стягнень. Це означає, що Національний суд, як орган державної влади, повинен обмежувати права людини лише настільки, наскільки цього потребують інтереси суспільства і лише на підставі Закону.
Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується з урахуванням обставин справи, даних про особу винного та інших обставин, які суд при вирішенні такого питання визнає необхідними для постановлення законного, справедливого та достатнього покарання.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується виключно позитивно як за місцем роботи, так і за місцем проживання, одружений, на даний час працює на посаді водія у ФГ ОСОБА_3 , щиро розкаявся та визнає свою вину, як і активно сприяв розкриттю злочину, від початку кримінального провадження надавав показання про обставини ДТП, не приховував необхідну для справи інформацію, після дорожньо-транспортної пригоди залишився на місці вчинення кримінального правопорушення та викликав медичну допомогу і поліцію, брав участь у слідчих діях, надав детальні показання у судовому засіданні, просив пробачення у потерпілого.
Крім того, суд враховує і ті обставини, що в скоєнні ДТП є недбалість і самого потерпілого, та враховує його позицію, яка прозвучала в судовому засіданні, який просив не позбавляти права керування транспортними засобами ОСОБА_2 ..
З урахуванням вищезазначеного, оцінивши в своїй сукупності обставини цього провадження, особу обвинуваченого, та взявши до уваги, що позбавляючи обвинуваченого права керувати транспортними засобами, останній буде позбавлений основного джерела доходу, так як перебуває у трудових відносинах з ФГ « ОСОБА_3 » на посаді водія, а тому в даному конкретному випадку, суд вважає, що позбавлення права керувати транспортними засобами не сприятиме швидкій виплаті грошового відшкодування потерпілій стороні та стягненню з обвинуваченого витрат на користь держави, а тому вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Мотиви ухвалення рішень щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і запобіжних заходів, речових доказів і документів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Під час судового розгляду кримінального провадження до ОСОБА_2 запобіжні заходи не застосувались, суд також вважає можливим їх не застосовувати до набрання вироком законної сили.
На автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючому по АДРЕСА_1 , та на велосипед «Минск», із закритим типом рами, синього кольору, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючому по АДРЕСА_1 ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2025 року накладено арешт із забороною права розпоряджатись, користуватись та відчужувати вказані об'єкти.
Суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини 4 статті 174 КПК України, необхідно скасувати арешт, накладений на вказані транспортні засоби.
Суд вирішує питання щодо речових доказів відповідно до положень статті 100 КПК України.
Речові докази: автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання на спеціалізованому майданчику відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути власнику ОСОБА_2 ;
велосипед «Минск», із закритим типом рами, синього кольору, який переданий на зберігання на спеціалізованому майданчику відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути ОСОБА_6 .
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов'язані із залученням експерта у сумі 20502,20 грн. підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь держави.
Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись статтями 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначити йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Накладений ухвалою слідчого судді Менського районного суду Чернігівської області від 22 липня 2025 року арешт на автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та на велосипед «Минск», із закритим типом рами, синього кольору, який належить ОСОБА_6 , - скасувати.
Речові докази: автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG», ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання на спеціалізованому майданчику відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути власнику ОСОБА_2 ;
велосипед «Минск», із закритим типом рами, синього кольору, який переданий на зберігання на спеціалізованому майданчику відділення поліції №1 (м. Мена) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні, пов'язані із залученням експерта, у сумі 20502 (двадцять тисяч п'ятсот дві) гривні 20 копійок.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1