Справа № 183/4622/25
№ 2/183/3675/25
26 листопада 2025 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22561 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем був укладений договір Позики №79385211 від 25.06.2024, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти, на погоджений договором строк та зобов'язався їх повернути і сплати проценти за користування позикою. Позикодавець виконав умови кредитного договору, надавши обумовлену суму кредитних коштів, а позичальник зобов'язання з їх повернення належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 22561 грн., яка складається з наступного: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1575 грн. - заборгованість за відсотками, 13986 грн. - сума заборгованості за пенею.
У подальшому, через укладання договору факторингу, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло права вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором у вищезазначеному розмірі. Оскільки відповідач у добровільному порядку не здійснює погашення заборгованості як на користь попереднього кредитора, так і на користь нового кредитора, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.05.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч.5 ст.14 ЦПК України, у позовній заяві не заперечував проти розгляду справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача - адвокат Лосяков І.В. подав відзив на позовну заяву у якому просить у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позов подано через підсистему електронний суд, проте копії документів є нечитабельними і не засвідчені належним чином.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено Договір позики №79385211 від 25.06.2024 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), згідно якого Товариство зобов'язувалося надати позичальнику 7000 грн. на строк 30 днів до 24.07.2024, а позичальник зобов'язувався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування ними в розмірі 0,75 % на кожен день користування.
Згідно пункту 21 договору сторони погодили технологію (порядок) укладання договору позики, а саме договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 №113..
З наведеного убачається, що факт укладення кредитного договору між позикодавцем ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем знайшов своє підтвердження.
Разом з тим, позивачем не доведено факт надання кредитних коштів позичальнику, виходячи з наступного.
Згідно п. 1 договору, позика надається позичальнику шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.
Проте позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту здійснення перерахування коштів позичальнику, клопотань про витребування таких відомостей, зокрема з банківської установи, в якій відкритий рахунок позичальника, або з іншої фінансової установи-надавача послуг переказу коштів без відкриття рахунку.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 14.06.2021 договору факторингу №14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
28.10.2024 між позивачем та позикодавцем укладено додаткову угоду №36 до зазначеного договору факторингу, на підставі якого до позивача перейшли права вимоги, у тому числі й до боржника ОСОБА_1 , який відповідно до Витягу з реєстру боржників №26 від 28.102024, станом на дату відступлення права вимоги мав непогашену заборгованість за договором позики №79385211 від 25.06.2024 у розмірі 22561 грн.
Згідно з розрахунком позивача, відповідачу нарахована заборгованість за договором №79385211 від 25.06.2024 в розмірі 22561 грн., яка складається з наступного: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1575 грн. - заборгованість за відсотками, 13986 грн. - сума заборгованості за пенею.
До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивачем до суду надані докази щодо укладення кредитного договору №79385211 від 25.06.2024 з відповідачем, де зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами вказаного вище договору, зокрема, платіжної інструкції, меморіального ордеру, виписки з особового рахунку, тощо.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Розрахунок заборгованості, що наданий разом з позовною заявою, не є первинним документом, який підтверджують видачу позичальнику кредиту, користування ним, а, отже сам по собі не є належним доказами наявності заборгованості. Розрахунок складений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання відповідачем коштів у кредит та наявності заборгованості перед позивачем.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами видачі відповідачу грошових коштів у кредит (позику), а також зарахування на користь останнього грошових коштів на його банківську картку/рахунок, тощо.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Однак, позивачем також не представлено доказів підтвердження оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь клієнта ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» ціни продажу за вказаним вище договором факторингу, тобто суми грошових коштів, що сплачуються фактором клієнту після підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників на умовах договору.
На підтвердження переходу права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало до суду лише частину договору факторингу від 14.06.2021, у якому відсутні частина пунктів, оскільки після п.4.2 слідує п.8.1. Перелічені у п.9.10 договору факторингу додатки №№1-6, які є невід'ємною частину договору, позивачем не надано.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило також розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляв.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги недоведеність видачі позикодавцем відповідачу кредитних коштів за кредитним договором №79385211 від 25.06.2024, у зв'язку з чим, недоведеність наявності заборгованості; враховуючи також непредставлення позивачем достатніх доказів набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за вказаним кредитним договором, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Разом з тим, суд відхиляє доводи представника відповідача про неналежне оформлення документів. Позовну заяву та додатки у даній справі подано засобами поштового зв'язку у паперовому вигляді та засвідчено належним чином.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, сума сплаченого судового збору не підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265,280-283 ЦПК України, суд, -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, ІBАN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 26 листопада 2025 року .
Суддя Оладенко О.С.